Одним із ключових підсумкових тематичних кейсів нещодавнього саміту у Білому домі за участі президентів України та США, а також низки європейських лідерів, є організація зустрічі очільників Банкової та Кремля. Про те, чому це питання оповите інтерпретаційним туманом – далі в матеріалі ForUA.
Президент США Дональд Трамп у вівторок, 19 серпня, заявив, що розмовляв по телефону з Путіним не у присутності європейських лідерів, оскільки це би зневажило господаря Кремля.
Також американський лідер повідомив у мережі Truth Social, що розпочинає підготовку до тристоронньої зустрічі з Володимиром Зеленським і Владіміром Путіним. «Я зателефонував президенту Путіну і розпочав підготовку зустрічі між президентом Путіним і президентом Зеленським у місці, яке буде визначено пізніше. Після цієї зустрічі – відбудеться тристороння зустріч, де будуть обидва президенти та я», - акцентував старий-новий президент США.
Таким чином, очікується, що зустріч з правителем Росії може відбутися у два етапи. Німецький канцлер Фрідріх Мерц заявив, що президент Володимир Зеленський та очільник Кремля можуть зустрітися протягом найближчих двох тижнів. При цьому глава німецького уряду висловив сумнів у тому, чи наважиться російський президент взяти участь у такому саміті.
Поряд з тим, Білий дім наполягає, що господар Кремля погодився на зустріч із українським візаві. По-перше, сам Трамп у свіжому інтерв’ю Sky News зазначив, що Київ та Москва наразі перебувають «в процесі» організації двостороннього саміту на найвищому – президентському рівні. По-друге, речниця Білого дому Керолайн Левітт на брифінгу у вівторок, 19 серпня на чітке питання журналістів про те, чи підтвердив Путін у розмові з Трампом готовність до двосторонньої зустрічі із Зеленським, кілька разів поспіль однозначно це підтвердила.
З позицією України все ясно, як Божий день – Зеленський прямо і без купюр висловлює готовність до рандеву з очільником Кремля, оскільки переконаний, що саме саміт з ним може покласти край повномасштабній війні. Натомість у країні-агресорці з головою занурилися в дипломатичну еквілібристику. Зокрема, путінський помічник Ушаков розповідає про якесь незрозуміло-абстрактне підвищення статусу переговірників з Україною, уникаючи жодних прізвищ, а глава росМЗС Лавров учора заявив, що Росія не відмовляється від жодних форматів роботи щодо українського врегулювання. Разом з тим він додав, що «будь-які контакти за участю перших осіб треба готувати дуже ретельно». Як бачимо, заяви, що лунають з боліт перенасичені абстрактними формулюваннями, натомість конкретики – катма.
Слід зазначити, що президент США після переговорів у Вашингтоні не згадав про жодні передумови можливих майбутніх переговорів з Путіним та не сказав нічого про припинення вогню. Подейкують, що головною розбіжністю на зустрічі у Білому домі стало питання припинення вогню з боку Росії. У Європі наполягають на припиненні вогню, тоді як Дональд Трамп вже проти такої вимоги. Формально – закулісна дипломатична боротьба довкола цього питання ще триває. Зокрема, Берлін і далі наполягає на такому кроці. При цьому на саміті у трампівській адміністрації Зеленський та більшість євросоюзників були змушені поступитися. Президент України пояснив, що погодився вести переговори з РФ без передумови, щоб не давати росіянам козирі для висування зустрічних вимог.
Тим часом жваво обговорюється і ймовірний локаційний майданчик саміту по лінії Зеленський-Путін. Неназваний посадовець адміністрації Трампа напередодні повідомив агентству Reuters, що хоч Кремль ще офіційно не дав згоду на проведення саміту, зустріч може відбутися в Угорщині. До речі, головний політичний опонент угорського прем’єра Віктора Орбана Петер Мадяр також пропонує йому запросити Путіна і Зеленського в Будапешт. Водночас глава італійського уряду Джорджа Мелоні запропонувала Рим, а президент Франції Емманюель Макрон – швейцарське місто Женева. Швейцарія, до слова, вже заявила, що готова прийняти саміт Україна-РФ, обіцяючи Путіну імунітет попри ордер Міжнародного кримінального суду (МКС). The New York Times пише, що Путін під час телефонної розмови пропонував Трампу провести наступну зустріч у тристоронньому форматі – з Володимиром Зеленським – у Москві, але американський президент відмовився.
До речі, Дональд Трамп заявив, що його прагнення досягти миру в Україні також повʼязане з бажанням «потрапити в рай». У розмові з телеканалом Fox News у вівторок, 19 серпня господар Овального кабінету сказав, що «хоче спробувати потрапити до раю, якщо це можливо», і вважає, що порятунок «7000 людей на тиждень від смерті» може цьому сприяти. «Я справді в самому кінці «черги». Але якщо я зможу потрапити до раю, це (мир в Україні. – Ред.) буде однією з причин», - додав він. Ці слова попросили прокоментувати речницю Білого дому Керолайн Левітт. «Я думаю, що президент говорив серйозно. Я думаю, що президент хоче потрапити до раю, як, сподіваюся, і всі ми в цій залі», - відповіла вона.
Хай би чим, як то кажуть, не керувався головний республіканець, а те, що він, попри побоювання, не спускає кейс мирного врегулювання «на гальмах» - безумовно позитивний факт. При цьому, деякі експерти прогнозують часові гойдалки. Так, у тому, що зустріч Зеленський-Путін досі знаходиться під питанням, попри заяву Трампа, переконаний політолог Вадим Денисенко.
«Для Путіна зустріч з Зеленським – означатиме те, що одних з головних «козирів», який він витягав, як факір з рукава в потрібний момент, а саме теза про нелегітимність Зеленського, буде обнулена. Стратегія Путіна буде, схоже, та сама, що й раніше – лестити Трампу тягнути час. На Алясці він виграв найголовніше: можливість вести переговори без припинення вогню. Проте, грати в цю гру безкінечно неможливо, але й грати в неї ще певний період часу він зможе без будь-яких проблем. Це головний негативний наслідок Аляски, який був «підтверджений» зустріччю у Вашигтоні. На цьому фоні, напевне, варто звернути увагу на те, що початкова стратегія Трампа по проведенню бліц-кригу стає все менш актуальною. Виглядає так, що він на деякий час може погодитися на сповільнення темпів. Ми часто помилково думаємо, що він мислить категорією Нобелівської премії. Премія – це вишенька на торті для задоволення власного его. Вибори набагато важливіші за нобелівку ( а вибори почнуться в жовтні-2025 і закінчаться аж в листопаді 2026 року)», - акцентує експерт.
На його переконання, зустріч лідерів України та РФ має дуже малі шанси на результат, бо саме на ній будуть обговорюватися території. «Без зовнішнього тиску це питання неможливо вирішити в двосторонньому порядку. Ця зустріч важлива, бо Україна, схоже, може окреслити ідею розмежування по лінії фронту, а питання миру в очах всього світу залежатиме від Путіна особисто. В той же час, поки все виглядає так, що навіть якщо ця зустріч відбудеться, вона взагалі не передбачатиме мир, як мінімум, в короткостроковій перспективі. Я залишаюся при думці, що найбільш вірогідний сценарій – це мирні угоди, які зʼявляться в контексті перемовин Вашингтон – Пекін, а вони можуть зʼявитися не раніше кінця цього року. Ще більш реалістичний сценарій – зима-весна 2026», - підсумовує Вадим Денисенко.
Водночас політолог Ігор Рейтерович вважає ключовим завданням для Києва на найближчий час необхідність «вибиття» з РФ конкретної дати зустрічі на рівні лідерів. І в цьому, прогнозує експерт, Україні може допомогти «зациклений на персоналізації відносин» очільник Білого дому, який по даному треку дотискатиме росіян до останнього.
