80-річний Дональд Трамп, котрий перебуває біля президентського керма майже півтора роки і ще до приходу в Білий дім обіцяв закінчити російсько-українську війну за 24 години, після кількамісячної дипломатичної паузи знову повернувся до кейсу путінської «СВО». Деталі – далі в матеріалі ForUA.
Надвечір у понеділок, 15 червня Дональд Трамп заявив, що після нещодавніх телефонних розмов із президентом Володимиром Зеленським та правителем Росії Путіним бачить можливість «щось зробити» для припинення війни в Україні. Нинішній господар Овального кабінету при цьому додав, що мав однаково «хороші» розмови і з нинішнім гарантом української Конституції, і з кремлівським диктатором: «Я мав дуже хорошу розмову з президентом Зеленським і президентом Путіним. І я бачу, що, можливо, ми зможемо щось зробити в цьому напрямку. Я справді так думаю. Гадаю, вони обоє відкриті до цього». Глава Білого дому додав, що ближчим часом зосередиться на припиненні війни в Україні та подивиться, «чи зможемо ми це зробити».
Водночас Володимир Зеленський напередодні розповів, що під час розмови з Трампом пропонував зустрітися з Путіним на саміті G7 у Франції цього тижня для переговорів щодо припинення війни, але Росія «не була готова говорити».
«Ми пропонували Путіну зустрітися в будь-якому місці, де можна було б ухвалити реальні рішення для завершення війни. Він цього не хоче», - зазначив також глава держави, додавши, що обговорив зі своїм американським колегою можливість проведення такої зустрічі у США «в форматі, у якому Путіну було б значно складніше відмовити принаймні президенту Трампу».
«Ми побачимо, що з цього вийде. Якщо Росія відмовиться і від цього шансу, буде потрібен додатковий тиск», - резюмував нинішній господар Банкової.
Коментуючи ці дипломатичні тілорухи першої особи нашої держави політолог Володимир Фесенко зазначає наступне: «Чого я абсолютно не розумію, так це зацикленості Зеленського на зустрічі і переговорах з Путіним. В цьому контексті, ймовірно, мені будуть нагадувати про «стадіон, так стадіон». Але Путін - це не Порошенко: у нього зовсім інша логіка, ніж у Зеленського і мирні переговори це не бурлеск української публічної політики. Путін не хоче не лише домовлятися із Зеленським, а навіть зустрічатися з ним. І він точно не хоче публічних мирних переговорів. Він прихильник таємної дипломатії. Путін і Зеленський - абсолютний переговорний дисонанс. Це не означає неможливість мирних переговорів між Україною і Росією. Такі переговори і можливі і необхідні, але не на вищому рівні і не про «стабільний і тривалий мир». Домовлятися треба лише про припинення вогню, на рівні спецпредставників, або переговорних делегацій. Без перемовин на вищому рівні. Логіку переговорів треба міняти не лише американцям, а й нам також».
Водночас політолог, керівник аналітичного центру Ділова Столиця Вадим Денисенко робить наступний акцент: «Росія не збирається і не буде зупиняти війну. Зі слів Ушакова (помічник кремлівського диктатора – ред.), який передав суть розмови Трампа з Путіним, російська інформаційна лінія зводиться до того, що Україна — країна-терорист, яка нищить цивільну інфраструктуру, а росіяни захищаються і роблять удари у відповідь. Коли ми сміялися з заяви Пєскова, який коментував удари по Петербургу в день міжнародного економічного форуму, то ми даремно сміялися. Його формула: «Ми продовжуємо війну, щоб такого - ударів по портах РФ -більше не було», - це не просто логічна інверсія. Це нова формула війни Путіна. Вже місяць росіян годують цією формулою і частина з них обовʼязково в це повірить».
Принагідно нагадавши про те, що невдовзі до Москви приїдуть трампівські представники Віткофф і Кушнер, експерт констатував: «Навіщо це Путіну? Він продовжує, як і весь 2025 рік жити в парадигмі: «Тягнути час і не посваритися з Трампом». На жаль, але тут буде зберігатися нинішній статус-кво. Навіщо це Трампу? Трамп продовжує жити в логікі великої угоди, якої не буде, якщо Путін не змінить свого підходу. Нагадаю, логіка Путіна зводиться до того, що він пробує одне й те саме (північний морський шлях і ресурси навколо нього) одночасно продати і КНР, і США. І стати таким собі посередником між ними. Для Путіна це означатиме (виключно в його уяві), що він стане квазіполюсом світу. Поки такий сценарій виглядає малореалістично. Але Путін від цього не відмовляється. І тут справді, треба розуміти: Трамп — це шанс для нього. Угода по Ірану, показує, що Трамп може піти й на пропозицію Путіна. Правда, питання, чи захоче таку угоду Китай».
На переконання Вадима Денисенка, надалі ми спостерігатимемо продовження ходіння по колу і атаки, подібні тій, що відбулася в ніч проти понеділка, 15 червня.
Тим часом Україна та її європейські союзники шукають підтримки президента США на саміті G7, який проходить у французькому місті Евіан-ле-Бен. Як зазначає Politico для господаря зустрічі, президента Франції Емманюеля Макрона саміт, що триватиме по 17 червня включно, є можливістю «застовпити Париж у вищій політичній лігі, зокрема й щодо мирного врегулювання по Україні».
До слова, ще до прибуття «головного миротворця» в особі Трампа до Франції, його улюблена газета The New York Post опублікувала інтерв’ю з ним у якому очільник Білого дому розкритикував французького лідера. «Я попросив президента Макрона не стягувати податок із американських компаній. А якщо вони це робитимуть, то у мене не залишиться вибору, окрім як стягувати мита 100% на все шампанське, на всі вина з Франції», — попередив президент США. Таким чином, Трамп дезавуював заяви пана Макрона, який минулого тижня повідомив, що Вашингтон і Париж нібито вже врегулювали суперечку щодо оподаткування американських технологічних компаній.
Вельми напруженими залишаються і відносини президента Трампа з двома іншими учасниками саміту G7 — британським прем’єром Кіром Стармером та канцлером Німеччини Фрідріхом Мерцем. Як повідомила газета The Sunday Telegraph з посиланням на джерела у Білому домі, в кулуарах саміту «сімки» Трамп має намір розкритикувати Стармера і Мерца, а разом з ними й інших європейських політиків, «за високий рівень нелегальної міграції в їхніх країнах», який президент США вважає «неприйнятним».
Як розповіли виданню співрозмовники в американській адміністрації, у якості аргументу господар Овального кабінету має намір послатися на недавній випадок у північно ірландському Белфасті, коли 8 червня виходець з Судану, який дістався Ольстера через Францію та Ірландію, напав з ножем на місцевого жителя і завдав йому тяжких поранень.
Хай там як, але для Києва важливі не ці міграційні «тертя», а питання мирного врегулювання. Ключова інтрига полягає в тому, чи вдасться європейським лідерам разом із президентом Зеленським перетягнути Трампа на свій бік, навівши у якості аргументу той факт, що країна-агресорка реально програє у розпочатій Путіним війні.
На болотах це чудово розуміють і від цього скаженіють. Зокрема, путінський помічник Ушаков напередодні зазначив: «Європейці, Зеленський… Усі вони безсумнівно спробують на саміті G7 представити все з точністю до навпаки і зможуть запропонувати лише ідеї, які мають на меті затягнути конфлікт і продовжити військові дії».
Натомість головний росдипломат Лавров заявив, що протягом крайніх місяців європейській «партії війни» вдалося переконати президента Трампа відійти від реалізації домовленостей, досягнутих у серпні минулого року на спільному з кремлівським диктатором саміті в Анкориджі.
Тобто, як бачимо, кремлівські придворні маріонетки у традиційному стилі намагаються превентивно вплинути на Трампа і змусити його доводити, що ніякі європейці і тим паче Зеленський його «не танцюють». Але позитивний нюанс полягає в тому, що жодні дистанційні істеричні волання путінських прихвостнів не замінять живого спілкування, яке матимуть ближчими днями у різних форматах український і американський президенти, а також європейські лідери у затишному курортному місті Евіан-ле-Бен.
