Про кардинально новий етап у відносинах Києва та Вашингтону повідомив напередодні журнал Atlantic. На переконання видання, Україна втратила інтерес до контактів з Білим домом і більше не намагається домогтися його прихильності, перейшовши натомість до табору опонентів президента Дональда Трампа. Деталі – далі в матеріалі For.UA.
Неабиякого галасу в дискусійному сенсі у глобальних медійних та експертних колах викликала опублікована днями впливовим журналом Atlantic стаття відомого британського історика Філіпса Пейсона О’Браєна, котра аналізує кардинальні зміни в американо-українських відносинах, які за час другого терміну правління президента Трампа пройшли довгий шлях від пошуку нової моделі партнерства до остаточного взаємного відчуження.
Одразу ж після повернення 79-річного Трампа до влади Київ наполегливо добивався його прихильності, незважаючи на те приниження, яке Зеленський зазнав у лютому 2025 року в Овальному кабінеті, «дисципліновано брав участь у мирних переговорах Трампа» і «не скупився на похвали на його адресу».
Власне, нагадуючи про ці факти, Atlantic робить висновок, що цей етап у відносинах по лінії Київ-Вашингтон залишився в минулому.
«Зеленський вже дав чітко зрозуміти, що більше не вважає США надійним союзником і що всій Європі час почати відмовлятися від трансатлантичних відносин», — зазначає професор О’Браєн.
У якості підтвердження своєї гіпотези автор посилається на крайні пропозиції Банкової почати будувати нову архітектуру європейської безпеки без участі Сполучених Штатів.
«Нова відвертість України пояснюється цілою низкою чинників. США скоротили обсяг озброєнь, які продавали Києву, щоб зберегти запаси для війни з Іраном. Трамп не раз заводив розмови про жорсткі санкції проти Росії — можливо, щоб угамувати проукраїнське крило у власній партії,— але останнім часом не обтяжує себе навіть цим. Найстрашнішим же для українців стало те, що адміністрація Трампа не раз тиснула на них, вимагаючи за підсумками мирної угоди поступитися Путіну територією Донбасу. Ложку дьогтю додало й те, що Трамп надав Путіну нафтові поблажки замість санкцій, яких справедливо вимагала Україна»,— резюмує автор.
Між тим, на думку відомого журналіста-міжнародника Віталія Портникова, очільнику Кремля не вдасться сповна скористатися «тим атракціоном нечуваної щедрості, який організували йому у Сполучених Штатах на тлі війни з Іраном і спробами якось вирівняти нафтовий баланс після закриття Ормузької протоки».
«Так, Путін отримає мільярди доларів від продажу нафти з танкерів, завбачливо виведених в море. Але він розраховував на більше. Цього більшого не буде дякуючи зусиллям українських військових. Удари по російській нафтопереробці почалися ще восени 2023 року, але саме зараз збільшилася їхня інтенсивність. І найголовніше — українці зрозуміли, що бити треба не тільки по нафтопереробних заводах, але насамперед по нафтових портах Російської Федерації. Ці комбіновані удари заганяють російського президента в замкнене коло. Росія не може продавати нафту, проте не може працювати з сировиною для власного вжитку, бо потужностей на нафтопереробних заводах не вистачає. Доводиться консервувати свердловини і використовувати валютні запаси для закупівлі нафтопродуктів за кордоном. Але у звʼязку з війною на Близькому Сході все більше і більше проблем і так, ці нафтопродукти також дорожчають. І економіка починає реально і помітно просідати», - акцентує Портников.
Принагідно він апелює до публікації Foreign Affairs, котра констатує, що українськими ударами вдалося досягти того, чого не можна було досягти усіма західними санкціями разом узятими.
«У минулому році нафтові доходи Кремля скоротилися на 24 відсотки — і це був найгірший показник з 2020 року. У січні 2026 року росіяни заробили на продажі нафті вдвічі менше, ніж рік тому. У березні, за даними агенції Reuters, доходи склали мінус 52 відсотки у порівнянні з березнем 2025 року. І вперше за всі роки повномасштабної війни з Україною Росія витратила не неї більше, ніж заробила на нафті. Так, що Путіну довелося збирати спеціальну нараду і сварити своїх міністрів за падіння ВВП. Звичайно, він дуже не хоче завершувати війну й до сьогоднішнього дня розглядав мирні перемовини виключно як ключ до порозуміння з американським колегою. Але питання не тільки в бажаннях Путіна — питання в його можливостях. Якщо у Росії не вистачатиме грошей і будуть виникати умови для соціальної дестабілізації, Путін просто змушений буде зупинитися. Ризикувати стабільністю режиму зовсім не в його інтересах. Таким чином, 2026 рік, дякуючи українським зусиллям, перетворюється на час реального тиску на Путіна. Але при цьому важливо, щоб у замкненому колі був тільки Путін, а не Трамп. Бо коли Трамп, з одного боку, бажає швидко завершити війну Росії проти України, а з іншого погоджується з видачею і потім продовженням ліценції на продаж російської нафти з танкерів «тіньового флоту» фактично цією ліцензією він рятує російську нафтову інфраструктуру і створює умови не для завершення, а для продовження війни. І не тільки для цього, а й для допомоги Ірану. Іран, усвідомлюючи можливість такої допомоги, продовжує шантажувати Трампа і блокувати Ормуз. А Трамп, щоб якось зменшити тиск нафтових цін на результати виборів до Конгресу, знову допомагає Путіну у продажах сировини. Путінське замкнене коло мені подобається. Замкнене коло Трампа — не дуже, бо воно і є виходом для Путіна, принаймні тимчасовим. І для того, щоб примусити Путіна зупинитися, трампівське «замкнене коло» варто було б розірвати. Тим більше, що і на перебіг подій на Близькому Сході це також впливатиме виключно позитивно», - підсумовує Віталій Портников.
Між іншим, на болотах також не оминули увагою вищенаведену резонансну публікацію Atlantic. Зокрема, коментуючи те, що «Україна нарешті відмовилася від Трампа», глава Російського фонду прямих інвестицій, сумнозвісний путінський спецпредставник з економічного співробітництва із зарубіжними країнами Кирило Дмитрієв запропонував поставити зустрічне питання про те, а чи може тепер президент Трамп впоратися з такою жорсткою відмовою від самого Зеленського?
До речі, Зеленський днями в ефірі національного телемарафону фактично вперше визнав, що його більше не особливо цікавлять пошуки мирного врегулювання в Україні за посередництва США, оскільки, як він вважає, Трамп не зможе бути гарантом довгострокового миру в Україні.«Президент Трамп ще два з половиною роки, а що ми робитимемо потім?» — зазначив нинішній господар Банкової, повторивши раніше неодноразово озвучену тезу про те, що відмовляється виводити ЗСУ з Донбасу. «Вони хочуть, щоб ми пішли із Луганської та Донецької областей. Безумовно, стратегічно для нас це програш», - додав він.
У коментарях глави держави також вперше пролунали відкриті випади на адресу головних американських «миротворців» — спецпосланника Трампа Стіва Віткоффа та зятя президента США Джареда Кушнера. «Це неповага – поїхати до Москви, але не приїхати до Києва», - заявив Зеленський, закликавши не перетворювати на гучну історію сам факт того, що їх раніше анонсований візит до Києва поки не відбувся. «Ми не повинні робити з їхнього приїзду особливої сенсації. Їхній приїзд потрібен їм, а не нам»,— додав нинішній гарант української Конституції.
На цьому тлі американська сторона, поглинена конфліктом з Іраном, практично згорнула свою дипломатичну активність на українському напрямку. Ба більше – міністр війни США Піт Гегсет днями вкотре пропустив засідання контактної групи з постачання озброєнь Україні у форматі «Рамштайн», яке проходило у віртуальному форматі. Як зазначає видання Politico, «за минулий рік Гегсет лише зрідка брав участь у засіданнях контактної групи, що є сигналом про те, що адміністрація Трампа має інші пріоритети.
Хай там як, але факт залишається фактом: оголошене 18 квітня Мінфіном США рішення відновити дію ліцензій на продаж російської нафти, завантаженої на танкери діятиме до 16 травня включно. У ході нещодавнього візиту до Риму і переговорів з прем’єр-міністеркою Італії Джорджею Мелоні, яка потрапила під вогонь критики Трампа за свої заяви про Іран і Папу римського, Зеленський зазначив наступне: «На мій погляд, Росія знову заморочила голову американцям, зокрема президенту США».
Спільно із президентом України обурення рішенням адміністрації США продовжити ослаблення санкцій проти російської нафти висловили провідні європейські лідери, а також політичні опоненти Трампа з Демократичної партії, включаючи губернатора Каліфорнії Гевіна Ньюсома та експосла США в Україні Стівена Пайфера.