Іранський конфлікт так чи інакше впливає й на російсько-українську повномасштабну війну, у якій США де-факто є ключовими «миротворцями». Про те, на якій точці наразі перебуває питання мирного врегулювання – далі в матеріалі ForUA.
79-річний президент США Дональд Трамп з енергією, гідною іншого застосування продовжує гнути лінію послідовної непослідовності на зовнішньополітичній арені. Зокрема, напередодні нинішній очільник Білого дому зробив дві взаємовиключні заяви в ефірі телеканалу Fox News. Господар Овального кабінету повідомив, що не має наміру відновлювати бойові дії проти Ірану, бо вважає військову операцію «майже завершеною». «Думаю, все майже закінчилося», - підкреслив головний республіканець, припустивши, що у випадку, якщо збройні сили (ЗС) США покинуть Близький Схід найближчим часом, Ірану знадобиться два десятиліття на повне відновлення. «Ми ще не закінчили,— раптом додав він,— але побачимо, що буде. Думаю, вони (влада Ірану. – Ред.) дуже хочуть укласти угоду», - припустив американський лідер.
В іншому ж коментарі Трамп зазначив, мовляв, наразі триває підготовка до нової американо-іранської зустрічі. Як поінформували у середу, 15 квітня джерела агентства Аssociated Press, США та Іран вже досягли принципової угоди про пролонгацію режиму припинення вогню, який мав би закінчитися 22 квітня, щоб дати імпульс дипломатичному процесу.
Слід зазначити, що підготовка до нових переговорів відбувається в умовах морської блокади Ірану. Як оголосив у ніч на 16 квітня голова центрального командування ЗС США Бред Купер, з моменту введення режиму блокади американські сили «цілком зупинили економічну торгівлю, що йде в Іран і з нього морем». Однак це не означає повну блокаду Ормузької протоки, зауважує CNN. Через неї дозволено проходити судам, які не пов’язані з Іраном. Окрім того, США зробили виняток для гуманітарних постачань і надали «пільговий період» для виходу з іранських портів судам, які не мають відношення до офіційного Тегерану.
Тим часом Вашингтон продовжує стягувати сили на Близький Схід. Вже до кінця квітня до регіону прибуде до 10 тис. військовослужбовців ЗС США, уточнює Politico. Це, зокрема, 6 тисяч військовослужбовців на борту авіаносної групи на чолі з атомним авіаносцем George HW Bush. Інші 4,2 тис. військовослужбовців входять до складу амфібійно-десантної групи на чолі з десантним кораблем Boxer, який вже готується до відправки в регіон. Число військовослужбовців, які вже перебувають у зоні конфлікту, наразі налічує 50 тис. осіб, повідомила напередодні газета The Washington Post.
Тримаючи, так би мовити, руку на іранському пульсі, США не менш активні і на іншому театрі військових дій — у Лівані, де Штати та Ізраїль намагаються підірвати позиції проіранського угруповання «Хезболла». Напередодні під егідою Держдепартаменту в американській столиці відбулася тристороння зустріч за участю держсекретаря Марко Рубіо, посла Ізраїлю у Вашингтоні Єхіеля Лейтера та посла Лівану у США Нади Хамаде. «Ця зустріч стала першою великою взаємодією на високому рівні між владою Ізраїлю та Лівану з 1993 року,— заявив Держдеп у підсумковому комюніке.— Учасники провели продуктивні дискусії про кроки щодо початку прямих переговорів між Ізраїлем та Ліваном. На зустрічі обговорювалося роззброєння «Хезболли», яка фактично є державою в державі і яка не підкоряється центральній владі та тримає в заручниках всю країну».
Водночас пресслужба Армії оборони Ізраїлю (ЦАХАЛ) відзвітувала 15 квітня, що за добу ізраїльські ВПС «завдали удару по більш ніж 200 об’єктам терористичної інфраструктури «Хезболли» на півдні Лівану».
«Серед уражених цілей: терористи, військові споруди, приблизно 20 пускових установок, включаючи ті, які нещодавно використовувалися для обстрілів території держави Ізраїль», - йдеться у повідомленні ЦАХАЛу. У відповідь сили «Хезболли» здійснили 15 квітня масований ракетно-мінометний обстріл населених пунктів на півночі Ізраїлю. У своїй заяві, присвяченій лівано-ізраїльським переговорам, генсек угруповання Наїм Касем зауважив, що його соратники подовжать бойові дії проти Ізраїлю і не приймуть концепцію нормалізації, яку вважають ні чим іншим, як капітуляцією. «Ми залишатимемося на полі бою до останнього подиху», - підкреслив лідер угруповання. Зі свого боку, влада Ірану заявила, що повністю підтримує позицію свого ліванського союзника.
До речі, про союзників та ворогів. На переконання політолога Петра Олещука, переговори між Іраном і США «відбуваються цілком правильно». «Спершу було оголошено режим припинення вогню, і за час дії цього режиму вони проводять перемовини. Чому США вимагають від України займатися дипломатичним онанізмом (вести переговори без припинення вогню, під масовими ракетно-дроновими обстрілами), хоча самі прекрасно знають, як треба? Відповідь очевидна. Весь цей цирк, який нам влаштувала американо-російська парочка - це не про реальне завершення війни», - аргументує експерт.
Натомість політолог та офіцер ЗСУ Михайло Басараб констатує, що «після Ірану розрядки не буде і почне закипати в інших місцях планети».
«Щоб влаштувати тест для США і НАТО, росіянам з китайцями не довелося напружуватися. Все сталося само собою. Це аж ніяк не означає, що росіяни і їхні союзники відмовляться від того, аби помацати Америку та Альянс в інших місцях. Навпаки, ймовірність таких провокацій тільки зросла після всього, що відбувається на Близькому Сході. Події, дії, бездіяльність та інші реакції тільки довели учасникам сучасної Осі Зла, що можна і варто ескалувати ситуацію, аби загнати опонентів у коридор незручного вибору: загроза великої війни або невигідний мир. Розрахунок на те, що врешті-решт буде обрано невигідний мир про новий міжнародний порядок з розподілом світу на зони впливу. Цей поганий мир хтось буде «продавати» як успішний «ПісДіл». Паралельно волатимуть, що все так і задумувалося, і що Америка нарешті стала великою. Так хотілося б учасникам Осі Зла. На це погодився б багато хто на Заході. Але, на щастя, будуть ті, кого цей лохотрон не влаштує. І в цьому ми далеко не одні. Тож розрядки не буде. Почне закипати в інших місцях планети. Росіяни з китайцями постараються. І у Європі також», - резюмує Басараб.
Водночас політолог Володимир Фесенко в контексті близькосхідної активності США фокусується на нинішньому стані відносин по лінії Київ-Вашингтон.
«Між США і Україною зараз виникла якась специфічна пауза. Після Великодня до нас мали б приїхати американські переговорники Стів Віткофф і Джаред Кушнер, але вони задіяні в перемовинах по Ірану. Очевидно, що зараз саме Іран є головним пріоритетом для США, і американцям поки не до України. Трамп про нас не згадує, і, мабуть, слава Богу. Тому що він зараз в усі боки розкидає свої негативні емоції. І зараз від нього краще бути осторонь. А ось Джей Ді Венс знов проявив своє негативне ставлення до України. Він заявив, що вважає одним із найбільших досягнень за час роботи цієї адміністрації те, що США припинили фінансування української війни. Це його щира і світоглядна позиція. І ми вже давно не дивуємось таким його заявам. Але він хоча б не проти продажу зброї Україні. І це вже непогано за нинішніх часів. Тим не менш нам з США треба взаємодіяти, зберігати хоча б залишки партнерських відносин, працювати над тим, щоб в майбутньому відновити їх в більш повноцінному форматі», - зауважує експерт.
На його переконання, «враховуючи специфіку тих осіб, які зараз очолюють США, і нинішню ситуацію в США і навколо США», Україні наразі слід робити акцент не стільки на взаєминах саме з першими особами Сполучених Штатів, скільки на збереженні і зміцненні інституційних, функціональних і секторальних зв’язків із США, а також дружніх стосунків з окремими представниками політичних, бізнесових і адміністративних американських еліт. Саме така тактика, вважає Володимир Фесенко, може дозволити офіційному Києву пережити нинішні непрості часи у відносинах зі США.