Компанію білоруському диктатору Александру Лукашенку у визнанні російської анексії Криму склав ще один "уряд".
Російські медіа відрапортували про підтримку кримської спецоперації урядом Афганістану, сформованим терористичним рухом "Талібан".
Звичайно, зважаючи на низьку легітимність цієї влади, така заява не стане прецедентом для інших країн. Тим більше, що заява талібів була досить розмитою.
Проте набагато цікавішими є причини її появи.
Попри очікування, вона мала на меті не так налагодження стосунків з РФ, як бажання озвучити погрозу на адресу сусіднього Пакистану, де таліби сподіваються реалізувати дещо подібний сценарій.
Кримський "прецедент" для Афганістану
В інтерв’ю російському провінційному виданню "Октагон" заступник міністра інформації та культури уряду талібів Забіхулла Муджагід на питання про так званий референдум у Криму відповів: "Усе буде залежати від того, що хоче народ Криму. Якщо хоче бути з Росією, ми — за".
Показово, що в запитанні від російських пропагандистів була згадка про те, що Афганістан був однією з небагатьох країн світу, який, визнавши "кримський референдум", таким чином визнав і приєднання Криму до РФ.
Згадка референдуму і нагадування про попередні заяви афганських урядників невипадкові. Росіяни натякали на заяву Хаміда Карзая 2014 року, який в кінці свого президентського терміну виступив з несподіваною заявою про російську належність Криму і обґрунтовував свою позицію саме народним референдумом.
Показово, що тодішній президент Афганістану зробив цю заяву на тлі кризи у стосунках з США і західною коаліцією, звинувачень у корупції та закидів у неефективності його політики.
Але в самому Афганістані позицію тодішнього президента пов’язували виключно з пуштунським питанням.
Карзай висловлював пуштунське ставлення до несправедливих кордонів та підтримку народного волевиявлення як інструменту подолання накинутої несправедливості.
Пуштуни проживають по обидва боки кордону – в Пакистані та Афганістані.
При цьому пуштунська громада – одна з найбільших етнічних меншин у Пакистані. Згідно з результатами перепису населення 2017 року, пуштуни становлять 15,4%, або близько 35 млн осіб, що співставно з усім населенням Афганістану.
Натомість в Афганістані пуштунів приблизно 15 млн, і вони – найбільша етнічна група, їхні представники традиційно очолюють державу.
Традиційну батьківщину пуштунів в Афганістані та Пакистані розділяє лінія Дюранда – кордон, встановлений ще 1893 року під час британського колоніального правління.
Пуштуни з обох сторін вважають, що вони були неправомірно розділені та відокремлені від своїх родин та земель.
Зокрема, пуштунські лідери Афганістану, такі як Хамід Карзай і Ашраф Гані, стверджували, що угода Дюранда була підписана з британською колоніальною адміністрацією, і вона припинила свою дію після закінчення британського правління.
Лідери Афганістану послідовно не визнавали лінію Дюранда як міждержавний кордон і ставили під сумнів територіальну цілісність Пакистану.
Саме це і викликало скандальні заяви влади Афганістану – і демократичної, і талібської – щодо Криму.
Пуштуни чинитимуть опір
Пуштунське питання в Пакистані особливо загострилося за останні два десятиліття.
Ненасильницьким проявом боротьби пуштунів за свої права в Пакистані є рух "Тахафуз" — група, яка проводить кампанію проти порушень прав людини пакистанською армією.
Під час гарячої фази антитерористичної операції "Тахафуз" залучав тисячі протестувальників на свої мітинги.
Лідер "Тахафуз" Мансур Паштін вимагав від уряду Пакистану не втручатися в афганські справи і не використовувати пуштунські землі для військових операцій в Афганістані: "Земля пуштунського народу в Пакистані завжди використовувалася (Ісламабадом) в огидних цілях, щоб підважити безпеку в Афганістані".
Але одночасно від 2007 року пакистанські таліби розпочали криваву терористичну війну проти уряду Пакистану.
Пакистанські таліби (Техрік-е Талібан Пакистан – ТТП, або Деобандійські пакистанські таліби) є об'єднанням джихадистських груп, націлених на повалення пакистанської держави. Її лідер Нур Валі закликав до створення незалежної держави, яка б охоплювала племінні райони Пакистану.
За численними свідченнями, нещодавно вони відновили свою діяльність у східних провінціях Афганістану (Пактика, Пактія та Нангархар).
У період з 2007 по 2014 роки пакистанські таліби розпочали криваву загальнонаціональну терористичну кампанію в Пакистані. Вони атакували військові й урядові об’єкти у столиці і великих містах, а також китайських працівників.
На ці дії Пакистан відповів у 2014 році широкомасштабною армійською операцією у зоні племен, яка супроводжувалася злочинами проти людяності – масовими переселеннями і позасудовими стратами.
А сама лінія Дюранда тепер облаштована загорожами, фортифікаційними спорудами і суворо охороняється.
В очікуванні нової війни
Повторний прихід талібів до влади в Афганістані загострив виклики для Пакистану. Там зіткнулися з подвійним викликом — територіальними претензіями етнічних пуштунів на чолі Афганістану та масовим мирним і збройним сепаратистським та іредентистським опором пуштунського населення всередині країни.
Щоб отримати важелі впливу у внутрішній політиці Афганістану та мати уряд, який визнає лінію Дюранда, пакистанські генерали просували підтримку ісламістів афганського "Талібану", які етнічно пуштуни, але не етнічні націоналісти.
Такий дружній уряд має допомогти вгамувати етнічний націоналізм пакистанських талібів.
Декілька місяців тому за посередництва одного з впливових лідерів афганських талібів Хаккані офіційний Ісламабад вступив у переговори з місцевими талібами, які закінчилися підписанням угоди про припинення вогню терміном на один місяць.
Однак днями таліби випустили заяву, що уряд не виконав домовленостей, які передбачали амністію для сотні бойовиків, створення постійної комісії для врегулювання питання та інші пункти.
Не зрозуміло, чи повернеться група до збройної боротьби, але на цьому тлі лідер талібів публічно заявив, що "вони є частиною афганського Талібану", що інтерпретувалося урядом як підтвердження декларацій про наміри приєднання пакистанської зони племен до Афганістану.
І в цьому сенсі заяви заступника міністра інформації і культури "Талібану" російському пропагандистському ресурсу "Октагон" спрямовані не так на українську аудиторію, як на Ісламабад.
Росіяни, звичайно, повною мірою використали у своїй пропаганді заяви одного з речників ніким не визнаного уряду, але вони в першу чергу дали майданчик для опосередкованої атаки на Пакистан на етапі підготовки візиту Путіна до Індії.
За одним зі сценаріїв, якщо афганські таліби успішно стабілізують контроль в Афганістані, війна за самовизначення Пуштуністану стане неминучою в майбутньому.
У такому разі пакистанська держава буде змушена модифікувати свою зовнішню політику щодо надання підтримки "Талібану" та зважати на ширший контекст у цьому питанні.
Сергій Данилов, заступник директора Центру близькосхідних досліджень