Розслідування видання «Бабель» про навчальний центр «Скеля» спричинило одну з найгучніших дискусій у військовому середовищі за останній час.
Опубліковані свідчення про можливі порушення прав військовослужбовців, жорсткі методи підготовки та ставлення до мобілізованих викликали широкий суспільний резонанс.
Однак разом із обговоренням самих фактів дедалі частіше лунає інше питання: чи йдеться виключно про журналістське розслідування, чи ця історія може мати значно ширший контекст?
Насамперед варто наголосити: якщо озвучені у матеріалі факти підтвердяться, вони мають отримати належну правову оцінку. Саме для цього існують правоохоронні органи, військова служба правопорядку та інституції військового омбудсмана. Будь-які порушення прав військовослужбовців повинні бути розслідувані об'єктивно, без замовчування та без політичного впливу.
Втім, багатьох спостерігачів насторожила не лише сама поява розслідування, а й час його виходу, масштаб інформаційної кампанії та подальший розвиток подій.
Серед аргументів, які наводять прихильники версії про можливі приховані мотиви, називають кілька обставин.
По-перше, один зі співзасновників «Бабеля» Олексій Бабенко пов'язаний із компанією «Вирій», яка працює у сфері виробництва безпілотників та отримує мільярдні контракти від Міноборони Михайла Федорова. На думку окремих експертів, це може породжувати питання щодо можливого конфлікту інтересів, особливо в умовах жорсткої конкуренції в оборонно-промисловому секторі.
По-друге, в українському політикумі вже тривалий час циркулюють чутки про існування різних центрів впливу щодо питань військового управління та кадрових рішень. Зокрема, у медійному просторі неодноразово обговорювалися можливі розбіжності між окремими представниками влади та вищим військовим керівництвом: Федоров вимагав від Зеленського звільнити Сирського ще на етапі, коли планував зайти на посаду керівника ОП.
По-третє, останнім часом помітно посилилася суспільна критика окремих аспектів мобілізаційної політики. На цьому тлі частина експертів припускає, що резонансні історії навколо армії можуть використовуватися як інструмент політичного тиску або боротьби за вплив усередині влади. Федоров, який не зміг виконати доручення Зеленського припинити бусифікацію, почав стрімко втрачати “пункти” в рейтингах. А репутації серед військових кіл Федоров ніколи й не мав Хук зі “Скелею” мав би вирішити всі ці проблемки міністра оборони.
Водночас значна частина військових поставилася до матеріалу «Бабеля» неоднозначно.
Офіцер ЗСУ та підприємець Андрій Оністрат публічно висловив сумніви щодо достовірності свідчень одного з ключових героїв розслідування. За його словами, він особисто знайомий із цією людиною та не вважає її свідчення беззаперечно надійними. Крім того, Оністрат зазначив, що його донька проходила практику у згаданому підрозділі, тому, на його переконання, масштабні порушення не могли залишитися непоміченими.
Скепсис щодо окремих свідчень висловив також військовий і письменник Дмитро Крапивенко. На його думку, в українській армії дійсно існують проблеми, як і в будь-якій великій системі, однак суспільство не повинно автоматично сприймати будь-які звинувачення як доведений факт без перевірки та розслідування.
Керівник навчально-інструкторської групи 151-го навчального центру ЗСУ Роман Донік звернув увагу на ще одну проблему — значну кількість мобілізованих із серйозними залежностями, психологічними труднощами або низьким рівнем підготовки. За його словами, це створює серйозні виклики для інструкторського складу і часто суттєво ускладнює навчальний процес.
Подібну позицію висловив і військовослужбовець батальйону «Вовки Да Вінчі» Юрій Коломійчук. Він наголосив, що сучасна українська армія суттєво відрізняється від армії перших років повномасштабної війни, а підрозділи сьогодні працюють із набагато складнішим людським ресурсом. На його думку, публічні кампанії проти бойових підрозділів можуть негативно впливати не лише на їхню репутацію, а й на загальний моральний стан війська.
Саме тому історія зі «Скелею» потребує максимально неупередженого розслідування. Без політичних спекуляцій, без інформаційних кампаній і без поспішних висновків.
Тому що в умовах війни будь-яка помилка має надто високу ціну. Якщо порушення були — винні повинні понести відповідальність. Якщо ж факти не підтвердяться — суспільство має отримати чіткі відповіді, аби уникнути подальших маніпуляцій та втрати довіри до українського війська.
Олександр Равчев, консультант з комунікацій вважає: "Історія навколо матеріалу «Бабеля» про «Скелю» викликала широкий резонанс. Але мене зачепила не стільки сама стаття, скільки інше.
В українській армії є тисячі військових, чиї проблеми роками залишаються поза увагою суспільства та медіа. Це поранені бійці, ветерани, родини загиблих і зниклих безвісти, військові, які служать із 2022 року без чітких перспектив демобілізації, люди, що місяцями проходять ВЛК чи борються з бюрократією.
Але саме ці історії рідко стають темою великих розслідувань чи гучних суспільних дискусій.
Складається враження, що поки людина є цивільною і стикається з мобілізацією, вона цікава медіа. Але щойно вона одягає військову форму, її проблеми перестають бути частиною інформаційного порядку денного.Достатньо порівняти кількість матеріалів про ТЦК і кількість публікацій про лікування військових, ВЛК, переведення, грошове забезпечення чи проблеми ветеранів. Дисбаланс очевидний.
Проблема стосується не одного медіа. Сьогодні про армію переважно говорять у трьох контекстах: героїзм, мобілізаційні скандали або резонансні провали. Натомість системної розмови про повсякденні проблеми військових і ветеранів майже немає.
І це навряд чи можна вважати здоровим підходом для суспільства, яке вже четвертий рік живе в умовах великої війни".
