Археологічна знахідка на Боденському озері відкриває нові сторінки доісторичного минулого Центральної Європи. Під час підводних розкопок у гавані Штекборн (кантон Тургау) дослідники виявили надзвичайно добре збережену сокиру для рубки дерева, датовану приблизно 2800 роком до нашої ери.
Відкриття під час інфраструктурних робіт
Те, що планувалося як звичайна підготовка до днопоглиблювальних робіт взимку 2025/26 років, перетворилося на важливу наукову подію. Через падіння рівня води виникла потреба в очищенні гавані від осадів. Оскільки Штекборн ще з XIX століття відомий залишками пальових поселень, до роботи залучили спеціалізовану групу водолазів з Археологічного бюро Тургау.
На ділянці площею 50 квадратних метрів серед мулу та озерного мергелю археологи виявили культурний шар із залишками кераміки, кісток тварин та дерев'яних паль. Проте головною знахідкою став майже цілий інструмент, який дивом зберігся до наших днів.
Технології пізнього неоліту: ясен та празініт
Унікальність знахідки полягає у збереженні органічної частини — дерев’яного руків’я. Радіовуглецевий аналіз підтвердив, що вік артефакту становить близько 4800 років.
-
Руків'я: Виготовлене з ясеня — дерева, яке і сьогодні цінується за міцність та гнучкість. Саме ці властивості робили його ідеальним для виготовлення ударних інструментів у давнину.
-
Лезо: Виконане з празініту — стійкої метаморфічної породи. Дослідники вважають, що матеріал не везли здалеку, а збирали безпосередньо в льодовикових моренах поблизу поселення. Це свідчить про чудове знання місцевих ресурсів тогочасними громадами.
Вікно у світ озерних громад
Цей артефакт є частиною спадщини доісторичних пальових жител Альпійського регіону, що внесені до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Завдяки відсутності кисню у вологому середовищі, озерний мул спрацював як природний консервант, зберігши деревину, яка на суходолі давно б перетворилася на прах.
Знахідки такого типу дозволяють історикам реконструювати побут ранніх аграріїв, які поєднували землеробство з рибальством та збиранням. Сокира була не просто інструментом для будівництва чи заготівлі дров, а й символом технологічного прогресу неолітичної людини.
Від реставрації до музейної вітрини
Після підйому на поверхню сокира пройшла тривалий процес стабілізації та консервації в лабораторіях Археологічного бюро Тургау. Фахівцям вдалося зміцнити структуру дерева, запобігши його руйнуванню після контакту з повітрям.
Сьогодні, лише через рік після знахідки, артефакт став частиною постійної експозиції Музею археології у Фрауенфельді. Тепер кожен охочий може на власні очі побачити предмет, який востаннє тримали в руках мешканці Боденського озера майже п’ять тисячоліть тому.
