Президент України Володимир Зеленський заявив про «дуже погане передчуття» через вплив війни в Ірані на переговорні процеси щодо України. Детальніше про нагальні ризики та виклики щодо мирного врегулювання – в матеріалі ForUA.
Про свої побоювання, котрі стосуються, грубо кажучи, маргіналізації питання мирного врегулювання по Україні через близькосхідний конфлікт президент Зеленський заявив напередодні в інтерв’ю ВВС. Принагідно нинішній господар Банкової закликав президента США Дональда Трампа і прем’єра Великої Британії зустрітися та знайти спільну мову після неодноразової критики очільника Білого дому на адресу Кіра Стармера.
«Війна, що спалахнула внаслідок ударів США та Ізраїлю по Ірану, переросла у міжнародний дипломатичний конфлікт. Зеленський застеріг від розколу серед західних лідерів», - йдеться у редакційній репліці BBC. Далі ж наводиться пряма мова діючого гаранта української Конституції: «Я б дуже хотів, щоб президент Трамп зустрівся зі Стармером. щоб вони виробили спільну позицію».
Окремо Зеленський підкреслив, що має дуже погане передчуття щодо впливу конфлікту на Близькому Сході, зазначивши, що перемовини щодо миру в Україні постійно відкладаються, «а причина цьому одна — війна в Ірані».
Нагадаємо, днями Трамп заявив, що вкрай незадоволений прем’єр-міністром Великої Британії через те, що той категорично відмовився відправити військову техніку на Близький Схід, коли почалася американо-ізраїльська операція проти офіційного Тегерану.
У тому, що успіх Трампа лежить не в Ірані, а саме в Україні переконаний політолог Віктор Небоженко. Власне, озвучивши цю гіпотезу, експерт наголосив: «Зіткнувшись із невдалою для себе війною в Ірані та зростанням невдоволення всередині Америки, у Трампа залишається два шляхи. Він може швидко згорнути військову операцію та оголосити себе переможцем Ірану і відразу захопити Кубу. А може після іранської авантюри, як компенсацію, швидко змінити своє негативне ставлення до Зеленського, надати інтенсивну військову допомогу Україні, щоб змусити путінську Росію піти на зупинку воєнних дій та підписання мирної угоди на справедливих для України умовах. Це дозволить Трампу помиритися з колишніми євроатлантичними союзниками у Європі, без яких, виявляється, у нього нічого не виходить».
На тактико-стратегічних помилках господаря Овального кабінету акцентує увагу і голова правління Інституту світової політики Віктор Шлінчак: «Спочатку Трамп протягом року пояснює союзникам, які вони ніякі. Каже, що вони невдячні. Каже, що НАТО – «застаріла організація». Виголошує, що у європейців не така демократія. Що вони «користуються американською безпекою». Майже оголошує Німеччину економічним противником, проти якого можна вводити мита і ще й пригрозити виведенням американських військ. З Канадою веде торгові війни й публічні образи на самітах. З Японією та Південною Кореєю проводить переговори у стилі управителя бізнес-центру: або платите більше за американські війська, або будемо переглядати всю конструкцію безпеки… І тут приходить година Ч — коли ті ж самі країни, як з’ясувалося, повинні допомагати Вашингтону з питанням безпеки судноплавства в Ормузькій протоці. І у Вашингтоні щиро дивуються: а чому союзники не біжать допомагати? Справді, чому ж? Після стількох місяців публічного «виховання» партнерів, тарифних війн і лекцій про те, скільки вони «винні Америці», реакція виявилась… стриманою. Хто б міг подумати!».
Підкресливши очевидний факт, що у Європи та Азії є власний інтерес у свободі судноплавства через Ормуз, аналітик резюмував: «Міжнародна політика — це, виявляється, не те, що можна засунути в банальні торги. Ми про це кажемо постійно, маючи на увазі Росію і її пропозиції Трампу все «порішати» з Україною і перейти до «бізнесу на трильйони». І тут виявилося, що союзники — це не підрядники, яким можна роками пояснювати їхню другорядність, а потім телефонувати, коли раптом знадобилась допомога. Але чомусь логіка підказує, що навіть цей урок Трамп не засвоїть».
Уроки Трампа – уроками, але Україну, передусім цікавить його подальша роль в процесі мирного врегулювання щодо війни з РФ. І ця тема, на щастя, наразі не зійшла на маргінес і жваво підігрівається провідними західними медіа.
Незважаючи на загальний песимізм навколо українського врегулювання, Politico стверджує, що адміністрація Трампа не має наміру відмовлятися від миротворчих зусиль. Причина — не так сама Україна, як глобальне суперництво з Китаєм. За даними видання, у Білому домі вважають, що завершення «СВО» та поступове повернення Росії у світову економіку може змінити баланс сил не на користь Пекіна. Саме цим видання пояснює наполегливість Вашингтона: «Незважаючи на 15 місяців безрезультатних спроб знайти компроміс та паралельну кризу на Близькому Сході, команда Трампа продовжує контакти з Україною. Однак ця стратегія викликає тривогу в Європі, і особливо у Києві. Українські чиновники сумніваються, що спроба «відірвати» Росію від Китаю реалістична з огляду на те, що обидві країни «ненавидять США як символ демократії».
Водночас, як зазначає Financial Times, конфлікт із Іраном щодня знижує тиск на путінську Росію. Європейські джерела видання прямо називають ситуацію «катастрофою»: ресурси США, включаючи системи ППО, тепер йдуть на Близький Схід, а самі переговори знаходяться «в зоні ризику». «Наразі не схоже, що Трамп готовий хоч якось посилити тиск на Москву заради компромісу. Європейські чиновники сумніваються, що Росія взагалі захоче повертатися до діалогу, оскільки обговорювати, по суті, нічого. Втім, у Кремлі інформацію про загасання переговорів спростовують», - підсумовує FT.
Хай там як, але факт залишається фактом: наразі дата нової зустрічі по лінії Україна-США-РФ все ще невідома. Проте, як зауважує видання The Kyiv Independent, вона все ж таки може відбутися вже до кінця поточного тижня.
