У середу, 11 червня, в Одесі пройшов четвертий саміт Україна - Південно-Східна Європа, задля безпосередньої участі в якому прибула ціла низка євролідерів. Про що йшлося в залах та кулуарах цього міжнародного заходу – далі в матеріалі.
На саміт до Південної Пальміри приїхали президенти Молдови, Чорногорії, а також прем’єр-міністри Болгарії, Хорватії, Грецької Республіки. Крім того, у заході взяли участь спікер парламенту Албанії, перший заступник голови уряду та міністр охорони довкілля й просторового планування Північної Македонії, а також віцепрем’єр-міністерка – міністерка закордонних та європейських справ Словенії. Серед учасників були також новий президент Румунії та президент Сербії, який вперше за роки правління відвідав Україну. На цій фігурі зупинимося згодом окремо.
Отже, на порядку денному саміту були питання регіональної безпеки, стійкості до гібридних загроз, зміцнення торговельних і транспортних мереж, енергетичної безпеки, розмінування, післявоєнної відбудови, реабілітації, оздоровлення та підтримки військовослужбовців, дітей і ветеранів.
Під час своєї промови президент Володимир Зеленський закликав Європейський Союз (ЄС) до більш рішучих санкцій проти Росії, коментуючи нещодавнє оголошення проєкту 18-го санкційного пакета. «Стеля» у 45 доларів на нафту краща, ніж 60, це зрозуміло, це правда. Але справжній мир прийде зі стелею у 30 доларів. Це рівень, який справді змінить хід думок у Москві», - акцентував глава держави, таким чином кинувши камінь в город ЄС.
Зрештою учасники саміту ухвалили декларацію, у якій зафіксували європейські та євроатлантичні прагнення Києва та держав регіону. «Ми підтверджуємо нашу підтримку євроатлантичних прагнень партнерів регіону. Ми підтримуємо Україну на її незворотному шляху до повної євроатлантичної інтеграції, включно з членством у НАТО», йдеться в комюніке. Учасники саміту також погодились з тим, що ані Росія, ані жодна інша держава поза НАТО «не має права вето на розширення Альянсу». «Ми також повністю підтримуємо право України обирати власні механізми безпеки та самостійно визначати своє майбутнє без зовнішнього втручання», - зазначили лідери.
Це - без перебільшення важливі сигнали у поточному НАТО-контексті. Чому? Наразі Сполучені Штати та європейські союзники якраз завершують підготовку до запланованого на 24-26 червня саміту НАТО в Гаазі, головними питаннями якого стане збільшення оборонних витрат країн-союзниць до 5% ВВП а також подальша підтримка України у її війні з РФ. Днями, виступаючи в Chatham House у Лондоні генсек НАТО Марк Рютте заявив, що обіцянка лідерів країн Північноатлантичного альянсу в майбутньому прийняти до свого складу Україну залишиться в силі. «Цей шлях до НАТО – незворотний. І ця оцінка не зміниться і після саміту», - наголосив пан Рютте. При цьому він не виключив, що у комюніке за підсумками саміту НАТО в Нідерландах ця тема не отримає відображення: «Якщо цього не буде у комюніке, то в цьому не буде нічого страшного. Навіщо кожного разу повторюватися? Але, гадаю, загалом пов’язана з Україною тематика у комюніке, ймовірно, буде, попри те, що наразі у НАТО немає єдиної думки щодо того, чи настав час приймати Україну до Альянсу».
Між тим на сам Альянс, вважає генсек Рютте, РФ може напасти вже протягом п’яти років. «Росія об’єдналася з Китаєм, Північною Кореєю та Іраном. Вони розширюють свої збройні сили і можливості. Військова машина Путіна прискорюється, а не сповільнюється. Росія відновлює свої сили за допомогою китайських технологій і виробляє за три місяці стільки зброї, скільки всі держави НАТО виробляють за рік. Тому не будемо себе обманювати. Ми всі зараз на східному фланзі. Немає більше ні Сходу, ні Заходу. Є лише НАТО», - наголосив Марк Рютте. Він також анонсував «найзначніше» розширення військових можливостей Альянсу з часів Холодної війни, проте не дав прямої відповіді на запитання, чи зможуть країни-учасниці блоку включити в ці показники військову допомогу Україні.
Тим часом The Washington Post повідомляє про побоювання європейських лідерів відносно того, що президент США може виступити проти включення до підсумкового документу саміту НАТО в Гаазі обіцянок про допомогу Україні з одного боку і критики РФ з іншого. Білий дім, до речі, вже підтвердив участь Трампа у саміті НАТО. Запрошення на саміт Альянсу, про що днями розповів речник МЗС Георгій Тихий, отримав і Зеленський. Тому нинішньому господарю Банкової мати в дипломатичному портфелі декларацію саміту Україна - Південно-Східна Європа, у якій чорним по білому зафіксована підтримка євроатлантичного майбутнього України надзвичайно важливо, адже це, говорячи мовою пана Трампа, додаткова карта на руках.
Втім, декларацію саміту в Одесі підписали не всі. Зокрема, під документом відсутній автограф сербського президента Олександра Вучича, який, як зазначалося вище, відвідав Україну вперше за роки свого президентства.
Вельми і вельми показово, що сербський президент вирушив в Україну лише через кілька днів після того, як Служба зовнішньої розвідки РФ звинуватила Белград у тому, що, всупереч оголошеному нейтралітету, він продовжує постачання боєприпасів Києву, причому йдеться про сотню тисяч снарядів і мільйон патронів. Подібну практику росСЗР назвала «пострілом у спину Росії». У відповідь Олександр Вучич пообіцяв заблокувати будь-яку угоду у разі підозри, що зброя потрапить до зони бойових дій в Україні, хоч і оголосив, що Сербія продовжить продаж боєприпасів за кордон.
Цілком зрозуміло, що Вучич прекрасно знає, куди потрапляє зброя, але продовжує перед РФ корчити дурня. Але задля «балансу» сербський лідер не підписав декларацію саміту Україна- Південно-Східна Європа, де, серед іншого, йшлося й про антиросійські санкції.
Сербія, зауважимо, єдина в Європі не вводила рестрикції відносно Москви, але не підтримує путінську «СВО», чітко та послідовно виступаючи за територіальну цілісність України. Олександр Вучич, в тому числі й на кулуарному рівні нинішнього саміту в Одесі повсякчас скаржився, що санкції проти Росії коштували б його країні €15 млрд. Хай там як, але лідеру Сербії, яку, до речі, Кремль вважає своїм стратегічним партнером на Балканах, вдається сидіти одночасно на двох стільцях, з одного боку виступаючи проти антиросійських санкцій, а з другого - не просто підтримувати територіальну цілісність України, а й продавати зброю ЗСУ. Звісно, Києву хотілося б однозначності Белграда, але й така позиція Сербії не найгірше, що може бути. В цьому контексті можна згадати сусідні Угорщину та Словаччину, лідери яких – Орбан та Фіцо – шкодять Україні на рівні Євросоюзу набагато більше за того ж Вучича.
