Зранку 7 жовтня, збройні формування терористичної організації ХАМАС атакували Ізраїль. Напад відбувся одночасно через сухопутний кордон, з моря та навіть з повітря – певна кількість бойовиків скористалися дельтапланами. Масованому вторгненню терористів передував безпрецедентний ракетний обстріл населених пунктів Ізраїлю, було випущено близько 5000 ракет різних модифікацій. МЗС України різко відреагувало на цей напад, заявивши: «Україна рішуче засуджує терористичні напади на Ізраїль. (…) Ми висловлюємо нашу підтримку Ізраїлю в його праві захищати себе і свій народ».
Атака ХАМАСу з землі, води та з повітря неочікувано застала Ізраїль зненацька
Загалом повідомлялося про бої щонайменше на 21-й локації.
Прем’єр-міністр Беньямін Нетаньягу терміново скликав воєнно-політичний кабінет (вузький склад уряду) та заявив, що відсьогодні Ізраїль знаходиться у стані війни. Прем’єр-міністр також перестеріг від «…помилки приєднатися до цієї війни», очевидно маючи на увазі потенційних союзників ХАМАСу. Дотепер лише інше терористичне угруповання, «Ісламський джихад», заявило про підтримку суїцидальної хамасівської атаки на єврейську державу.
Хамасівський напад неочікувано виявився неочікуваним для ізраїльської армії та служб безпеки. (Це не тавтологія) Надто обставини початку агресії нагадують події п’ятдесятилітньої давнини, з різницею в один день – кровопролитну війну Судного дня, яка розпочалася 6 жовтня 1973 року. Тоді ізраїльська військова розвідка АМАН вважала, що арабські держави не ризикнуть напасти, а керівник Моссаду, отримавши інформацію від агента у Єгипті про дату початку війни, із запізненням проінформував про це прем’єр-міністра Голду Меїр.
Ані у політичної, ані у військової розвідки не було підстав вважати, що війна розпочнеться, адже Ізраїль був дуже міцним у військовому сенсі, усього шість років тому розгромивши арабську коаліцію у Шестиденній війні. Але сталося не так, як гадалося. Висновки комісії Аграната, яку було створено після закінчення війни, було рекомендовано звільнити чималу кількість вищих військових. Прем’єр-міністр Голда Меїр та міністр оборони Моше Даян подали у відставку, хоча у висновках розслідування обставин початку війни їм не було висунуто жодних звинувачень.
Терористична квазідержава секторі Газа – наслідок прорахунку трьох спецслужб
Теперішня війна ХАМАСу проти Ізраїлю, розпочата теж у релігійне свято – у шабат ( субота) – день відпочинку та молитов в юдеїв, який цього року ще й співпав зі святом Дарування Тори – є війною такою ж підлою, як і та, що за 18 днів відгриміла 50 років тому і все одно закінчилася перемогою Ізраїлю. В ісламі, до речі, у дні релігійних свят, навіть між смертельними ворогами встановлюється перемир’я. Напад у свято, щоб застати супротивника зненацька, може вважатися «вершиною воєнної хитрості» тільки в аморальних та схиблених істот.
Після створення ХАМАСу до нього певний час нейтрально приглядалися ізраїльтяни, розраховуючи використати його на противагу руху ФАТХ під проводом Ясіра Арафата, який насправді був найпотужнішим ворогом Ізраїлю серед усіх палестинських терористичних угруповань. А потім радянські спецслужби використовували ХАМАС як один з інструментів для атак на союзника США Ізраїль для загальної дестабілізації Близького Сходу. Що не завадило лідерам ХАМАСу закликати до джихаду проти радянських військ в Афганістані та стали одними із засновників руху моджахедів у цій країні. Палестинські спецслужби та керівництво невизнаної Ізраїлем та визнаної Україною Держави Палестина проігнорували підсилення ХАМАСу у секторі Газа і допустили збройний переворот проти уряду та влади ФАТХу на цій території, яка де-факто виділилася в окрему державу. А сучасна Росія – знову товаришує з ХАМАСом, її лідери (Ісмаїл Ханія) відвідують Москву, де ледве не цілуються в ясна» з воєнним злочинцем Лавровим. Звісно, що привітно ставляться до ХАМАСу і в Ірані – ще одній державі з новітньої «осі зла», навіть попри те, що «хамасники» є сунітами, а іранські аятоли – шиїтами.
Отже, в тому, хто і чому атакую Ізраїль разом з Хамасом – сумнівів немає і бути не може.
Війна ще триває, проте її деякі причини та наслідки очевидні вже зараз
Напад на Ізраїль очевидно матиме свої наслідки для військового та політичного керівництва країни, адже масштаби терористичної атаки вражають, а її підготовка чомусь пройшла повз увагу уряду і відповідних спеціальних служб. Поки ж тривають бойові зіткнення армії і поліції з терористами, які проникли щонайменше у два немаленьких міста – Сдерот та Ашкелон, а також на територію значної кількості фермерських поселень ізраїльтян. Речники ХАМАСу ще й закликали усіх арабів взятися за зброю. Навряд чи цей заклик знайде відгук у переважної кількості ізраїльських арабів, які цілком вдоволені життям і не збираються міняти заможне та безпечне життя ізраїльських громадян на непевне існування у терористичному ХАМАСленді.
Картини звірств палестинців, які вбивають жінок і дітей, ґвалтують і глумляться над тілами жертв, поширені мережами самими терористами (мабуть, для «підняття бойового духу) шокували і цивілізований світ теж. Сподіваймося, що наслідки такої війни, настануть й для консолідованої політичної позиції країн Заходу, які десятиліттями намагалися відкласти вирішення міжнародних конфліктів, зокрема, і палестино-ізраїльського у довгі шухляди ООН.
Нинішній напад терористів на Ізраїль стоїть у одному ряду із терористичними атаками на США 11 вересня 2001 року, з нападом Росії на Грузію у 2008-му, із анексією українського Криму у 2014-му та із розв’язаною росіянами 2022 року повномасштабною війною проти України. Захід тривалий час, боячись «ескалації», давав змогу підсилюватися, накачуватися зброєю та грошима терористичним та екстремістським режимам, закривав очі на чисельні теракти та нахабне порушення міжнародного права.
Західна політика сплячого бабака врешті призвела до чергового пробудження російського ведмедя-шатуна, як раніше палестинського джина та перського лева. А нині реальність така: розмови про вироблення нової концепції світової безпеки та реформування ООН час переводити із площини балачок - у площину реальних дій. Той, хто швидко цього не зрозуміє – однозначно програє. Принагідно зазначимо, що ООН, на початках свого існування, під час Корейської війни і до трагічного завершення каденції генерального секретаря Дага Гаммаршельда (1905-1961. Загинув в авіакатастрофі, яка була дуже схожа на теракт) була цілком спроможною та дієвою організацією.
Росія нахабним чином відреагувала на криваву атаку ХАМАСу, брудними вустами експрезидента Дмітрія Мєдвєдєва, звинувативши у цьому… США. Путінський поплічник прозоро натякнув, що напад ХАМАСу є відповіддю на американську допомогу Україні, а наступним кроком може бути провокація громадянської війни у США: «…замість активної роботи над палестино-ізраїльським врегулюванням ці придурки залізли до нас і допомагають неонацистам. Америки підпалювати конфлікти усюди на планеті? Мабуть, лише громадянська війна на території США.» Схоже, Мєдвєдєва час лікувати. І не лише від алкоголізму.
Ізраїлю – перемоги! Нападникам і їхнім спонсорам – по заслугах
Атака на Ізраїль, поза всяким сумнівом, має тегеранське та московське підґрунтя. Саме їм вигідна дестабілізація Близького Сходу. Довготривалий мир Ізраїлю з його арабськими сусідами, укладені 2019 року «угоди Авраама» про нормалізацію стосунків з арабськими державами Середземномор’я та Затоки, різко обмежує вплив Ірану та Росії у цьому регіоні. Власне, Іран сьогодні має вплив лише на Сирію, частково на Ліван і рух «Хезболла», на ХАМАС у секторі Газа та ще на хуситів у Йємені. Частковий вплив Росії не розповсюджується за межі території, контрольованої режимом Асада в Сирії.
Дестабілізація глобального Заходу по усьому кордону між цивілізацією та антицивілізацією є постійним завданням Росії та інших держав-ізгоїв. Перебіг подій на українсько-російському фронті примушує московських ляльковиків смикати за мотузки своїх маріонеток, спонукаючи їх на конфронтацію з прикордонною вартою Заходу. Бувши не в змозі прорвати український фронт, новітні варвари атакували Ізраїль, що є непотопаючим авіаносцем цивілізації на Близькому Сході – одному з ключових регіонів світу.
Що тільки буде нормалізовано стосунки Ізраїлю з сусідніми країнами та повалено режим Асада в Сирії – то відразу арабську нафту і арабського газу можна буде спрямувати до Європи поза Перською Затокою. Це не лише скоротить та здешевить логістику, але й убезпечить постачання енергоносіїв від зазіхань іранського флоту. А ще - остаточно закриє для Росії ринки Європи, уже з огляду не лише на політичні, а й на суто економічні причини.
Напад ХАМАСу на Ізраїль, звичайно ж, буде відбитий, сили терористів знищать, а штаби - дезінтегрують. Армія оборони Ізраїлю неодноразово доводила, що вона є і залишається однією з найефективніших та найбільш боєздатних армій у світі. Цей напад – спроба спонсорів ХАМАСу, в особі Росії та Ірану, розіграти карту арабської солідарності та знову посварити Ізраїль з його сусідами. Та ще й поспівчувати вигаданим стражданням «палестинського народу сектору Газа», що змушений тяжкими життєвими обставинами вбивати мирних ізраїльтян.
Прикро, що ізраїльтяни зазнали неспровокованої та кривавої терористичної атаки. Українці, напевно, як ніхто інший, розуміють цю біду та співчувають ізраїльтянам. Відео з Ізраїлю, де знято сцени вбивств цивільних жителів, нагадують один до одного такі самі жахливі картини різанини, що влаштували росіяни у перші ж дні вторгнення в Україну – у Бучі, в Ірпені, на Житомирській трасі, повсюди, де б вони не були. Бажаємо ізраїльтянам з найменшими втратами та якнайскоріше очистити свою землю від хамасівських вбивць, а керівництву демократичного світу – усвідомлення того, що жодні загравання з терористами та їхніми спонсорами у Кремлі не є і ніколи не будуть гарантією від нападу, радше навпаки.
Дмитро Редько, Київ
