Наявність домашнього улюбленця не гарантує кращого психічного стану дитини, а в окремих випадках може бути пов’язана з більшою кількістю проблем. Таких висновків дійшли автори дослідження в межах проєкту Infancia y Medio Ambiente, які проаналізували розвиток дітей від народження до 6-7 років, пише Medical Xpress.
Загалом у дослідженні взяли участь близько 1900 іспанських родин. 52,3% сімей мали досвід життя з домашніми улюбленцями – собаками, котами, птахами, хом’яками, кроликами, черепахами чи рибками.
Науковці оцінювали психічне здоров’я дітей за двома групами показників: внутрішніми (депресія, тривожність і пов’язані фізичні симптоми) та зовнішніми (поведінка – агресія, порушення правил, взаємодія з оточенням).
Під час первинного аналізу найкращі показники мали діти, які ніколи не жили з домашніми улюбленцями. Деякі тенденції, хоча й статистично незначущі, показували трохи гірші результати у дітей, які жили з тваринами постійно. Діти, які мали їх лише періодично, мали підвищений ризик проблем – і цей зв’язок був чітким для котів.
Після коригування результатів із урахуванням соціального класу, статі, віку та інших факторів різниця між дітьми без тварин і тими, хто мав їх постійно або час від часу, зникла.
Найпомітніший результат стосувався котів: їхня наявність у віці 4-5 років була пов’язана з більшою кількістю психічних проблем. Натомість постійне утримання інших тварин – хом’яків, кроликів, черепах або риб – мало захисний ефект для дітей.
Автори припускають, що у ранньому віці емоційні зв’язки ще не повністю сформовані, тому присутність собак або птахів може не мати помітного впливу. Щодо котів, їхній спосіб взаємодії з людьми може пояснювати спостережуваний ефект: вони більш незалежні, що обмежує емоційну прив’язаність.
Окремо згадується токсоплазмоз – інфекція, поширеніша серед котів. Вона спричиняється паразитом Toxoplasma gondii, може передаватися людині та пов’язана з поведінковими проблемами і серйозними психічними розладами, зокрема біполярним розладом і шизофренією.
Водночас постійне утримання риб, черепах і хом’яків, за даними авторів, може захищати від психічних проблем: ці тварини потребують регулярного простого контакту і допомагають розвивати відповідальність, емпатію та самоконтроль.
Дослідження не показало чіткого зв’язку між наявністю собак чи птахів і користю або шкодою для психічного здоров’я. Імовірно, це пов’язано з тим, що аналіз охоплював саме дуже ранній вік – потрібні додаткові дослідження серед старших дітей.
Водночас діти, які постійно жили з тваринами (хом’яками, кроликами, рибами або черепахами), мали кращі результати, ніж ті, хто контактував із ними лише час від часу. Це свідчить, що безперервний зв’язок може бути важливішим за епізодичний.
Отже, проживання з домашнім улюбленцем може впливати на відповідальність, емпатію та емоційну саморегуляцію, однак його ефект залежить від характеру взаємин, віку дитини та стилю виховання.