Європейський Союз, Сполучені Штати Америки та їхні союзники вже працюють над тим, щоб перекрити для Росії грошовий потік від експорту енергоносіїв як основного джерела геополітичного впливу Кремля. Про це йдеться у спільній статті радника Президента України з економічних питань Олега Устенка та колишнього шеф-економіста Міжнародно валютного фонду, професора Школи менеджменту Слоуна Массачусетського технологічного інституту Саймона Джонсона для порталу Project Syndicate.
Автори зауважують, що Росія посідає значне місце на світових енергетичних ринках. Вона постачає 40% газу, що споживається у Європейському Союзі, а також експортує близько 2,85 млн барелів нафтопродуктів, таких як дизельне та авіаційне пальне.
«Цей експорт вуглеводнів сприяв вторгненню Росії в Україну та її надзвичайному насильству проти беззбройних цивільних осіб та цивільної інфраструктури. Президент Росії Володимир Путін, очевидно, вважає, що ніхто не може протистояти йому через те, що на енергетичних ринках він може диктувати умови. І якщо європейці занадто сильно опиратимуться, він перекриє їм газ. Якщо решта світу скоротить закупівлі в Росії, ціна на нафту зросте, що спричинить економічні труднощі всюди», – йдеться у статті.
Але, на думку авторів, Володимир Путін недооцінив той жах, який викликало його вторгнення в Україну, особливо в державах Європи. Європейський Союз, безумовно, більше не ризикуватиме своєю національною безпекою через імпорт російських енергоносіїв. І США та ЄС мають всі необхідні інструменти, щоб Росія припинила бути провідним гравцем на світових енергетичних ринках.
«Деякі країни ЄС уже де-факто бойкотують російську нафту. За даними TankerTrackers.com, у лютому Данія імпортувала трохи більш як 7,5 млн барелів сирої нафти з Росії на кораблях. Але в перші 27 днів березня Данія не імпортувала російську нафту. Швеція, Фінляндія та інші країни також повідомили про значне скорочення закупівлі російської нафти, що імпортується танкерами. І дедалі більше ознак того, що Німеччина та інші країни запровадять повне та негайне ембарго на імпорт російської нафти танкерами до ЄС», – сказано в матеріалі.
Також, як зазначають автори, обговорюється можливість внесення оплати за російський газ і нафту на escrow-рахунки, спеціально заморожені рахунки – щоб гарантувати, що надходження у євровалюті не будуть використані Росією для закупівлі озброєння в будь-якій точці світу.
«Путін намагався випередити цей розвиток подій, вимагаючи оплати за газ лише в рублях, але ЄС відкинув це як порушення контракту. Німеччина та Австрія готуються до нормування споживання газу», – зазначають Олег Устенко і Саймон Джонсон.
Автори також вказують на те, що Володимиру Путіну буде складно переорієнтувати експорт нафти з європейського ринку на азійський. Адже, як видно на прикладі нафтових санкцій проти Ірану, якщо США, ЄС, Велика Британія та Норвегія запровадять санкції, які забороняють будь-які форми морського страхування для танкерів, що перевозять російську нафту та нафтопродукти, більшість світових танкерних флотів буде виведена з російського ринку.
«У росіян, звісно, є свої танкери, але їхній флот занадто малий, щоб перевозити більше одного мільйона барелів на добу, зокрема тому, що багато нафти потрібно везти з Мурманська, Балтійського чи Чорного морів аж до Азії. Деякі оператори-відступники можуть спробувати увійти в бізнес, але ця діяльність буде ретельно відстежуватися, і судновласники, фрахтувальники та капітани, швидше за все, зіткнуться з персональними санкціями США та ЄС», – наголошується у статті.
Зі свого боку Україна вже чітко вказала, що застосовуватиме всі можливі засоби правового захисту проти будь-кого, причетного до фінансування військових злочинів Росії.
«Щойно світ звикне жити з меншою кількістю російських енергоносіїв, дороги назад не буде. Жоден європеєць при здоровому глузді не хоче, щоб ядерна Росія мала грошовий потік з експорту вуглеводнів, тому що ці гроші дозволять Путіну (або його наступникам) переозброїтися та стати ще агресивнішими і, можливо, наступного разу атакувати країни НАТО. Немає такого поняття, як «дешева» російська нафта й газ», – резюмують Олег Устенко та Саймон Джонсон.