Валерій Шайтанов більше 30 років віддав військовій службі, працюючи там, куди посилала держава. Так він дослужився до звання генерал-майора в "Альфі".
У 2020 році Служба безпеки провела гучне затримання, звинувативши Шайтанова в роботі на російське ФСБ. Він став одним із найбільш високопоставлених "кротів".
Як дослідила УП, Шайтанов і справді був знайомий і підтримував контакт з працівником ФСБ. Однак, ймовірно, представляв для нього менший інтерес, ніж вдає слідство. У той же час політичні погляди, зокрема, засудження Майдану, про які давно знали колеги, в цій ситуації зіграли на руку СБУ.
При цьому російський агент з цієї справи затриманий не був, хоча приїздив в Європу. А докази обвинувачення загалом скидаються на провокацію СБУ. За півтора року гучна справа забулась і зависла в суді.
До столичного суду швидким кроком заходять двоє чоловіків.
– Осмаєв, я потерпілий, – називається один із них на "прохідній". Чоловік за ним представляється Службою безпеки.
Коли обидва зникають у коридорах, працівники суду перемовляються між собою: "Чеченець".
Адам Осмаєв, відомий також як чоловік убитої військової Аміни Окуєвої – уродженець Чечні, який воював добровольцем на Сході – рідкий гість у цьому суді. Він згоден, щоб засідання проводили без нього. Хоча за історію, що тут слухається, він міг заплатити життям.
У судовій залі по інший бік сидить невисокий чоловік похилого віку, який теж уже заплатив чималу ціну. Ще два роки тому він був поважним генерал-майором Служби безпеки. А нині у скляну судову клітку його заводить конвой. Тут він слухає звинувачення у державній зраді, підготовці теракту і зберіганні зброї.
Слухає, насупивши брови і не змінюючись в обличчі. Говорить – тихим голосом з хрипотою: "Ні, провину не визнаю".
Цього чоловіка звати Валерій Шайтанов. Його затримали навесні 2020 року. Того дня це була одна з головних новин. Чоловік, що довгий час обіймав керівну посаду в СБУ, виявився, за твердженням слідства, агентом Росії.
Минуло більше ніж півтора року, і про одне з найгучніших викриттів більше не згадують. Досліджуючи матеріали слідства, "Українська правда" побачила в них дещо іншу історію.
Вона про систему, яка звела російського шпигуна і його давнього українського знайомого-сбушника, поставила між ними свого агента з чеченським помічником, інсценувала вбивство і зламала пошту фсбшника. І отримавши овації на кульмінації, дещо загубила в цьому шпигунському сюжеті фінал.
Передісторія
Валерію Шайтанову зараз 58 років. Він народився у колишній РСФСР, виріс на Сумщині. Закінчив військове училище в Московській області за напрямом "артилерійське озброєння". І відтоді на все життя пов’язав себе зі службою.
У 1988-1989 роках Шайтанов, за його спогадами, 7 місяців прослужив в Афганістані, за що був нагороджений Орденом Червоної зірки. Потім пішов у внутрішні радянські війська. На початку 90-х приїхав жити в Україну, служив у Нацгвардії.
У Службу безпеки України чоловік прийшов 1996-го у віці 32 років, і залишився там на чверть століття – до самого затримання. До 2010 року працював на Харківщині. Починав з посади опера, служив у відділах, що опікувались питаннями національної державності, боротьбою з тероризмом, захистом правоохоронців.
У 2010 році Шайтанова перевели до Києва – у центр спецоперацій "Альфа", назву якого офіційно скорочують до ЦСО "А". Спершу він очолював одне з управлінь, а за два роки став заступником начальника всього спецпідрозділу.
"У нас до Шайтанова була інша "Альфа", – розповідає УП колишній боєць підрозділу. – Коли він прийшов, то зробив дійсно багато. Переробив програми бойової підготовки, документи, змінив підхід до самої підготовки на краще. Тоді ми називали це "сколихнув болото".
У той період Шайтанов відповідав, зокрема, за бойову підготовку складу.
"Посада передбачала мою участь у міжнародних програмах обміну досвідом у сфері боротьби з тероризмом між СБУ та спеціальними службами Польщі, Франції, Німеччини, Єгипту, РФ та іншими країнами-учасницями СНД", – йдеться відповідях військового на запитання УП, переданих через адвоката.
І саме до цього періоду відноситься один невеликий епізод, що став вирішальним для долі Шайтанова.
Рокове знайомство
У перші роки служби в "Альфі" український військовий познайомився з колегою з Федеральної служби безпеки Росії. Сталося це орієнтовно у 2009-2012 роках.
"Під час виконання програм Антитерористичного центру держав СНД, учасником якого, до речі, "на папері" досі є Україна, я познайомився з колишнім співробітником "Вимпелу" Ігорем Єгоровим", – пригадує Шайтанов.
Російський "Вимпел" – елітний антитерористичний спецпідрозділ. Як його пенсіонер Єгоров проводив у Києві в 2009-2012 роках спільні тренування, ділився досвідом, здобутим під час Чеченської війни. Такий обмін практикою на ті часи не був чимось надзвичайним і не суперечив тодішній політиці Києва.
Шайтанов – не єдиний, хто таким чином познайомився з Єгоровим. У матеріалах справи є кілька свідків-сбушників, які підтримували контакт з Єгоровим. Колишній "альфовець" у розмові з УП пригадує, що теж віддалено чув про інструктора зі сходу, хоч і не перетинався з ним і на той момент взагалі служив в одному з регіональних підрозділів.
Публічної, а тим більше офіційної, інформації про цього працівника ФСБ майже немає. Чи не єдиною згадкою в мережі про його кар’єру довгий час була фотосесія колишніх "вимпелівців", де Єгоров указаний як віцепрезидент ветеранської організації.
За словами Шайтанова, росіянин родом з Луганщини. Про це також йдеться у довідці на Єгорова, яку, як стверджує Служба безпеки, знайшли на його ж зламаній пошті. Цей документ, щоправда, ніким не завірений.
Якщо вірити цій довідці, він народився у 1962 році у місті Стаханов. Нині це Кадіївка, окупована бойовиками так званої "ЛНР". Військову освіту здобув у радянській Росії, пройшовши кілька навчальних закладів, зокрема, Вищі курси КДБ. На службі Єгоров з 1983 року: у радянському МВС, контррозвідці КДБ, а потім – у Міністерстві безпеки Росії, управлінні з організованої злочинності, "Вимпелі" і Службі ФСБ з боротьби з тероризмом.
За тією ж довідкою, він офіційно звільнився з "органів" у 2006 році "за сімейними обставинами". Мав звання полковника, неодноразово був нагороджений російськими державними відзнаками. Одружений, має дочку і сина.
Однак, за даними СБУ, Єгоров не полишив службу, а став позаштатним співробітником департаменту контррозвідувальних операцій ФСБ.
Майдан
На посаді заступника начальника "Альфи" Шайтанов пройшов і Революцію гідності. Каже, що в той час, за наказом керівництва, відповідав за "безпеку об'єктів" спецпідрозділу.
Будь-яка біографія Шайтанова у мережі обов’язково міститиме згадку участь у штурмі Будинку профспілок 18-19 лютого.
Сам Шайтанов такий епізод у своєму житті заперечує. Офіційних підозр за розгін мітингувальників він також не має. Але слідство у справах Майдану впевнено стверджує про участь "Альфи" в тих подіях. Це ще в 2014 році підтверджував і тодішній керівник спецпідрозділу Володимир Човганюк.
Тієї ночі силовики оточили та зайшли в Будинок профспілок, де базувався штаб протестувальників. Після захоплення будівля зайнялась вогнем. У ньому загинули 2 людей. Влада свою причетність до пожежі заперечувала, покладаючи провину за підпал на "Правий сектор". Загалом у штурмі Майдану вніч з 18 на 19 лютого загинуло 10 мітингувальників і 5 силовиків, близько 140 людей з обох боків отримали поранення.
Але роль конкретних силовиків у цих подіях встановити непросто.
"Питання в тому, що практично всі документи про проведення АТО в ніч з 18 на 19 лютого 2014 знищені. Або приховані СБУ", – пояснює УП Сергій Горбатюк, колишній керівник Управління спецрозслідувань, що опікувався справами Майдану.
Ім’я Шайтанова спливло трохи менше ніж за тиждень після трагічних подій. Тодішній нардеп "Батьківщини" Геннадій Москаль оприлюднив документи про штурм, у тому числі, план згаданого вище "Бумерангу". У цих паперах були вказані імена відповідальних за різні пункти операції. Шайтанов значився там як старший в групі прикриття і вогневої підтримки.
Його захист переконує, що таких планів насправді було прописано кілька, і в остаточному варіанті Шайтанов нібито не був залучений.
Той факт, що "Бумеранг" мав декілька редакцій протягом січня-лютого підтверджує у розмові з УП і один із прокурорів, відповідальних за розслідування цього епізоду:
"Крім того, ці документи були не офіційними, а робочими напрацюваннями оперативних підрозділів. Остаточні редакції оформлялись безпосередньо перед виконанням силових дій".
У листопаді 2021 року стало публічно відомо, коли і від кого Москаль отримав секретні документи. У суді над колишнім головою СБУ в Києві Олександром Щеголєвим допитали самого екснардепа, а також його тодішнього помічника, а нині заступника генпрокурора Максима Якубовського, який і передавав файли. За спогадами останнього, він побачив ці плани у другій половині січня 2014, тобто приблизно за місяць до штурму.
Враховуючи, що фінальний варіант формували безпосередньо в день наступу, оприлюднені Москалем документи дійсно могли не повністю відповідати остаточним. Однак на питання УП, чи зрештою відома роль Шайтанова, співрозмовники, причетні до розслідування, не відповіли.
Війна
Навесні 2014 року в "Альфі" сформували нове 6 управління – для АТО. Шайтанова вважають людиною, яка фактично його створила. Він пригадує, що отримав посаду за ініціативи Василя Грицака, тодішнього першого заступника голови, а згодом і керівника СБУ.
"З 2014 по 2017 роки підрозділи 6-го управління брали безпосередню участь у бойових діях на Сході України по периметру зіткнень із супротивником", – розповідає Шайтанов УП, не погоджуючись вдаватись у деталі роботи на фронті.
Це управління стало легендарним і навіть отримало серед військових назву "Шайтанбат", за ім’ям очільника.
"Поки Шайтанов керував, у нас не було жодної втрати, і всі завдання виконувались. Він створив підрозділ, який до сих пір ефективно виконує завдання", – ділиться з УП колишній боєць 6 управління.
Він описує свого колишнього керівника як вимогливого, дисциплінованого і жорсткого, "злого поліцейського" для підлеглих.
Але Шайтанов не був однозначною фігурою. Ще в 2015 році журналіст Юрій Бутусов, який має контакти серед військових, писав, що керівництво "Альфи", зокрема, Шайтанов, нібито саботувало накази і не дозволяло підлеглим відкривати вогонь по сепаратистах, що оточили аеродром в Краматорську.
Арештований "альфовець" ці звинувачення закидає, називаючи їх "плітками і наклепом дезінформованих осіб". Тоді, навесні 2014, він на якийсь час був переведений у розпорядження начальника спецназу Геннадія Кузнецова, але згодом повернувся на посаду і продовжив керівництво спецназом.
У 2015 році Петро Порошенко дав Шайтанову звання генерал-майора і нагородив орденом Богдана Хмельницького 3 ступеня.
Ще за кілька місяців бійці "Альфи" під керівництвом Шайтанова брали участь в обшуках Геннадія Корбана.
Тодішній соратник олігарха Ігоря Коломойського попав в опалу правоохоронців, коли пішов на довибори в Раду на одному окрузі з Сергієм Березенком, соратником президента Петра Порошенком. Тоді бійці Шайтанова пригнали на обшук БТРи. Такі зусилля пояснювали існуванням в Коломойського приватної армії.
Інший бік неоднозначності Шайтанова – його політичні погляди. Він засуджував Майдан, а на прохання описати своє бачення бойових дій на Сході нині відповідає дещо ухильно: "Війни можна було б уникнути та завчасно вирішити проблеми, які стали її причиною, дипломатичним шляхом".
"Я знаю, що у нього було багато питань до, зокрема, політики держави, він по-своєму ставився до Майдану", – розповідає колишній боєць.
Однак уточнює: ці погляди керівник міг висловлювити лише в особистих розмовах, а не на роботі. Вони не були таємницею навіть для підлеглих. І, за словами Шайтанова, не викликали конфліктів з керівництвом.
"Шайтанов казав таку фразу: "Ми солдати, ми виконуємо наказ. Тому що якщо солдат буде думати, виконувати йому наказ чи ні, це буде неефективно. Для того, щоб ми не виконували злочинні накази, будь ласка, ви як виборці будьте свідомі, не вибирайте тих, хто може віддавати ці злочинні накази", – пригадує ексбоєць "Шайтанбату" слова керівника.
Вихований радянською системою солдат Шайтанов не розірвав старий контакт з фсбшником Ігорем Єгоровим. Тим самим, який колись приїжджав до Києва тренувати бійців "Альфи".
Наразі Шайтанов заперечує, що продовжував спілкуватись з росіянином після початку війни, проте є підстави не довіряти його словам. Про них розповімо нижче.
"Будь-який оперативний співробітник має контакти на тому боці – інакше навіщо він їсть свій хліб?" – ділиться з УП роздумами співрозмовник в одному з розвідорганів.
У випадку з Шайтановим цей контакт був фатальним.
На думку СБУ, будучи позаштатним співробітником російської контррозвідки, Єгоров отримував "завдання щодо шпигунства та проведення підривної діяльності проти України".
Коли саме це почалось – слідство не вказує, як і те, що є джерелом цих даних. Однак на їхнє підтвердження свідчать кілька фактів.
Серед державних нагород фсбшника, відповідно до вже згаданої вище довідки, є так звана медаль "За возвращение Крыма" – окупацію півострова в 2014 році.
Міжнародна група розслідувачів Bellingcat і російський The Insider у спільному розслідуванні ідентифікували Єгорова як куратора від ФСБ, що приїжджав до бойовиків у Луганськ в липні 2014 року. Він з’явився на окупованих територіях незадовго до збиття рейсу МН-17. На перехоплених телефонних розмовах його згадували як "Ельбруса".
Про фсбшника, який працював з бойовиками і мав такий позивний, ще кількома роками раніше згадували й інші російські ЗМІ, як то "Медуза" чи "Новая газета".
Але ціла контррозвідка СБУ, яка понад пів року вела таємну операцію з викриття шпигунської змови, повідомила про причетність Єгорова до війни на Донбасі та, зокрема, збиття українських літаків лише в липні 2020 року. Це сталось за 3 місяці після затримання Шайтанова і за 2,5 місяці після матеріалу Bellingcat.
І за більше ніж півроку після того, як Єгоров – потенційно важливий свідок і учасник російської окупації на Донбасі – кілька разів безперешкодно приїжджав у дружні до України держави: Німеччину, Францію, Хорватію.
Контакт з ворогом
На початку літа 2019 року Шайтанов був першим заступником "Альфи". Уже в кінці літа генерал-майора вивели в розпорядження, тобто він залишався військовослужбовцем, але не працював на посаді.
Між цими двома подіями сталась ще одна – у серпні Шайтанова почала "вести" СБУ. За даними УП, за цим стояло 5 управління департаменту контррозвідки, яке відповідає за проведення спецоперацій.
Навколо "п’ятірки" навіть всередині правоохоронних органів ходять чутки про причетність до сумнівних операцій. Зважаючи на відсутність доказів, ми не будемо їх переповідати.
У кінці листопада 2021 року Володимир Зеленський призначив контррозвідці нового керівника – Олександра Поклада. Він, за словами співрозмовників УП, до цього очолював саме 5 управління.
Отже, у кінці липня 2019 року СБУ відкриває справу, в якій пізніше з’явиться генерал-майор. Підставою були оперативні дані контррозвідки про причетність колишніх і чинних правоохоронців до держзради.
Але весь фактаж, покладений в обвинувачення проти Шайтанова, датований періодом від серпня 2019 року. Тобто події, про які йдеться в справі, відбулись вже після того, як було розпочате розслідування.
Епізод 1. Шпигунство
Єдиний етап, який міг відбутись раніше – це вербування, після якого Шайтанов, за твердженням слідства, отримав псевдонім "Бобиль".
Відомий розслідувач з Bellingcat Христо Грозєв нещодавно заявив, що організація знайшла на зламаній пошті ФСБ план вербовки Шайтанова. Документ, за словами Грозєва, датований ще 2014 роком, а чоловік сам запропонував свою допомогу росіянам.
Однак ані цієї інформації, ані будь-якого іншого прямого підтвердження етапу вербовки немає в матеріалах справи. Не встановлений навіть період, коли це відбулось.
Заява Грозєва ще й дещо суперечить позиції слідства. Адже згідно з версією СБУ, ініціатива надійшла від Єгорова. Він запропонував співпрацю, в якій задача українського знайомого полягала в передачі ворогу секретних дані про роботу Служби безпеки.
Така передача в справі є лише одна. І вона, на відміну від опису вербування, напрочуд деталізована.
За версією слідства, 20-24 серпня 2019 Шайтанов зустрівся з Єгоровим у хорватському місті Пореч і в усній формі передав росіянину держтаємницю.
Обидва в цей період дійсно літали в Хорватію. Але даних про стеження за фігурантами на той період у матеріалах справи немає.
Що ж доводить обмін секретною інформацією? Документи з пошти Єгорова. Вже у вересні сбушники зламали електронну скриньку "puma.127@mail.ru". Причетність фсбшника до цієї адреси базується на словах свідка – працівника СБУ у Рівненській області. Він познайомився з росіянином в ті ж часи домайданної співпраці.
"Мені відома адреса електронної поштової скриньки Єгорова, яку він мені надав для підтримання зв’язку під час однієї з зустрічей. Востаннє я йому відправляв лист у травні 2014 року із засудженням агресивних дій російської сторони на території України", – йдеться у показах сбушника.
На цій пошті слідство знайшло два десятки отриманих і відправлених, часто самому собі листів. У них був цілий пакет документів на самого Єгорова – скани його паспортів, копії фотографій і згадані вище довідки з біографією і послужним списком фсбшника.
Також на цій пошті знайшли інформацію про громадянина України, який не є фігурантом справи, соратника олігарха Дмитра Фірташа і колишнього кандидата в депутати Ради Дмитра Торнера, довідка про діяльність Луганського патронного заводу на окупованій території, різна воєнна оперативна інформація.
Серед іншого у скриньці був файл, в якому СБУ побачила державну зраду. Ознайомитись із самим файлом УП не змогла, оскільки він засекречений. Але в розпорядженні редакції є опис інформації, що міститься в файлі.
Згідно з висновком СБУ, там йшлося про діяльність української контррозвідки: методи роботи, людину, яку "вели" правоохоронці, їхнього агента, деталі технічного оснащення бійців у зоні ООС.
У висновку наведені лише короткі цитати, по кілька слів. З них неможливо зрозуміти суть даних, але за деякими можна встановити контекст. Наприклад, там йдеться про когось, хто "ездит в Россию", є згадка про "агента в разведбате" і про те, що хтось "делает снимки с компьютера и пересылает в СБУ".
Також, судячи з цих уривків, там може бути така інформація про оснащення: про систему зв’язку "Комбат", роутер, через який "Альфа" працює на фронті, купівлю спецпідрозділом "нових апаратів" і щось, можливо ті ж апарати, що "проводить будут как купленные в Белоруссии".
Джерелом цих даних, на думку слідства, був саме Шайтанов. За що отримав від росіянина 10 тисяч доларів. Чим саме це підтверджується, знову ж таки, незрозуміло.
УП запитувала в СБУ і прокуратури, чи була джерелом цих даних оперативна інформація. Однак у відповідь отримала лише посилання на таємницю розслідування. Хоча воно давно вже завершене.
Епізод 2. Теракт
На початку вересня 2019 року – за три дні після того, як на пошті Єгорова збереглась українська таємниця, і за день до того, як сбушники зламали цю пошту – Шайтанов почав зустрічатись і спілкуватись зі своїм колишнім підлеглим з фронту Іваном Лукашевичем.
"Орієнтовно у 2019 році у Центрі спецоперацій почав часто з'являтися Лукашевич. Оскільки ми були давно знайомі, та, як я думав, перебували у дружніх стосунках, я відкрито спілкувався з ним на різні теми, в тому числі на внутрішньополітичні та зовнішньополітичні", – розповідає Шайтанов свою версію.
За версією слідства, він підшукав Лукашевича для спільної праці на росіян.
Перша їхня зустріч, про яку йдеться в справі, відбулась 4 вересня 2019. Уже 10 числа колишній боєць прийшов в СБУ і "здав" свого старого знайомого. Він сказав, що Шайтанов запропонував йому "покарати тих, хто розпочав громадянську війну".
"За кожне виконане замовлення я отримуватиму 150 тисяч доларів США", – переказував Лукашевич.
Слова свого колишнього керівника він нібито зрозумів так, що жертвою замаху має стати розвідник Кирило Буданов, який нині очолює Головне управління розвідки.
При цьому співрозмовник УП у цьому відомстві каже, що Буданов перебуває у дружніх стосунках з Олександром Покладом – куратором операції із викриття Шайтанова.
Постать посередника Лукашевича у цій справі теж цікава. На той момент йому було 48 років, на допитах він значився "безробітним". Але того 2019 року, до зустрічей із Шайтановим, працював в СБУ, про що свідчить його публічна декларація. Буквально за місяць до того, як почав записувати розмови для Служби безпеки, змінив роботу – влаштувався в одне з підприємств "Укроборонпрому".
Пізніше з’являвся на публічній збройній виставці як розробник новітньої снайперської гвинтівки. Співвласницею компанії, яка офіційно володіє розробкою, є дружина Лукашевича.
Водночас, за словами джерела УП у Службі безпеки, посередник Лукашевич є контррозвідником.
Формально він почав співпрацювати зі слідством 10 вересня 2019 і відтоді записував свої розмови і зустрічі з Шайтановим. Під час наступної, 13 вересня, генерал-майор передав старому знайомому 4 тисячі доларів.
За версією слідства – це була перша оплата за участь в злочині. Версія Шайтанова така:
"Під час зустрічей Лукашевич повідомив мені, що його дружина захворіла на рак, і я допоміг йому матеріально".
УП слухала запис розмови під час передачі коштів. Однозначний висновок з них зробити складно через погану якість і нечітку вимову. Шайтанов тоді сказав фразу, трактувати яку можна по-різному, в тому числі, на користь позичання грошей: "Там 4 тысячи долларов в пакете – когда сможешь, как сможешь".
У цей період почалась підготовка другого основного епізоду справи – вбивства чеченського добровольця Адама Осмаєва, яке слідство також вважає терактом.
Роль виконавця грав Лукашевич. Він же зустрічався з росіянином-замовником Ігорем Єгоровим, отримував від нього гроші та обговорював деталі. У квітні 2020 слідство довело "вбивство" до інсценування. І коли виконавець прийшов з фотографіями "мертвого" Осмаєва, тоді генерал-майора і затримали.
Матеріали справи підтверджують, що фігуранти дійсно вели підготовку вбивства. І Шайтанов брав участь в обговореннях.
"На той час я вже готувався до виходу на пенсію, напевно десь втратив концентрацію, розсудливість і не зрозумів, що зі мною спілкується провокатор і мене втягують у щось незаконне", – каже він, ухиляючись від прямої відповіді, з якою метою він повівся на розмови про вбивство.
Але офіційна версія все одно викликає запитання.
1. Потерпілий. У розмові з УП Адам Осмаєв не зміг пригадати, як почалась його участь в операцій. При цьому самостійно, без уточнювального запитання, почав говорити, що "всі процедури були дотримані".
Осмаєв особисто знайомий з посередником Лукашевичем ще з часів АТО. Відомий співпрацею з українськими органами з 2014 року, коли суд в Одесі звільнив його від звинувачень в підготовці замаху на Володимира Путіна. При цьому другого підсудного перед тим екстрадували в Росію, де чоловік отримав тюремний вирок. Шайтанов вважає, що Осмаєв також може співпрацювати з контррозвідкою.
"Я доброволець, який Україні допомагав, і ЗСУ допомагав, і МВС, будь-яким органам", – каже він. Роботу в СБУ на момент операції заперечує.
2. Ініціатива. Судячи із записів і розшифровок розмов, з якими ознайомилась УП, ініціатором тих чи інших деталей вбивства міг бути агент СБУ Лукашевич.
"Мы сейчас работаем по одному типу, по Осмаеву, точка", – каже він якось російському замовнику Єгорову.
Лукашевич сам запропонував росіянам суму, яку він хоче заробити – 200 тисяч доларів. Він же кілька разів наполегливо питає, чи долучають до вбивства "дєдулю" чи "старікашку" – тобто Шайтанова.
3. Прямий контакт з росіянами зафіксований лише в агента Лукашевича. Розмов Шайтанова з фсбшниками у справі немає. Хоча з контексту можна зробити висновок, що це спілкування все ж було. І дозвіл на прослуховування слідство мало.
Наприклад у самому кінці операції Шайтанов переповідає своєму посереднику чиїсь слова, найімовірніше, росіянина Єгорова, про те, коли прийдуть гроші. Також Шайтанов обіцяв відправити давньому знайомому фото інсценування вбивства. Єгоров теж згадував на записах СБУ про своє спілкування з українським генерал-майором.
Прокурор у справі Іван Кісілевич запевняє УП, що це спілкування не записали через майстерність шпигунів: "Коли ідуть шифровані розмови спеціальним програмним забезпеченням, їх важко зафіксувати, треба, щоб слухали одного зі співрозмовників (йдеться про "жучки" в самому телефоні – УП)".
4. Роль Шайтанова.
"Я такой же нищий как и ты, с другой стороны, делать серьезное дело – это была бы мощная тема", – якось на початку сказав Шайтанов Лукашевичу.
Але з іншого боку, його не поспішали втягувати в "серйозну справу". На записах розмов з агентом СБУ Єгоров сумнівався, що Шайтанов здатний не лише говорити, а й діяти, радив не обговорювати з ним операцію. А на питання агента, чи приносить Шайтанов хоч якусь користь, фсбшник відповідав: "ты голову не забивай".
Лукашевич: Денежку ты мне передашь или "дедуля"?
Єгоров: Нет. Я не хочу передавать через него. Он будет пытаться тебя в чем-то контролировать. И самое главное – ревновать
Але Шайтанов все ж не лише знав про підготовку злочину і не запобіг йому. Він допомагав: передавав виконавцю роутер для спілкування з ним, давав інструкції у питаннях безпеки, наприклад, радив "хакерську програму" для розмов. Ймовірно, саме Шайтанов підказав агенту, як вийти на шпигунів. Він же після інсценування, отримавши фото-докази "вбивства", дав Лукашевичу номер телефону людини, яка мала, за потреби, допомогти переховуватись.
5. Інші агенти. Про викриття інших помічників Шайтанова наразі невідомо. На початку справи в ній фігурував як співучасник ще один чоловік на ім’я Анатолій Гарбуз. Однак згодом його викреслили з історії про шпигунів. Гарбузу залишили тільки епізод про зберігання зброї, знайденої у нього вдома під час обшуків, і наразі судять за це.
Сам чоловік каже, що це зброя бійців Головного управління розвідки, з яким він конфіденційно співпрацював, приймаючи людей на ночівлю. Розвідка співпрацю заперечує.
У справі фігурує ще Ігор Хромлюк – однокурсник Лукашевича, який допомагав зв’язатись з Єгоровим. Під судом він наразі не перебуває, чи оголошена йому підозра – невідомо. Ані Офіс генпрокурора, ані СБУ не відповіли на питання УП про нових співучасників.
6. Доля Єгорова.
Агент Лукашевич і ФСБшник Єгоров 4 рази зустрічались один з одним. Це відбувалось у вересні 2019 – лютому 2020 на території Європи: у Хорватії, Франції та двічі в Німеччині. Ці зустрічі фіксували не лише на аудіо, але й на відеозаписи.
Кожного разу Єгоров безперешкодно повертався додому. Він не був оголошений в розшук навіть за участь у війні на Сході України. А розмови про майбутнє вбивство слідство не вважало підставою для затримання. Хоча закон дозволяє карати навіть за планування злочину.
"Вони обговорили, як вони мають діяти – за що затримувати? Там розмови були загальні, і це були більше наміри", – каже прокурор Кісілевич.
За його словами, операція щодо Єгорова була запланована, але її зірвав коронавірус: наступна зустріч уже не відбулась через закриті кордони.
Наразі Єгоров підозрюваний у справі СБУ і підсудний, але заочно. Справу по ньому направили в суд лише в епізоді вбивства-теракту. Шпигунство все ще на етапі розслідування.
Офіцер у вигнанні
Коли Шайтанова затримали, мережу облетіли його фото зі закривавленою головою. В СБУ не під запис виправдовуються: жорсткі дії були зумовлені спецпідготовкою колишнього "альфівця", мовляв, міг вириватись.
Пізніше чоловік звинуватив правоохоронців у катуванні. Каже, що спершу його били, а потім надягали пакет на голову, позбавляючи можливості дихати. Нині серед діагнозів Шайтанова – ішемія мозку. Вона з’явилась у результатах медогляду через пів місяця після затримання. Захист стверджує, що це наслідок застосування сили.
За заявою Шайтанова ДБР відкрило провадження про катування. Рік потому про результати нічого невідомі.
Більше року минуло і відтоді, як СБУ завершила розслідування і передала справу до суду. Але слухання по суті досі не почались. Вже кілька разів змінювався склад тих, хто має вирішувати долю Шайтанова.
Розгляд затягувався також через те, що в Голосіївському суді, де мають розглядати справу, ніхто не має допуску до державної таємниці. А у матеріалах є один засекречений документ. Судді спробували "перекинути" справу колегам в іншому районі, але безуспішно.
То ж, схоже, це ще далеко не фінал довгої історії генерал-майора Шайтанова. І тепер лише починається, можливо, найважча його боротьба – із системою, частиною якої він був.
***
Справу генерала-майора Шайтанова мало би вести Державне бюро розслідувань, створене під злочини посадовців. Але генпрокурорка Ірина Венедіктова доручила цю історію Службі безпеки. Мовляв, початкові дані отримала саме СБУ, значить, вона буде найбільш ефективною.
І СБУ ефективно перетворило затримання Шайтанова на фурор. Маючи весь ресурс: підозрюваного, агента, держтаємницю і слідчих.
Однак минули півтора року, і про цей фурор забули. А під збільшувальним склом ця історія дуже нагадує майстерну провокацію. Це не виправдовує Шайтанова від співпраці з росіянами. Але означає, що конкретно тієї співпраці, яка була викрита СБУ, могло би і не існувати в принципі.
Розвідка майстерно спіймала "шпигуна", власноруч вирощеного всередині старої радянської системи. Але чи врятує це державу наступного разу, коли в плані злочину від початку не буде агента СБУ?