Українську політику перед входом у літньо-відпустковий період 2021 року можна порівняти із велогонками.
Зараз в Україні є явний лідер, Володимир Зеленський, який від початку політичного сезону кинувся в одиночний "санкційний відрив".
Неподалік з відчутним, але не таким і значним відставанням іде група переслідувачів, яку почергово "везуть" на собі то Петро Порошенко, то Юрій Бойко, то Юлія Тимошенко.
А вже за ними з гандикапом, який навряд чи вдасться подолати до закінчення перегонів, тягнеться основний пелотон. Його учасники, можливо і не претендують на загальну перемогу, але боротьба між ними теж дуже цікава і не менш запекла. Це і не дивно, адже йдеться про заповітні залікові 5%, які дають перепустку у велику гру.
За останні кілька місяців у ході затяжних заїздів у пелотоні сформувалась група явних лідерів, котра потрохи відривається і все ближче під’їжджає до залікової зони. Мова йде передовсім про колишнього прем’єра Володимира Гройсмана, колишнього голову СБУ Ігоря Смешка та колишнього депутата Олега Ляшка.
За рахунок чого згадане тріо може увірватись знову у велику політику, хто їм у цьому допомагає, та чи вистачить їм сил доїхати в такому темпі до переможного фінішу, з’ясовувала "Українська правда".
Звідки рейтинги, або Смешко, Ляшко і Гройсман по центру поля
Зазвичай у перегонах діє такий принцип: коли котрийсь із учасників іде в одиночний відрив, група переслідувачів так само прискорюється. Часом навіть поза їх власною волею сам ритм гонки виносить вперед певну групу учасників.
Щось подібне сталось під час весняного "санкційного прискорення" президента Зеленського. Його різкий ривок вперед змусив пелотон переслідувачів працювати на межі їхніх можливостей. І це мало досить несподіваний ефект.
Після санкцій рейтинги Зеленського зупинили падіння і почали потрошки рости. У найближчих же його конкурентів почався електоральний спад, який і перейшов у синхронний ріст підтримки для Гройсмана, Смешка і Ляшка.
Цікаво, що усі троє політиків і їхні партії за основу свого електорату мають Центр країни. Щоправда географія підтримки Гройсмана має зміщення з Центру на Захід, у Смешка – з Центру на Схід, а у Ляшка – з Центру на Північний-Захід.
Ще один важливий збіг: по згаданих трьох політиках можна відтворювати програму передач головних шоу на каналах із холдингу Ріната Ахметова. Часом складається враження, що це Гройсман/Смешко/Ляшко насправді працюють на "Україні 24", а у них в студіях просто змінюються ведучі Наталя Влащенко, Василь Голованов чи Тигран Мартиросян.
Від усіх цих подібностей може скластись враження, що ріст підтримки згаданого тріо – це однорідний процес. Насправді Гройсман, Смешко і Ляшко задовольняють зовсім різні суспільні запити.
"Гройсман і Смешко сприймаються як досвідчені керівники у своїх профілях: перший – прем’єр, другий – силовик. На фоні бажання виборців мати керівників, які вміють управляти державним апаратом, на тлі втоми від діючої влади і відбувається ріст запиту на ці два прізвища", – пояснює керівник соцгрупи "Рейтинг" Олексій Антипович.
"Не можна сказати, що Гройсман чи Смешко – супер харизматичні лідери і їх за це люблять. Мова йде про їхні професійні якості, це раціональний вибір. А Ляшко навпаки достатньо харизматичний, але його оці несерйозні образи з вилами-коровами не дають виборцям сприймати його таким же професіоналом. Його сила у близькості до людей, певний соціалізм, популізм і так далі", – додає соціолог.
Якщо розглянути ідеологічні настанови усіх трьох політиків, то і тут правоцентрист Гройсман і лівоцентрист Смешко майже сходяться біля "центру".
Але вони все одно набагато ближче один до одного, ніж правий патерналіст Ляшко.
"Тому Ляшко задовольняє не запит на професіоналів, а пошук соціальної якоїсь справедливості", – пояснює Антипович.
Власне, звідси і зрозумілий приріст підтримки у всіх трьох "переслідувачів". До Гройсмана і Смешка перетікають одночасно і зневірені у нинішній владі, і ті, хто більше не бачить лідерів у таких політиках як Петро Порошенко і Юрій Бойко.
Саме тому, скажімо, Гройсману і його партії майже неможливо зібрати під себе електорат таких партій як "Самопоміч" чи "Голос". Адже рушійна сила виборців цих партій – запит на оновлення. Вони хочуть нових облич, а не старих управлінців.
Ляшко ж росте як завжди на близькості до народу, на легкому соціальному хайпі, і на перетоках соціального виборця від усе тих же Бойка і Тимошенко.
Але тут є цікавий нюанс.
"Кожен десятий, навіть трохи більше, виборець "Радикальної партії" голосує за Тимошенко на президентських виборах. Тобто у партію вони вірять, а в її лідері вони бачать слабшого кандидата ніж Тимошенко. Саме тому у Гройсмана і Смешка особистий рейтинг вищий ніж рейтинг партії, а у Ляшка – навпаки менший", – розповідає директор "Рейтингу".
Очевидно, що станом на літо 2021-го ніхто у трьох штабах всерйоз не розглядає перспективи своїх лідерів реально поборотись на президентських виборах із Зеленським чи його головними конкурентами. Головна мета – наростити рейтинги партій до такої межі, щоб 5% бар’єр проходження в Раду не був проблемою.
Тому одна із найважливіших проблем для всіх штабів – перетворення персональної підтримки лідера у рейтинги партії. Особливо це стосується Гройсмана, який у різних опитуваннях має третій показник довіри в країні після Зеленського і Кличка. А в той же час рейтинг його партії коливається у межах 3%.
Велике партійне будівництво
"Зараз все залежить від того, коли будуть вибори. Якщо Зеленський придумає якісь дострокові, розпустить Раду раніше, то ми не встигнемо нічого зробити серйозно. Зараз ми майже без жодного обласного осередку маємо 5%, нам треба час розкачатись", – розповідає один із співрозмовників у штабі Гройсмана.
Хоча слово "штаб", мабуть, найменш доречне в нинішній ситуації. Як розповідають в оточенні колишнього прем’єра, з часу останніх парламентських виборів нікого нового у його команді не з’явилось. Навпаки, частина людей відкололась. Як наприклад, давній технолог і колись один із найближчих людей Гройсмана Мирослав Кошелюк.
Так само по суті перестала існувати перша десятка партії Гройсмана, яка на виборах 2019-го була поділена 50 на 50 із групою Авакова/Яценюка.
"Зараз лідери на особистому рівні спілкуються. Але ніякої такої особливої підтримки чи спільних дій немає", – розповідає співрозмовник в оточенні Гройсмана про відносини експрем’єра з главою МВС.
"Ви знаєте, що ми дружимо з Арсенієм Петровичем багато років. Але політичний діалог не ведемо", – пояснює в телефонній розмові з УП Гройсман.
Головних задач, які перед собою ставлять у колишнього прем’єра, дві: побудувати партію в регіонах до рівня громад і провести "Українську стратегію" в парламент.
Обидва завдання, скажімо м’яко, для цієї сили наразі дуже амбітні.
"Коли всі кажуть, що от канали Ахметова дали нам рейтинг, то це неправда. По-перше, ми ходимо на всі канали, крім Порошенкових, бо там у нас бан повний. По-друге, канал сам по собі не дає рейтингу, він просто не дає виборцю тебе забути. Запит на такого політика як Гройсман є сам по собі у суспільстві", – переконує партієць Гройсмана.
"Якщо рейтинг приходить з телевізора, то покажіть мені рейтинг Яценюка. Його на "Україні" не менше", – додає співрозмовник.
За словами штабістів Гройсмана, зараз вони обдумують варіанти, як об’єднати невеликі але успішні місцеві партії, які після останніх виборів укріпились у більшості областей.
"Бо з партіями типу УДАР ніякого об’єднання не виходить. Там перше питання – хто лідер. До другого і не доходить. Але якщо перше опустити, то одразу впираєшся в те, хто буде керувати партією. І все зупиняється", – переказує хід об’єднавчих переговорів один із штабістів Гройсмана.
За його словами, єдина надія на якийсь об’єднавчий процес може бути із регіональними партіями, які зрозуміють, що їхні місцеві інтереси потребують загальнонаціонального представництва в Раді. Але формату такої співпраці поки не вигадали.
"Ми готуємося до наступної парламентської кампанії, розбудовуємо партію, будуємо хорошу команду, яка буде здатна вирішувати проблеми, які на жаль, у країні накопичилися", – підсумовує Гройсман.
Щоправда, озвучувати прізвища своєї команди на виборах до наступної Ради колишній прем’єр поки відмовляється. "Ще рано", – додає він.
Непроста ситуація у штабі Ігоря Смешка.
Після програшу на парламентських виборах 2019 року він різко випав з інформаційного простору. Медійне провисання тривало впродовж першого року президентства Зеленського. Як розповідають соратники, Смешко дуже болісно пережив непотрапляння у Раду.
Відразу після програшу половина першої десятки списку так само швидко зникла з його орбіти, як і з’явилась. Одразу знайшли собі інші справи такі люди як, скажімо, Вадим Денисенко, Олена Сотник, Іван Мірошниченко чи Ірина Сисоєнко.
Але хто точно залишився поруч з лідером "Сили і честі" – так це його хороший друг і блогер Дмитро Гордон.
За великим рахунком, залучення Ігоря Смешка в політичний порядок денний – є заслугою Гордона.
З 2018 року на всіх можливих ефірах блогер системно розхвалював геніальність і стратегічний розум колишнього голови СБУ. Окремий вид піарної майстерності Гордона – це записи інтерв’ю зі Смешком, де вони як добрі приятелі балакають на державні теми, зачіпаючи фаховість і досвід колишнього голови СБУ.
Зрештою, Гордон своє отримав і навіть став головою штабу партії Смешка. Щоправда, кампанія, якою він керував, виявилася провальною. У 2019-му "Сила та честь" отримала 3,82% підтримки і жодного місця у Верховній Раді.
Зараз найближчим соратником Ігоря Петровича є один із засновників управління К в СБУ Володимир Тимошенко. Як пояснюють джерела в партії "Сила і честь", Тимошенко – це права рука Смешка.
Загалом керівники "СіЧі" більше підходить не для партії, а для якогось окремого відділу СБУ. Наприклад, там є полковник Олександр Хоренженко, генерал-лейтенант Олександр Скіпальський, генерал-майор, кандидат психологічних наук Юрій Прокоф’єв тощо.
Станом на зараз головна політична діяльність лідера та партії "Сила і честь" загалом, це участь у телеефірах – в основному на каналах "Україна" та "Україна 24" із холдингу Ріната Ахметова.
При чому, як розповідають колишні списочники "Сили і честі", перепусткою на канали Ахметова для Смешка став усе той же Дмитро Гордон.
Ніякої офлайнової діяльності з виборцями "Сила та честь" майже не проводить.
"Навіщо Гордону Смешко? Моє враження, що він хоче його провести в Раду, щоб показати який він крутий. Інших причин я не бачу", – розповідає один із колишніх соратників лідера "Сили та честі".
"Він (Городон – УП) ніколи не був і не є членом нашої партії. Як багато разів заявляв він сам, він не має політичних амбіцій і на майбутнє. Ми щиро вдячні йому за його патріотичну позицію, дружбу і підтримку нас у ЗМІ. Особливо, за можливість доступу, від самого початку, до авторських програм, до яких нам долучитися в іншій спосіб було б неможливо", – коментує в переписці з УП роль Гордона у партійному житті "СіЧі" Ігор Смешко.
Лідер "Сили і честі" так само заявив УП, що його партія вже розпочала підготовку до наступних парламентських виборів.
Олег Ляшко не просто програв на останніх виборах до ВРУ. Він ще й зазнав болючої поразки на рідному мажоритарному окрузі на Чернігівщині на довиборах в жовтні 2020 року.
Спеціально перед днем виборів лідер "радикалів" записав пісню й зняв ефектне відео у стилі Михайла Поплавського – але навіть цей хайп йому тоді не допоміг.
Тому цього року Ляшко в основному зайнятий собою: вчить англійську, тренується, грається з сином, доглядає за садом, приймає теплі ванни ефірів Василя Голованова та Наталії Влащенко, регулярно ходить до Савіка Шустера.
Всі ці телепригоди Ляшка відбуваються звісно ж на каналах, що належать Рінату Ахметову. Ляшко переконує, що ніяких особливих симпатій з Ахметовим не має.
"Всі інші канали просто перестали нас кликати. Це правда. Тому я ходжу, куди кличуть, і вдячний "Україні", що завжди запрошують", – каже він.
"Після поразки 2019 року дуже багато людей відійшли. Багато хто вважав, що Олег вже політичний труп. Тому він ходить по ефірах, коментує важливі теми і намагається бути на виду", – пояснює УП один з партійців "Радикальної партії".
"Нам нічого особливо робити не потрібно насправді – ми чекаємо, що той наш виборець, який пішов до Зе, повернувся назад і це по-трохи стається", – додає співрозмовник.
Окрема ділянка роботи, якою почав займатися Ляшко – це бізнес.
Зі слів його однопартійців, головний радикал серйозно зацікавився майнінгом криптовалюти Ethereum та вже має свою криптоферму.
Врешті, у Ляшко завжди умів винаходити екзотичні способи "доводити" походження своїх статків. Досить згадати історії з крупними виграшами у лотерею.
"У нього прямо є спеціальні програми на телефоні, він дуже уважно стежить за цінами, за тенденціями. Потім всім, кому може, про це розказує", – ділиться співрозмовник із числа "радикалів".
Сам Ляшко каже, що бізнесом займається без задоволення і лише для заробітку.
"Політика – це моє життя. А бізнес – це так, тільки щоб сім’ю прогодувати. Тому так, зараз займаюсь тим, що приносить гроші, в тому числі криптовалютами", – розповів головний "радикал" в розмові з УП.
У попередній виборчій кампанії "Радикальною партією" займалися головна комунікаційниця СКМ Наталія Ємченко та колишня прессекретарка Януковича Дарка Чепак.
Хоч сам Олег Валерійович називає таку співпрацю "лише чутками", однак після провалу і на президентських, і на парламентських виборах, у Ляшка з’явилось важливе нововведення – тепер він сам собі політтехнолог.
Для того, щоб протестувати ситуацію в країні та довести електорату, що Ляшко нікуди не зник, він з літа почав їздити по регіонах та зустрічатися зі своїм партактивом.
"Ми там накриваємо столи по 50-70 людей. Він неформально говорить з людьми, може 50 грам випити, пісні співаємо", – описує програму поїздки один з партійців Ляшка.
Щоб ще гучніше нагадати про себе, у найближчі місяці "Радикальна партія" планує провести з’їзд партії.
"Моє завдання – взяти владу. Мене не цікавить мати 20 депутатів. Я уже мав. Радикальна партія має взяти владу, може, не сама, а з кимось у коаліції, але більше бути в опозиції ми не хочемо", – описує свою стратегічну мету сам Ляшко.
"Я повернусь у Раду через центральний вхід. Або як лідер партії, або як президент", – додає він з притаманною собі скромністю політичних запитів.
* * *
Історія поступового відновлення рейтингів таких різних політиків як Володимир Гройсман, Ігор Смешко та Олег Ляшко почалась із весняних санкцій Зеленського.
Різкі дії президента повернули актуальність у млявий політичний процес, виборець вимушений був скласти враження про все, що відбувається, погодитись з діями президента чи ні, обрати сторону, лідера, партію.
За рахунок цього давні прихильники старих партій, які тимчасово опинились в лавах 73%, поступово почали повертатись до своїх колишніх симпатій і шукати нові.
Це буквальна сторона політичного процесу. Але коли спостерігаєш за відродженням Радикальної партії, "СіЧі" чи "Стратегії" Гройсмана, мимоволі ловиш себе на думці, що в цій історії є ще хтось.
Непомітна тінь олігарха. Невидима рука, яка щоденно смикає за мотузочки своїх маріонеток в образах журналістів і блогерів, щоб інші, в образах захисників держави і людей, набирали суспільної ваги.