Звільнення минулого вікенду більше сотні білоруських ув’язнених, включаючи видних опозиційних діячів з паралельним зняттям частини санкцій США проти Мінська – у центрі уваги впливових світових медіа. Західні аналітики вважають це результатом трансакційної дипломатії Дональда Трампа, але вважають, що Лукашенко зрештою отримав значно більше, аніж президент США. Деталі – далі в матеріалі ForUA.
У суботу, 13 грудня, незмінний очільник Білорусі Лукашенко помилував 123 політв’язнів в рамках угоди зі США щодо зняття санкцій з підприємства «Білоруськалій». Серед помилуваних - одна із лідерів опозиції Марія Колесникова, екскандидат у президенти Віктор Бабаріко, нобелівський лауреат Олесь Біляцький та головний редактор колись найбільшого інтернет-порталу країни TUT.by Марина Золотова.
«Ця угода стала найбільшим актом помилування з 2020 року та ще одним кроком у рамках нормалізації відносин Вашингтона та Мінська», - зазначає Politico. Водночас Reuters акцентує на тому, що нинішні кроки - «це частина загальної стратегії США щодо зміцнення зв’язків з Мінськом, направлені на послаблення його стратегічної залежності від Росії».
Зазначимо, що рішенню про помилування 123 осіб, включаючи ключових діячів білоруської опозиції передували два дні переговорів Лукашенка зі спецпосланцем президента США Джоном Коулом. При цьому їхня зустріч face to face була не першою: пан Коул вже відвідував Мінськ у вересні, до свого офіційного призначення, будучи на посаді заступника спецпосланця. Тоді за підсумками п’ятигодинних перемовин з Лукашенком було оголошено про звільнення 52-х осіб в обмін на зняття санкцій із національного авіаперевізника «Белавіа».
Цього ж разу Вашингтон, як наголошувалося вище, заявив про зняття санкцій із «Білоруськалію», який, зазначимо, до введення рестрикцій у серпні 2021 року постачав на світовий ринок близько 20% усіх калійних добрив. Після введення обмежень постачання були переорієнтовані на путінську Росію та Китай.
Джон Коул після перемовин з Лукашенком заявив, що в міру зближення двох країн та нормалізації відносин між Вашингтоном та Мінськом «дедалі більше санкцій зніматиметься».
В рамках нинішньої амністії звертає на себе увагу той факт, що більшість звільнених, включаючи пані Колесникову та пана Бабаріко, направили до України, ще дев’ять осіб - до Литви. Передача помилуваних опозиціонерів та іноземців іншим країнам - давно апробована режимом Лукашенка практика. Втім раніше амністованих передавали до Литви, натомість Київ ніколи не був задіяний в таких угодах.
За словами лідерки білоруської опозиції у вигнанні Світлани Тихановської, маршрут був змінений Мінськом в останній момент і Україна спочатку не була готова прийняти людей. Однак «Київ зміг мобілізуватися та піти назустріч», за що пані Тихановська публічно подякувала українській владі. Вона також припустила, що ймовірною причиною різкої зміни маршруту могла стати напруженість у білорусько-литовських відносинах. Як відомо, Вільнюс звинувачує Мінськ у запуску метеорологічних зондів на територію Литви та називає цей крок гібридною атакою.
Справді, під завісу осені Вільнюс зіткнувся з численними випадками запуску метеорологічних куль із цигарками та іншими товарами: таким чином контрабандисти здійснювали їхню нелегальну переправку повітрям, а не суходолом. В результаті куль стало так багато, що вони неодноразово призводили до закриття аеропорту Вільнюса і зрештою оголошення надзвичайного стану в країні. За словами трампівського посланця Джона Коула, це питання теж стало однією з тем його переговорів із Лукашенком, і той «погодився зробити все можливе, щоб зупинити запуск повітряних куль».
«Аби потренуватися відірвати Росію від Китаю, Трамп вирішив спробувати відірвати Білорусь від Росії. Ну, звісно, не одразу, але перші кроки зроблені. США знімають санкції з білоруського калію, а спецпосланець Трампа в Білорусі Коул обіцяє, що в міру нормалізації відносин все більше санкцій буде зніматися, і в майбутньому цих санкцій не буде взагалі. Ідея Трампа очевидна – торгівля Білорусі із США теоретично має відтягнути Лукашенка від Путіна та створити йому поле для маневру. Лукашенко готовий підіграти цій грі – тому на свободу вийшло понад сто політвʼязнів. Звісно, Європи у цій грі немає. Як і немає натяків на памʼять про історію режиму Лукашенка з усіма його темними сторонами. Але Трамп вірить, що у такий спосіб суверенітету Білорусі буде більше, а відтак можливості Путіна будуть послаблені. У США вважають, що краще мати справу з двома меншими диктаторами, ніж з одним більшим, яким стане Путін, якщо остаточно поглине Білорусь Лукашенка», - принагідно зауважує політолог Сергій Таран.
Загалом, активізація переговорного кейсу по лінії США-Білорусь, на переконання експертів, має кілька вимірів. Зокрема, американська адміністрація розглядає Білорусь як потенційний канал зв’язку з Кремлем щодо врегулювання російсько-української війни через близькість Лукашенка до Путіна. «Досягнення миру в Україні є невід’ємною темою переговорів американських делегацій у Мінську, але ще одна важлива ставка США – загальна нормалізація, яка у довгостроковій перспективі дозволить Мінську частково компенсувати свою економічну та логістичну залежність від Росії, до якої він прийшов, опинившись у міжнародній ізоляції», - цитує New York Times неназване джерело з оточення Трампа. «Угода із жорстким білоруським лідером відповідає трансакційній дипломатії президента Трампа: акцент на торгівлю та готовність вести справи з авторитарними лідерами, не звертаючи уваги на історію порушень прав людини. Втім, у цій грі Лукашенко отримує більш «солодкі» бонуси», - резюмує NYT.
Своєю чергою The Guardian робить наступний акцент: «Суботнє звільнення ув’язнених - частина ширшого зближення із Заходом, якого прагне режим Лукашенка. Поступова розрядка – елемент того, що американські представники вважають спробою вивести його зі сфери впливу Росії. Але американська дипломатія робить помилку, адже зняття санкцій - це надто велика нагорода за звільнення людей, які зовсім не мали б потрапити до в’язниці».
Під політико-економічним кутом аналізує ситуацію французька Le Monde: «Після звільнення ув’язнених Вашингтон оголосив Мінську про відміну санкцій щодо торгівлі калійними добривами та продуктами, що містять калій. Насправді це життєво важливі товари для Вашингтона, який покриває 90% своїх потреб за рахунок імпорту. Зокрема, ці товари є життєво важливими для американських фермерів, які сильно постраждали від торгової війни, розв’язаної Дональдом Трампом». Втім, акцентує видання, у цього зближенні проглядаються і контури дипломатичного інтересу: «На тлі того, що Вашингтону погано вдається розвивати переговори по припиненню в Україні, США роблять ставку на Лукашенка, як посередника в комунікації з Кремлем».
Чи дійсно нинішній господар Білого дому вирішив зробити ставку на білоруського диктатора у якості «мирного» комунікатора, поки що сказати складно, але цілком очевидно, що Трамп, делегуючи своїх представників до Білорусі з антисанкційними «пряниками», щонайменше переоцінює геополітичну суб’єктність Лукашенка.