Новий президент США Джозеф Байден знає Україну значно краще, ніж республіканець Дональд Трамп на початку своєї каденції.
Водночас однопартієць Байдена з демократичного табору Барак Обама своє президентство у 2009 році розпочав зі спроби «перезавантажити» відносини з Росією.
Чого ж очікувати Україні зараз від нового лідера Сполучених Штатів: у двосторонніх відносинах, в оборонній політиці та протистоянні з Росією.
Президент, який знає Україну
Джо Байден відвідував Україну, ще коли президентом був Віктор Ющенко, прем'єром Юлія Тимошенко, а секретарем РНБО Раїса Богатирьова. Фото 2009 року
«Джо Байден краще Трампа розуміє ситуацію в Україні та українську проблематику, адже він відповідав за цей напрямок при Обамі», - розповідає BBC News Україна експерт Ради зовнішньої політики «Українська призма» Олександр Краєв.
За Барака Обами віцепрезидент Байден не просто займався українським питанням, а й бував в Україні багато разів особисто.
«Жоден попередній президент США ще ніколи не був так добре знайомий з українськими справами», - пишуть у Atlantic Council.
У грудні 2015 року його півгодинний виступ у Верховній Раді про те, як світ спостерігає за українською боротьбою «проти безжалісної агресії Кремля і проти ракової пухлини корупції», та як саме Росія має виконувати Мінські угоди, депутати вітали оплесками.
«Тому Україною він точно буде займатися більш професійно, ніж Трамп. Через Україну Байден зможе швидко і вдало показати себе як потужного зовнішньополітичного гравця. Для нього Україна - зручний безпековий кейс, тут він зможе стримувати Росію найменшими ресурсами», - вважає експерт.
Позитивно для України розцінює прихід адміністрації Байдена і Микола Бєлєсков, головний консультант Національного інституту стратегічних досліджень.
«І сам 46-й президент США, і його команда, скоріше за все, послідовно керуватимуться філософією нерозривності безпеки США і безпеки Європи, а також розумінням ролі України для європейської безпеки в умовах агресивної політики РФ», - каже він.
Американська зброя для ЗСУ
Джевеліни вважаються одними з найефективніших піхотних озброєнь проти танків та іншої бронетехніки. За Трампа їх почали постачати ЗСУ
Чи не головним рішенням попереднього президента Дональда Трампа для оборонної співпраці між США та Україною вважається початок поставок летальної зброї для ЗСУ.
Протитанкові ракетні комплекси «Джевелін» не змінили ситуацію на Донбасі (офіційно на лінію фронту їх і не направляли), але стали потужним фактором стримування. У перші місяці після передачі «дротиків» так звані «армійські корпуси ДНР і ЛНР» ледь не кожну втрачену одиницю техніки на фронті пов'язували з «джевелінами».
Утім, такий крок США мав значно більше символізму - особливо після того, як Київ так і не отримав летальну зброю за час президентства демократа Барака Обами.
Тому повернення демократів у Білий дім викликало занепокоєння тим, чи не згорнуть Сполучені Штати таку допомогу, повернувшись до «нелетальної» підтримки: медикаментами, машинами «Хамві», контрбатарейними радарами та інструкторами.
Але за Байдена цього, скоріше за все, не станеться, вважає Микола Бєлєсков.
«Оскільки свого часу Джозеф Байден був серед тих в адміністрації Обами, хто виступав за надання Україні летального оборонного озброєння, то зменшення масштабів і номенклатури допомоги очікувати не варто», - прогнозує експерт.
Зрештою, і сам Джозеф Байден під час своєї кампанії прямо обіцяв, що Україна отримуватиме від США економічну та військову допомогу, «включно з летальним озброєнням».
«Питання в тому щоб розширити масштаби допомоги. Завдання максимум - отримати згоду Вашингтона на передачу важкого озброєння Україні на пільгових умовах, наприклад, вживаних винищувачів 4-го покоління чи системи ППО середньої дальності», - пояснює Микола Бєлєсков.
Зокрема мова йде про багатоцільові винищувачі F-16, якими можна було б замінити МіГи-29 і Су-27. Про такі роздуми у жовтні розповідав командувач Повітряниих сил ЗСУ Сергій Дроздов.
А ще раніше в українській владі розмірковували над можливістю закупівлі американських систем протиповітряної оборони Patriot.
Все це, як показує досвід Польщі, дуже дороге задоволення. Саме тому всі сподівання у цій сфері будуть пов'язані з готовністю чи не готовністю адміністрації Байдена постачати таку зброю Україні за зниженою ціною.
Утім, вочевидь, мають бути і менш амбітні плани.
«Завдання мінімум - розширення наявної номенклатури допомоги за рахунок, наприклад, менш потужних систем ППО, типу переносних зенітно-ракетних комплексів чи протиповітряних комплексів ближньої дії, збільшення об'ємів постачання засобів зв'язку тактичної ланки чи більш потужних засобів розвідки і спостереження», - додає Микола Бєлєсков.
Підхід Обами
Чи отримає українська армія щось із цього за президентства Байдана, багато в чому залежатиме від самої України.
Микола Бєлєсков припускає, що тут Джозеф Байден буде наслідувати адміністрацію Барака Обами, яка вимагала більше змін в «оборонці» замість того, щоб лише надсилати зброю чи техніку.
«Серйозний діалог із США про розширення матеріально-технічної допомоги Україні можна буде вести, коли ми продемонструємо успіхи в реформуванні сектору безпеки і оборони загалом», - попереджає Микола Бєлєсков.
Тобто адміністрація Байдена чекатиме від України на анонсовані реформи «Укроборонпрому» і оборонних закупівель.
«По суті, американці повинні мати тверді гарантії, що кошти, які заощадить Київ від збільшення допомоги США, будуть використовуватися максимально ефективно», - додає Микола Бєлєсков.
А також потрібні реалістичні документи, такі як Стратегія воєнної безпеки, і Держпрограма розвитку ЗСУ, щоб у Сполучених Штатах розуміли, куди рухається українська сфера оборони, що і навіщо їй потрібне.
Що буде з НАТО
Дональд Трамп був відвертим скептиком Північноатлантичного альянсу та не раз звинувачував партнерів у небажанні витрачатися на оборону.
Джозеф Байден у цьому плані скоріше оптиміст і його риторика про НАТО буде не такою критичною.
Тому керівництво альянсу хоче пошвидше провести саміт у 2021 році і підготувати свою нову стратегію, каже Микола Бєлєсков.
Очікується, що у цій стратегії збережеться важливий для України пункт про політику відкритих дверей.
«Але підтримка політики розширення і активне промотування членства України в НАТО, як, наприклад, було за адміністрації Джорджа Буша-молодшого, - це таки не одне і те ж. Для останнього потрібні переконливі аргументи від офіційного Києва, і тут ми знову повертаємося до необхідності Україні виконувати власне домашнє завдання», - описує «натівські» перспективи України за Байдена Микола Бєлєсков.
«Помста Байдена»
Керівник української пропрезидентської партії "Слуга народу" на Київщині Олександр Дубінський та позафракційний ветеран політики Андрій Деркач. Обох у США звинуватили у втручанні в американські вибори в інтересах Росії. Обоє заперечують
Особливе ставлення до «українського питання» від Джозефа Байдена варто очікувати і через те, як на його власний імідж вплинув скандал з його сином Хантером та фірмою Burisma.
«Байдену важливо займатися Україною навіть у цьому ключі, щоб сформувати власний наратив у контексті «Україна і Байден» у позитивному ключі, а не через скандали», - вважає Олександр Краєв.
За його словами, американська розвідка вже розвінчувала і називала фейком «плівки Деркача», що, зрештою, призвело до санкцій проти «російських агентів» та «мережі дезінформації».
Саме під ці санкції потрапив депутат від партії президента України Олександр Дубінський - проросійські медіа одразу охрестили це «помстою Байдена».
Утім, Олександр Краєв вважає, що санкції проти Деракача і Дубінського - це ще справа адміністрації Трампа, хоча і не його самого.
«Це вже не Трамп, але ще і не Байден. Це американська система», - пояснює експерт «Української призми» і додає, що так республіканці намагаються зберегти статус-кво у зовнішній політиці, якого досяг Трамп.
А от все, що відбуватиметься далі, вже буде показово для Дожзефа Байдена і його ставлення до влади Володимира Зеленського.
«Тепер хід перейшов до України: чи погодиться вона почати розслідування, чи просто сприйме інформацію», - констатує Олександр Краєв.
В офісі Зеленського через два дні мовчання після оголошення санкцій пообіцяли притягнути до відповідальності всіх причетних до «втручання у вибори в США» й навіть оприлюднити найближчим часом «конкретні кроки». Щоправда, наразі про якісь офіційні результати таких кроків невідомо.
Нове «перезавантаження» відносин з Росією
Президент Барак Обама та його «віце» Джозеф Байден у 2009 році починали свою каденцію зі спроби "перезавантажити" стосунки з Росією - і це попри війну у Грузії 2008 року.
Щоправда, нічого з цього не вийшло - одруківка про «перевантаження» відносин на символічній червоній кнопці, яку тодішня держсекретар Гілларі Клінтон тисла з міністром закордонних справ Росії Сергієм Лавровим, стала пророчою.
«Багато хто і зараз переживає, що почнеться друге перезавантаження відносин США з Росією. Але останні заяви Байдена про зовнішню політику показали, що він розуміє, що зараз не 2009 рік», - відзначає Олександр Краєв.
«По очікуваним кадровим призначенням видно, що Байден обирає не «голубів», а спеціалістів, які довго займалися Росією - ще з часів, коли Путін приходив до влади. Тому вони розуміють російський і навіть радянський порядок денний. Це не демократи часів Обами», - додає експерт.
Наприклад, новим держсекретарем найімовірніше стане Ентоні Блінкен, який не так давно писав про те, що «час озброювати Україну».
Коли почнеться політика Байдена
Олександр Краєв прогнозує, що перші реальні зовнішньополітичні кроки президента Байдена Україна відчує десь за пів року - у вересні-2021.
«По-перше, перехідний період - бачимо, як важко підходили до інавгурації. Плюс коронавірус і боротьба зі сповільненням економіки. У перші пів року мінімум Байдену доведеться займатися лише внутрішньою політикою», - пояснює експерт.
До цього часу варто очікувати нового посла США в Україні, однак хто ним стане, наразі точно невідомо.
«За цей час Києву варто підготуватися до відносин з новою адміністрацією. Все залежить від України», - резюмує Олександр Краєв.