В останні дні літа суд взявся за справу вбивства журналіста Павла Шеремета. Слухати її будуть присяжні.
Словосполучення «суд присяжних» широкому загалу відоме через фільми, переважно американські. Трибуна з двома рівнями стільців, 12 рандомно обраних місцевих мешканців, для яких вершити правосуддя – це обов'язок. Приблизно така картинка спливає у свідомості.
В Україні із судом присяжних мало хто стикається. Під час дослідження, проведеного у 2018 році Центром громадянських свобод, 64% опитаних сказали, що такого явища в Україні не існує чи скоріше не існує.
Присяжні не з'являються у кіно, не часто згадуються у ЗМІ та й взагалі не так поширені в українській судовій системі. Із сотень вироків, винесених минулого року в Києві і оприлюднених у реєстрі, судді з народу працювали лише над 6-ма.
Про те, як влаштований суд присяжних і хто буде вирішувати долю обвинувачених у справі Шеремета, – у матеріалі Української правди.
Суд присяжних – це як в американських фільмах?
Ні, в Україні він дещо відрізняється.
Загалом у світі існують дві класичні системи суду присяжних – англо-американська та континентальна.
Перша – це саме те, що ми звикли бачити в кіно. У США присяжні розглядають майже всі кримінальні справи і виносять свій вердикт, винуватий чи ні, окремо від професійного судді. В Європі судді працюють разом із представниками народу.
У Конституції від початку було прописано, що правосуддя в країні вершать виключно суди, однак народ "безпосередньо бере участь" в цьому процесі через присяжних. Але довгий час у законі не було належних інструментів для цієї безпосередньої участі. Їх прописали аж у 2012 році.
Українська система, яка поступово виростала з радянських народних засідателів, має свої особливості. Про них піде мова далі.
Які справи може розглядати суд присяжних в Україні?
Український закон дозволяє присяжним слухати лише ті кримінальні справи, де покарання може сягнути довічної тюрми.
Але і в таких випадках судді з народу – не обов'язкові. Їх призначають, якщо так захоче обвинувачений. Саме так і було у справі Павла Шеремета – всі троє обвинувачених забажали, щоб їхню долю вирішували не лише професійні служителі Феміди.
Якщо у справі кілька фігурантів, достатньо буде бажання лише одного з них. Підсудних мають попередити про право на присяжних – це обов'язок прокурора і суду.
Представники народу можуть працювати і в цивільних справах, які стосуються недієздатності особи, її статусу безвісно відсутньої чи померлої, усиновлення, надання психіатричної допомоги чи примусової госпіталізації до протитуберкульозного закладу.
Хто може бути присяжним в Україні?
Перелік загальних вимог короткий: бути громадянином України, досягти 30 років і постійно проживати на території, де працює суд.
Є ще перелік громадян, яким заборонено вершити правосуддя:
ті, хто не володіють українською мовою;
літні люди віком від 65 років;
з хронічними психічними чи іншими захворюваннями, що перешкоджають роботі присяжним;
з незнятою чи непогашеною судимістю;
нардепи, члени Кабміну, судді, працівники правоохоронних і судових органів, військові, інші чиновники, адвокати, нотаріуси;
особи, які за останній рік отримали адміністративне покарання за корупцію;
визнані обмежено дієздатними або недієздатними.
На відміну від США списки присяжних формують не з будь-яких громадян, а лише з тих, хто попередньо подався на цю роль.
Шукає охочих місцева рада на прохання судової адміністрації. Перелік затверджують на два роки, потім каденція присяжних закінчується, і процедура повторюється.
Присяжних для справи Шеремета обирали загалом з 24 людей. Саме стільки імен значаться у списку, який Київрада затвердила для Шевченківського райсуду в цьому році.
Як обирають склад присяжних для конкретної справи?
До суду присяжних обирають двох професійних служителів Феміди і трьох з народу.
Процедура наступна. Автоматизована система вибирає зі списку всіх можливих присяжних 7 осіб. Їх викликають у засідання – там вирішують, чи немає перешкод для роботи цих кандидатів.
Присяжний, як і суддя, не може брати участь у справі, якщо він причетний до неї в іншому статусі, наприклад, як заявник, потерпілий, свідок, експерт, перекладач, захисник тощо.
Заборона поширюється на родичів слідчих, прокурорів, обвинувачених – вони теж не можуть розсуджувати сторони. Не може бути родичів і всередині самого складу суду, тобто серед присяжних та їхніх професійних колег.
Присяжний не має долучатись до справи, якщо він або його родичі зацікавлені в результаті, а також якщо є «інші обставини, які викликають сумнів у його неупередженості».
Якщо якийсь із перелічених принципів порушений, присяжний має взяти самовідвід, тобто попросити виключити себе з переліку кандидатів.
Крім того, відвід може заявити і будь-хто з учасників процесу, якщо вони вважатимуть, що присяжний не може вершити правосуддя.
Щоб це з’ясувати, кандидатам ставлять запитання головуючий суддя та інші учасники процесу – прокурор, потерпілий, обвинувачений.
Якщо хтось матиме сумніви в об'єктивності того чи іншого кандидата і попросить не долучати його до справи, це питання вирішує двійка професійних суддів.
Список кандидатів, які пройдуть цей відбір, знову відправляють автоматизованій системі. Вона вибирає 3 основних присяжних і ще двох запасних. Останні теж постійно присутні суді і у разі потреби замінять когось з основних.
Кожен із них складе присягу. Її текст прописаний у законі: «Я, (прізвище, ім'я, по батькові), присягаю виконувати свої обов'язки чесно і неупереджено, брати до уваги лише досліджені в суді докази, при вирішенні питань керуватися законом, своїм внутрішнім переконанням і совістю, як личить вільному громадянину і справедливій людині».
Що можуть і зобов'язані робити присяжні?
Під час суду присяжний може робити нотатки і просити головуючого пояснити юридичні тонкощі і зміст документів, оголошених у засіданні.
Суддя з народу також разом із іншими може займатись дослідженням всіх матеріалів і доказів, з дозволу головуючого судді – ставити запитання обвинуваченому, потерпілому, свідкам, експертам та іншим особам, яких допитують у процесі.
При цьому присяжний і сам зобов'язаний правдиво відповідати на питання про можливі перешкоди для його роботи, його стосунки з учасниками справи та поінформованість про її обставини.
Присяжним заборонено без дозволу головуючого спілкуватись з будь-ким, крім суду, про суть справи. Вони не можуть розголошувати відомі їм деталі і збирати інформацію про справу поза засіданнями.
Крім того, судді з народу не мають відлучатись із зали під час розгляду, мають дотримуватись порядку і виконувати розпорядження головуючого.
Чи отримують вони за це гроші та якісь преференції?
Так, присяжний отримує винагороду. Для її розрахунку за основу беруть оклад місцевого судді – у 2020 році він стартує від 63 тисяч гривен – і враховують час, який відпрацював присяжний.
До розрахунків, крім безпосередньо судових засідань, входить також «ознайомлення з матеріалами справи», перебування в нарадчій кімнаті і навіть «час очікування присяжним початку судового засідання у разі зміщення графіку». «Фактично відпрацьований час» визначає суд.
Їм також відшкодовують витрати на проїзд, наймання житла, виплачують добові.
Період роботи присяжним зараховується до трудового стажу. Якщо при цьому людина працює й на іншій посаді, звільнити її без згоди не можна. Водночас роботодавець має відпустити її на час роботи в суді.
Як оголошують вирок і який вплив мають присяжні?
Коли розгляд справи завершиться, суд присяжних, як і звичайний, вирішує питання, з яких формується вирок. Серед основних питань зокрема такі: чи мав місце злочин, чи винуватий обвинувачений, чи потрібно його покарати і як саме.
Всі ці питання обговорюються не публічно, а в нарадчій кімнаті і вирішуються відкритим голосуванням, простою більшістю. Скільки часу може тривати обговорення, законом не прописано. Як і у випадку зі звичайним судом, вирок можуть писати днями чи навіть місяцями.
Голоси професійних суддів і присяжних – рівнозначні. Тобто якщо всі троє, наприклад, одноголосно визнають людину невинуватою, двоє суддів залишаться в меншості і не матимуть права відправити обвинуваченого до в'язниці. Тоді головуючий зобов'язаний допомогти своїм непрофесійним колегам скласти рішення, навіть якщо він із ним не згоден.
Утримуватись від голосування присяжні не можуть. Це дозволено зробити лише в одному випадку: якщо хтось проголосував за виправдання людини, але опинився в меншості, тоді у питанні покарання його голос просто додається до найбільш м'якого варіанту.
Кожен – і суддя, і присяжний – може письмово викласти свою окрему думку, якщо в чомусь вона не збігається зі спільним вердиктом. Цей документ не оголошують в засіданні, він не є частиною вироку, але також публікується і є відкритим для ознайомлення.
Чи захищені присяжні від тиску?
Закон обіцяє присяжним, як і їхнім професійним колегам, «гарантії незалежності і недоторканності». Прокурору, обвинуваченим і потерпілим заборонено спілкуватись з тими, хто вирішує справу, поза процесом.
Якщо є підстави, як під час, так і після участі в судовому процесі, можна звернутись по заходи безпеки. Це може бути охорона людини чи помешкання, переселення, спеціальні засоби індивідуального захисту і сповіщення про небезпеку тощо.
Присяжних, як і суддів, не можна допитувати як свідка в будь-якій справі про обставини обговорення у нарадчій кімнаті. На них поширюється особливий порядок покарання, тобто оголосити підозру присяжному складніше, ніж громадянину без цього статусу.
Водночас присяжного можна усунути від справи і замінити його на запасного. Право такої ініціативи має головуючий суддя.
Підстави для усунення прописані в законі. Але там є пункт про «наявність обґрунтованих підстав вважати, що присяжний у результаті незаконного впливу втратив неупередженість». Таке розлоге формулювання може бути підставою для маніпуляцій.
Які відомі справи розглядав суд присяжних?
Через те, що присяжні можливі не в усіх справах, суспільство не так часто з ними стикається. Однак кілька таких резонансних процесів відбувались і тривають наразі.
Розстріли на Інститутській. Мабуть, одна з найважливіших справ у сучасній Україні. Обвинувачені в ній – п'ятеро колишніх беркутівців, яких наприкінці 2019 року обміняли і видали бойовикам.
Влітку цього року суд поставили на паузу. Причиною було те, що спливли повноваження присяжних. Згодом Київрада затвердила новий список.
Вбивство Олеся Бузини. Гучна історія вбивства проросійського письменника викликала неабиякий резонанс, особливо коли слідство назвало підозрюваними двох АТОвців Андрія Медведька та Дениса Поліщука. Вони провину не визнають. Справу розглядають у суді присяжних вже більше двох років.
Вбивство Дениса Вороненкова. Колишній депутат Держдуми РФ від Комуністичної партії втік до України у 2016 році, а менше ніж за півроку був застрелений у Києві. Два роки тому справу почали слухати в суді.
На лаві підсудних – член «Правого сектору» Андрій Тарасенко, якого слідство назвало водієм кілера, та Олександр Лось, нібито співорганізатор вбивства. Правоохоронці називали ще 3 прізвища, однак затримати їх не змогли, з одного пізніше ще й зняли претензії. Ще один ймовірно причетний до злочину сам був убитий.
Замах на банкіра «Родоводу». Справа ще від 2012 року – тоді під Києвом розстріляли автівку власника банку «Родовід» Сергія Дядечка. Він залишився живим.
Гучною ця справа стала через зв'язок із колишнім депутатом від «Батьківщини» Олександром Шепелєвим. Його правоохоронці назвали організатором убивства. Мотивом нібито було бажання Дядечка викрити махінації у «Родоводі» за участі Шепелєва.
Справа самого екснардепа ще не завершена. Але на початку цього року суд виніс вирок ймовірним виконавцям злочину. Чотирьох чоловіків визнали винуватими. Двом дали по 11 років ув'язнення, ще двох від покарання звільнили. Наразі справа в апеляційному суді.
Серед присяжних у цьому процесі був Юрій Федоренко, який як запасний братиме участь у справі Шеремета.
Присяжні у справі Шеремета – хто вони?
На засіданні 4 вересня прийшли 7 кандидатів, яких відібрала система. Близько 40 хвилин їм ставили різні запитання.
Суддя переважно питала, чи не сформували кандидати завчасну думку про винуватість обвинувачених. Прокурора зазвичай цікавили місце роботи, освіта, участь у політичних партіях, одного з кандидатів навіть запитали, чи брав він участь у масових заходах.
Представник потерпілого цікавився, в яких справах уже працювали присяжні. Адвокати обвинувачених – звідки кандидати дізнавались про справу Шеремета, чи мають вони родичів і майно на окупованих територіях, як заробляють на життя.
Двоє кандидатів того ж дня залишились поза справою.
Перша, Ганна Чупіна, взяла самовідвід, бо серед кандидатів був також її чоловік.
Друга кандидатка, медсестра Інна Крамаренко, вибула зі списку потенційних кандидатів через сумніви прокурора і представника потерпілих у її неупередженості.
Коли суддя запитала жінку, чи не сформувала вона вже свою думку на підставі матеріалів у ЗМІ, Крамаренко на якийсь час задумалась, а потім сказала: «Не знаю… Мені просто здається, що медики не можуть вбивати, коли вони рятують життя».
На це послався представник потерпілих як на упереджену думку. А прокурор звернув увагу, що кандидатка неодноразово була членом окружних виборчих комісій від різних організацій. Це прокурор розцінив як «зв'язок із політичними партіями».
Зрештою, із 7 кандидатів у списку лишилось п'ять. Пізніше, 9 вересня, автоматизована система вибрала серед них 3 основних.
Хто вони?
Григорій Фірсов. Підприємець, арбітражний керуючий, надає правничі послуги. 47 років, має три вищі освіти, зокрема юридичну. У правоохоронних органах, за словами самого чоловіка, не працював.
Фірсов уже бере участь як присяжний в двох кримінальних справах – про теракт під Верховною Радою у 2016 році, в якому обвинувачують двох АТОвців, та про шахрайство і замах на вбивство правоохоронця.
Декларація чоловіка нічим особливим не виділяється. Минулого року він заробив на підприємницькій діяльності дещо більше 875 тисяч гривен, як присяжний – 46 тисяч.
У суді він стримано відповідав на запитання усіх сторін. Сказав, що про справу Шеремета знає з інтернету. На окупованій території має лише далеких родичів, із якими не знайомий. Ніхто з учасників не був проти його участі у процесі.
Наталя Глоба. 55-річна жінка ніде більше не працює, є домогосподаркою. Має вищу економічну освіту. Запевнила, що в політичних партіях участь не брала, держслужбовцем не була, про справу Шеремета знає з інтернету і телебачення.
Глоба у списку присяжних з'явилась не так давно. Спершу – у травні минулого року, але за 2019-ий доходу від суду не задекларувала.
Наразі вона розглядає як присяжна ще одну справу, про вбивство. На питання усіх сторін у суді реагувала без негативу, навіть дещо з усмішкою.
Згідно з минулорічною декларацією, вона з чоловіком живе на пенсію останнього в 5 тисяч гривень на рік, має невеликі накопичення у 5,9 тисяч доларів. У суді Глоба пояснила: допомагають діти, зокрема дочка живе в Лондоні.
Жінка народилась у Донецьку, на окупованій території у неї залишилась мати і нерухомість. Через це захист обвинувачених хотів відвести її від справи, бо вважав, що через родичку в ОРДЛО на присяжну можуть тиснути. Але суд цю позицію не підтримав.
Юрій Михайленко. 58-річний пенсіонер, чоловік Ганни Чупіної, яка взяла самовідвід. Михайленко відвід заявляти не став, пославшись на те, що це вже зробила його дружина. Запевнив, що до політики непричетний, про справу Шеремета знає лише з телебачення.
Михайленко має вищу технічну освіту. Згідно з минулорічною декларацією, він живе лише на пенсію – 32,4 тисячі гривень на рік, з майна має лише старенькі, ще з 90-х, квартиру, гараж і Citroën.
Присяжним працює уперше. У списках теж з'явився пізніше за більшість.
На запитання сторін Михайленко відповідав коротко і уривчасто, іноді – дещо різко по відношенню до сторони обвинувачених.
Захист хотів відвести чоловіка від справи. По-перше, через те, що він не заявив самовідвід, хоча його дружина була серед кандидатів. По-друге, через те, що дізнавався про справу з телебачення, яке, як стверджують адвокати, висвітлює позицію переважно їхніх опонентів.
Суд цей відвід також не підтримав і залишив Михайленка у справі.
Ще двоє кандидатів у присяжні залишились як запасні. Вони замінять основних, якщо буде потреба.
Юрій Федоренко. Підприємець, займається управлінням нерухомості. Запевнив, що до політичних партій стосунку не має, але одного разу був «наглядачем» у депутата Київради. Присяжним працював уже в двох кримінальних справах
Федоренко сказав, що «з одного боку, знає все, з іншого – не знає нічого» про справу Шеремета, тобто бачив матеріали в ЗМІ, але не вважає їх фактами.
Чоловік відзначився доволі різким спілкуванням із прокурором. Представник обвинувачення питав його серед іншого, якою була його позиція як присяжного у попередніх справах. Обговорювати це не дозволила суддя, адже Федоренко як член суду підписав вироки і не може обговорювати деталі.
Крім того, прокурор запитав, чи брав чоловік участь у масових заходах. Федоренко говорив, що не розуміє запитання – суд також є масовим заходом, чим викликав схвалення сторони захисту. Пізніше присяжний уточнив, що брав участь в обох Майданах.
Яковенко Людмила Михайлівна. Наразі жінка не має роботи, живе на винагороду присяжного, яка минулого року становила 71,4 тисячі гривень. Раніше два десятки років працювала в банківській сфері. Має вищу освіту.
Наразі бере участь як присяжна ще в двох справах, і теж резонансних – про вбивство Бузини та Вороненкова.
А професійні судді хто?
Попри те, що справу розглядатимуть присяжні, яких більше, ніж професійних колег, останні теж мають вплив. Особливо головуюча суддя.
Саме вона буде продовжувати (або не продовжувати) запобіжні заходи обвинуваченим. Наразі Антоненка тримають під вартою, Кузьменко – під домашнім арештом, у Дугарь – застава.
Головуюча може ініціювати відсторонення когось із присяжних. Вона буде рахувати голоси під час остаточного голосування суду та модеруватиме нараду.
Головуюча у справі Шеремета – Оксана Голуб. У Шевченківському суді вона працює з 2013 року. Її ім'я – серед тих багатьох столичних служителів Феміди, які під час Революції Гідності нерозбірливо карали автомайданівців. Серед іі відомих справ – обвинувачення у держзраді полковника ЗСУ Івана Без'язикова.
Разом із Голуб працюватиме суддя Марина Антонюк. Вона теж запам'яталась громадськості покаранням автомадайданівців і відмовою амністувати учасника протестів.