Наймолодший прем'єр-міністр України Олексій Гончарук закінчує свою стрімку кар'єру на посаді глави уряду.
Заміну йому обирали серед декількох кандидатів.
Спочатку найгучніше лунало прізвище «вічного реформатора» Сергія Тігіпка, але чи то люстрація завадила, чи то сам він відмовився, проте на Банковій вирішили відійти від цієї ідеї на користь ще одного «нового обличчя» – Дениса Шмигаля.
Іронія долі полягає в тому, що саме ексглава уряду проводив співбесіду зі своїм майбутнім наступником ще на початку 2020 року. Щоправда, розмовляв з претендентом Гончарук не один, а разом з президентом Володимиром Зеленським.
Після цієї співбесіди Шмигаля і призначили міністром розвитку громад і територій замість Альони Бабак.
Керівництво міністерством він поєднав із ще однією урядовою посадою – віцепрем'єра, хоча Бабак цю посаду не обіймала.
Представляючи нового керівника міністерства у Раді, Гончарук говорив, що Шмигаль найкраще проявив себе на посаді голови Івано-Франківської ОДА в порівнянні з очільниками інших областей:
«Він прекрасно розуміє регіон, є чудовим менеджером. Переконаний, він серйозно підсилить нашу команду», – сказав тоді Олексій Гончарук.
В інтерв'ю «Українській правді» майбутній експрем'єр характеризував досвід роботи зі Шмигалем як «дуже комфортний».
Гончарук розповів, що Шмигаль настільки кваліфікований, що ділився своїм досвідом з іншими колегами. Тому голова уряду неодноразово ставив його за зразок для інших керівників областей.
Шмигаль називав своє призначення міністром розвитку громад спільною пропозицією президента і прем'єра.
«У мене була розмова і з Володимиром Зеленським, і з Олексієм Гончаруком. І президент, і прем'єр запевнили мене, що вони дійшли спільної думки, що треба мене залучати в уряд», – розповідав в інтерв'ю Шмигаль.
Цікаво, що після представлення в Раді нового віцепрем'єра депутатка «Європейської солідарності» Вікторія Сюмар написала в Фейсбук, що за короткий термін на посаді губернатора Шмигаль став улюбленцем Зеленського і має давні системні контакти з усіма великими фінансовими групами.
Тоді Сюмар процитувала «обізнаних в залі Ради людей», які кажуть, що за три місяці Шмигаль має змінити Гончарука – нібито за цей час прем'єр має доконцентрувати на собі весь негатив і своєю відставкою «випустити пару».
Хто такий Шмигаль?
44-річний Денис Шмигаль – корінний львів'янин. Він закінчив Львівську політехніку за спеціальністю менеджмент машинобудування, інженер-економіст. Кандидат економічних наук.
Шмигаль вільно володіє англійською та польською мовами. Також він додатково вчився за кордоном – у Бельгії, Канаді, Грузії, Фінляндії. Також у Німеччині – в Рейнсько-Вестфальському технічному університеті за програмою підготовки менеджерів Федерального міністерства економіки та енергетики Німеччини.
З початку 2000-их по 2009 рік працював на керівних посадах на підприємствах Львова. По тому перейшов на державну службу до Львівської обласної державної адміністрації.
Був помічником глави ОДА Миколи Кмитя, згодом його призначили керівником департаменту економіки, інвестицій, промисловості та торгівлі у Львівській обласній державній адміністрації.
На дострокових виборах до Верховної Ради в 2014 році невдало балотувався як кандидат-самовисуванець, отримавши лише 188 голосів виборців.
Того ж року став заступником начальника головного управління Міндоходів Львівської області.
2015 року балотувався до Львівської облради від партії «Народний контроль» екснардепа Дмитра Добродомова.
«У його порядності та управлінському досвіді не сумніваюся. Власне, головне питання – чи дадуть йому сформувати команду», – прокоментував УП роботу Шмигаля Добродомов.
За його словами, Шмигаль проявив себе у Львові хорошим управлінцем, але політичні розклади можуть стати певною проблемою, бо поки він не має такого політичного досвіду, як люди, які давно працюють у Кабміні.
2015-2017 роки – генеральний директор‚ член Наглядової ради компанії найбільшого продовольчого рітейлера Львівщини компанії «Львівхолод».
Після «Львівхолоду» впродовж двох років працював на керівних посадах у ДТЕК Західенерго, був директором Бурштинської ТЕС. Це єдина електростанція в країні, яка може експортувати українську електроенергію за кордон.
Підприємство розташоване на Івано-Франківщині та входить до холдингу Ріната Ахметова. Саме через роботу в топменеджменті компанії Шмигаля у ЗМІ неодноразово називали людиною Ахметова.
Він же стверджує, що пройшов на посаду в компанію через відкритий конкурс, а самого олігарха бачив лише по телевізору.
«Ріната Ахметова бачив так само, як і ви, тільки по телевізору, ніколи у житті не випадало нагоди із ним спілкуватися», – заявив Шмигаль в інтерв'ю Галицькому кореспонденту.
Працюючи в ДТЕК, у 2018-му Денис Шмигаль заробив близько 3,5 мільйона гривень.
Після перемоги на президентських виборах Володимира Зеленського Шмигаль був одним із претендентів на посаду голови Львівської ОДА.
Тоді процес призначення Зеленський перетворив на Фейсбук-конкурс, опублікувавши в соцмережі пост із закликом до львів'ян самим обрати собі губернатора.
Серед трьох претендентів фоловери президента могли обрати й кандидатуру Дениса Шмигаля.
Ось як він розповідає про це сам:
«Ми познайомилися у процесі підбору кандидатів на посаду голови ОДА. До мене звернулася кадрова агенція, очевидно, шукали, переглядали різних людей. Кадрова агенція взяла у мене документи, далі було кілька співбесід, тести, співбесіда з керівниками Адміністрації президента, потім з президентом. Все прозоро і чисто.
...Звичайно, ми обговорювали різні речі – від дорожнього будівництва до гідної оплати праці вчителям, лікарям, службовцям. Йому було цікаво вивчити мене як людину, а мені – почути його бачення та погляд на подальший розвиток країни».
Проте на посаду Зеленський тоді призначив іншого – юриста Маркіяна Мальського, якого вже через пів року змінив на бізнесмена Максима Козицького.
Вже найближчим часом Шмигаль таки став керувати областю, нехай і не своєю рідною Львівською, а сусідньою Івано-Франківською.
Представляючи Шмигаля, Зеленський характеризував нового губернатора як «дуже потужного менеджера». Та навіть пожартував, що заздрить Івано-Франківщині.
«Для нас сьогодні дуже важко обирати голів обласних державних адміністрацій. Таких людей, які хочуть зробити щось гарне для України, таких політичних волонтерів дійсно небагато», – заявив Зеленський.
Цікаво, що сам Шмигаль також називає себе не інакше як «політичний волонтер».
Журналісти івано-франківських ЗМІ у розмові з УП описують Шмигаля, як освіченого та професійного керівника:
«Виважений, спокійний, не позбавлений почуття гумору. Він сильний менеджер, людина нового століття. Проте невідомо, наскільки він здатен протистояти викликам. Є припущення, що він може бути занадто м'яким на посаді прем'єра, а скоріш за все так і буде».
Один з колег Шмигаля з Івано-Франківської обладміністрації розповідає, що за недовгий час перебування на посаді, він зміг побудувати команду:
«Його управлінські рішення були вірними. Він правильно підібрав інструменти до співробітників, мотивував їх. Шмигаль компромісний, може знайти підхід до людей».
Сам Шмигаль себе описує так: «Моя позиція в житті: я завжди команду формую сам. Люди мають бути ефективними, якісно виконувати роботу, і я їм повинен довіряти. Проте якщо будуть поради з Офісу президента, то, звісно, я буду дослухатися».
Попри позитивні відгуки колег, за півроку на посаді очільника Івано-франківської області Шмигаль особливо нічим примітним не відзначився, а залишався в тіні більш публічного мера міста, «свободівця» Руслана Марцінківа.
«Боротися за життя він в уряді не буде точно. Якщо він візьметься, наприклад, за провадження реформи, яка буде суперечити думці президента, то не думаю, що він піде проти Зеленського. Йому можна доручати відповідальні місії, проте наскільки він сам здатен продукувати місії – це питання», – продовжують співрозмовники УП з місцевих видань.
***
Виглядає так, що призначення Дениса Шмигаля на посаду глави уряду – це компроміс нових і старих політичних еліт.
Як в Івано-Франківську він губився на тлі популярного мера, так і в Києві його постать може розчинитися на тлі медійного президента. Що якраз і може бути одним з аргументів, якій зіграв на користь обрання маловідомого раніше чиновника прем'єр-міністром країни.