У ніч на четвер конгресовий комітет з питань розвідки оприлюднив стенограму допиту повіреного у справах США в Україні Вільяма Тейлора. Посол свідчив у Вашингтоні 22 жовтня на закритих слуханнях у рамках процедури імпічменту президента Трампа, допит тривав від ранку до сьомої вечора.
Він зізнався, що Держдеп та посольство думають про зв’язок Зеленського та Коломойського, поділився міркуваннями щодо «кошмарного сценарію» для України. А ще – розповів, що нова влада покладає вину за наслідки конфлікту на Донбасі на… експрезидента Петра Порошенка.
Як вже розповідала «Європейська правда», досі усі допити були закритими. Дипломатів, які брали у них участь, переконували бути гранично відвертими та обіцяли, що доступ до стенограми матиме лише обмежена кількість конгресменів, однак в останній день жовтня Конгрес несподівано для багатьох допитаних вирішив оприлюднити усі конфіденційні покази лише з невеликим купюрами.
Приміром, у допиті Тейлора «замальовані» лише кілька слів у фрагменті, де він розповідає про проблемну інвестицію Китаю в Україну, проти якої заперечують США. В Конгресі чомусь вирішили, що це великий секрет, і приховали назву компанії, яку купують китайці, хоча з контексту було абсолютно очевидно, що йдеться про продаж «Мотор-Січі». Натомість усі чутливі для української політики питання лишилися в повному обсязі.
Нагадаємо, «Європейська правда» вже публікувала огляд розсекреченого допиту експосла США Марі Йованович (див. публікацію «Підтримка Зеленського, боротьба з Луценком та помста Трампа«), а також спільний огляд допитів Курта Волкера та Гордона Сондленда (публікація «Хто формує думку Трампа про Україну»).
Показання Вільяма Тейлора мають суттєву відмінність від усіх попередніх стенограм.
Річ у тім, що чинний керівник посольства США у день допиту оприлюднив свою вступну промову, яка виявилася гранично детальною та відвертою. «Європейська правда» вже публікувала повний переклад цього документа, в якому Тейлор, по суті, підтвердив дані про шантаж України з боку Трампа та його команди.
У цьому виступі дипломат наперед відповів на більшість запитань конгресменів, які стосуються імпічменту. Однак на 324 сторінках стенограми його доповіді знайшлося місце для інших, не менш важливих тем.
Ми переклали вибрані фрагменти стенограми. Далі – пряма мова Вільяма Тейлора.
Про початкове ставлення США до Зеленського
Курт Волкер та Гордон Сондленд (що були у делегації США на інавгурації Зеленського; тут і далі курсивом подані примітки редакції) повернулися з Києва. Вони розповіли Трампу про те, з яким ентузіазмом вони сприймають нового президента Зеленського. Вони намагалися передати цей ентузіазм президенту Трампу.
Але Трамп скептично ставився до України. Тому він із ними не погодився, але сказав їм трьом працювати з (своїм адвокатом) Руді Джуліані.
Про Ігоря Коломойського
Вплив олігархів – це проблема. Це велика проблема. І особливо великою вона є сьогодні, за нової влади. Це саме та проблема, та турбота, те питання, яке ми, і уряд США, і ширша міжнародна спільнота, маємо з адміністрацією Зеленського.
Вплив одного конкретного олігарха на Зеленського викликає особливе занепокоєння. Ця людина – Коломойський, і його вплив зростає. Це одне із занепокоєнь, які я кілька разів дуже чітко висловлював президенту Зеленському та його команді, пояснюючи: знаєте, пане президенте, Коломойського люди не обирали. Вони обрали вас, а натомість він, тобто Коломойський, збільшує свій вплив у вашому уряді.
І зрештою це може призвести до вашого падіння.
Я кілька разів спілкувався з ним про це.
Про переслідування Порошенка
Тейлора попросили пригадати обставини зустрічі, яку він та Курт Волкер мали 14 вересня з радником президента Зеленського Андрієм Єрмаком.
Це була вечеря. Єрмак розповідав Курту і мені, як вони збираються вирішувати питання Донбасу. Там також була четверта людина, його український колега. (…)
Посол Волкер натякнув Єрмаку і цьому іншому українцю – його прізвище Новіков (йдеться, певно, про позаштатного радника Зеленського Ігоря Новікова), що було б непогано не переслідувати експрезидента Порошенка. Адже були дані та навіть дії, які свідчили, що команда Зеленського збирається переслідувати Порошенка за цілою низкою питань, приміром, через інцидент у Керченській протоці. Президента Порошенка звинувачували у військових рішеннях, які він тоді прийняв.
Курт сказав: знаєте, треба йти вперед, а не переслідувати Порошенка.
І тоді Єрмак та Новіков вийняли свої мобільні телефони та відкрили фотографії своїх родичів – там були брат і двоюрідний брат, які були вбиті чи поранені на Сході.
Вони показали це Курту і мені, сказавши: Порошенко у цьому винний.
У них на емоційному рівні глибока злість на Порошенка.
Це – одна з речей, що мотивують атаки та судові справи на Порошенка, але не єдина. Були й інші. Олігарх Коломойський, про якого я згадував раніше, теж має зуб на Порошенка.
Діалог про Курта Волкера
Посла попросили розповісти, що він думає про Курта Волкера, адже у вступній промові Тейлор звинуватив його у налагодженні «неофіційного каналу» спілкування Вашингтона з Києвом.
– Як давно ви знаєте посла Волкера?
– Та, мабуть, років двадцять. Довгий час.
– Чи є він доброчесною людиною?
– Так, він – доброчесна людина.
– Чи завжди він діяв в інтересах Сполучених Штатів?
– Коли він вплутувався в історії з Джуліані, то, думаю, це відвернуло його від того, на чому варто було зосередитись, це правда. Джуліані, на мою думку, (негативно) вплинув на посла Волкера.
– Можливо, що він вірив, що взаємодія з Джуліані є в інтересах Сполучених Штатів?
– Певно, він справді думав, що так і є.
Про тиск Дональда Трампа
Посол Сондленд (бізнесмен та спонсор кампанії Трампа, якого той на знак подяки призначив у Брюссель та доручив неофіційно опікуватися Україною) розповів мені, що Трамп вимагав публічної заяви від президента Зеленського (раніше ЄвроПравда публікувала зміст цієї заяви).
Це вразило мене, бо це не довело б до добра обох. І це означало неповагу до іншого глави держави. Якщо президент Трамп наказує йому вийти до преси і публічно сказати, що він хоче зробити те-то і те-то – то це, на мій погляд, є неповагою до іншого президента.
(…) Сондленд і Моррісон сказали: Трамп заперечив, що він вимагав «послугу за послугу». Але водночас вони визнають, що Трамп наполягав, щоб Зеленський вийшов до мікрофона та оголосив про відкриття розслідування щодо (свого імовірного конкурента на виборах 2020 року Джо) Байдена та щодо (втручання України у вибори) 2016 року, причому президент Зеленський повинен захотіти зробити це особисто.
Посол Сондленд розмовляв з президентом Зеленським та Єрмаком і сказав їм: якщо Зеленський не оголосить про це публічно, ми опинимося у глухому куті (щодо розблокування безпекової допомоги, яку заморозив Трамп, вимагаючи від Зеленського заяви про початок цього розслідування).
Кошмар за версією Тейлора
Вільяма Тейлора попросили прокоментувати фразу з його вступної промови, яка звучала так: «Мій кошмар – це ситуація, коли українці зроблять цю заяву, але не отримають безпекової допомоги. Росіянам це сподобається. І я піду».
Кошмар – це сценарій, коли президент Зеленський виходить на публіку, оголошує, що збирається розслідувати справу «Бурісми» та втручання у вибори 2016 року.
Він може навіть подати це як складову низки інших розслідувань. Але згадавши про ці дві теми, він стикнувся би з пеклом – потрапив у великі неприємності тут, у США, і, мабуть, в Україні також, і все одно не отримав би безпекової допомоги. Ось це був би кошмар. Росіянам би це сподобалося.
А росіяни за цим слідкують. Росіяни уважно слідкують за тим, яку підтримку американці збираються надавати українцям.
Росіяни тиснуть на Україну. Вони тиснуть на Україну через Донбас. Вони економічно тиснуть, вони роблять це через «Північний потік», вони чинять тиск на перемовинах про нову газову угоду, яку треба укласти до 1 січня. І вони, росіяни, хочуть знати, яку підтримку матимуть українці взагалі та з боку американців зокрема. Тому росіянам, певно, було би до вподоби приниження Зеленського з боку американців; до того ж, це розв’язало би руки Росії.
І тоді я пішов би з посади.
Адже саме такий сценарій мене хвилював найбільше, коли я зустрічався із держсекретарем Помпео 28 травня, обговорюючи можливість свого призначення у Київ. Я ще тоді сказав: пане держсекретар, ви знаєте, чинна політика потужної підтримки України – це те, що я можу підтримати, і саме за такої політики я буду радий поїхати до Києва щоби підтримати цю політику та просувати її. Однак тоді ж я сказав і Помпео, і іншим присутнім: якщо цей підхід зміниться, то це буде кошмаром. Це буде немов кинути Україну під автобус.
І я сказав держсекретареві: якщо це станеться, то я повернусь додому. Бо, знаєте, я не збираюся захищати таку політику США. Навпаки – я тоді почну говорити про цю політику погані речі.
Саме такий зміст міститься у моїх словах: «І я піду».