Спеціальний представник Державного департаменту США Курт Волкер пішов у відставку. Ця новина миттєво стала першим значущим для Києва наслідком потужного скандалу, який виник навколо тиску президента Трампа.
Скандал, який загрожує імпічментом Дональду Трампу, одночасно суттєво послабив Україну у протистоянні із РФ.
Тож варто розібратися, чому у Курта Волкера не було іншого шляху, окрім відставки. І як вплине цей крок як на Україну, так і на Сполучені Штати.
Робота над помилками
Сполучені Штати, як відомо, самоусунулись від участі у багатосторонніх форматах переговорів щодо Донбасу. На перших таких переговорах у Женеві був присутній тодішній Державний секретар Джон Керрі, але це було вперше і востаннє.
Вочевидь, тоді адміністрація президента Барака Обами вирішила, що створення спеціальної посади не потрібне, і що спробу врегулювання російсько-українського конфлікту можна делегувати своїм європейським союзникам - Німеччині та Франції. Так виник Нормандський формат, і Америки в ньому не було.
Але влітку 2017 року було створено посаду спеціального представника. На той час стало чітко зрозуміло, що Нормандський та Мінський формати пробуксовують, не дають досягти прогресу у вирішенні проблеми.
Стало очевидно, що відсутність США з їх міжнародною вагою та потенціалом у цих процесах є помилкою. До того ж в Америці набирала силу хвиля підозри щодо можливої колізії, змови виборчої кампанії Дональда Трампа з Росією. Новий президент демонстрував дивовижно позитивну позицію щодо Москви і геть не виявляв зацікавленості у долі України або розуміння, чому їй потрібно допомогати.
У Білому домі хотіли показати, на чиєму вони боці.
Тому створення посади спецпредставника було обумовлено комплексом причин як міжнародного, так і внутрішньополітичного характеру.
Обрання на цю посаду саме Курта Волкера також не було випадковим. З одного боку він мав чудовий досвід роботи у провідних агенціях США у сфері зовнішньої політики - від Державного департаменту до Ради національної безпеки. Тобто він дуже добре орієнтувався у вашингтонських «коридорах влади».
Він працював і в структурі НАТО, в тому числі на посаді постійного представника США в Альянсі. Іншими словами, він знав, як працювати з союзниками США у Європі.
Нарешті, він зовсім непогано почував себе й у середовищі експертів, тому його призначення було позитивно сприйняте як у дипломатичних, урядових, так і у експертних колах.
Протягом терміну своєї роботи на посаді Спеціального представника пан Волкер доволі добре себе зарекомендував. Він швидко заробив собі ворогів у Москві та друзів в Україні.
Він ретельно шукав варіанти вирішення конфлікту на Донбасі. При цьому, що важливо, він принципово відмовився від усякого роду евфемізмів щодо цього конфлікту й прямо називав речі своїми іменами, кажучи, що відбувається агресія Росії проти України.
Така зміна наративу щодо конфлікту була дуже важливим моментом, що посилювало позиції України.
Іноді відчувалось, що намагання Курта Волкера упирались у велику Кремлівську стіну. Москва не бажала вирішення конфлікту на умовах, які були б прийнятні для України.
Це, мабуть, особливо відчувалось протягом дискусії про можливе спрямування миротворців у конфліктну зону. Курт Волкер доклав чимало зусиль для реалізації такого сценарію, але Москва заблокувала варіант, що вважався прийнятним у Києві та Вашингтоні.
Волкер на тлі мегаскандалу
Робота Курта Волкера була зорганізована трохи незвичним чином. Він працював на Державний департамент part-time, тобто тільки частину свого робочого часу. При цьому він не втрачав зв’язків з Інститутом Маккейна, до створення якого мав відношення і був там виконавчим директором.
Не втрачав він і зв’язків з лобістською вашингтонською структурою BGR Group. Ця структура, начебто, мала кліентів в тому числі у тій частині світу, якою Курт Волкер займався на посаді спецпредставника. Але у Державному департаменті запевняли, що не вбачають у цьому конфлікту інтересів. Зараз, через призму скандалу навколо розслідування тиску президента Трампа на Україну, можливо, що розмова повернеться, в тому числі, і до цього питання.
Що відомо сьогодні щодо місця Курта Волкера у загостренні двосторонніх відносин між США та Україною?
З одного боку є чимало свідчень про те, що він, м’яко кажучи, не був у захваті від спроби президента Трампа чинити тиск на українське керівництво з метою отримання для себе певних політичних дивідендів.
Відомо, що у Державному департаменті вирувала тривога щодо таких спроб президента. Американські дипломати намагались цьому зашкодити, демонструючи вірність курсу на безумовну і принципову підтримку України.
Ситуація перейшла у активну фазу, коли влітку Трамп заблокував надання військової допомоги Україні. При цьому тиск на Київ з Білого дому лише посилився. Про це свідчить, в тому числі, і розшифровка телефонної розмови Трампа з президентом Володимиром Зеленським 25 липня.
Державний службовець США, що подав скаргу на дії президента, яка запустила маховик політичної кризи у США, певен, що Курт Волкер намагався мінімізувати негативний вплив спроб президента Трампа на відносини між Вашингтоном та Києвом. У скарзі йдеться, зокрема, про те, що Волкер допомогав Києву розібратись (у тексті: navigate) з конфліктними меседжами, які приходили з Вашингтону.
Натомість Руді Джуліані, особистий адвокат президента Трампа, який відгравав ключову роль у цій операції, стверджує, що, навпаки, люди з Державного департаменту начебто підштовхнули його до розгляду нібито неправомірних дій колишнього віцепрезидента Джо Байдена свого часу в Україні. Він каже, що Волкер йому у цьому допомогав, надаючи в своїх інтерв’ю скріншоти СМСок між ними.
Джуліані сказав, що саме Волкер надав раднику президента Зеленського Андрію Єрмаку номер його телефону. Державний департамент це офіційно підтвердив.
Погані новини для України
Отже, яка б із цих двох версій не виявилась правдивою (а можливо, що є і якась третя або змішана), очевидно, що пан Волкер відчув: йому час залишити посаду.
Якщо виявиться, що він допомогав торпедувати тиск Трампа на Київ, то йому не можна залишатись. Якщо виявиться, що він, навпаки, мав відношення до неофіційної місії Джуліані, в обхід каналів Держдепу, то також час іти.
Можливо, що ми ще почуємо про все це безпосередньо від Курта Волкера на слуханнях з цих питань. Принаймні Державний секретар Майк Помпео уже отримав виклик в Конгрес для надання свідчень.
Не залишає сумнівів одне: з відставкою Курта Волкера з посади спеціального представника Державного департаменту США, Україна втратила важливого, послідовного та, до певної міри, впливового союзника.
Курт Волкер, звісно, дбав про інтереси США у першу чергу, але при цьому постійно опинявся на боці України. Оскільки війна Росії проти України триває, то це для нас втрата.
Чи збережеться ця посада, і, якщо так, то хто її обійме?
Це наразі відкрите питання. Відставка Курта Волкера, як і скандал навколо тиску Дональда Трампа на Київ, що лише набирає обертів, певною мірою підривають потенціал США щодо подальшої допомоги Україні.
Принципово допомога зберігається, але клімат не дуже добрий.
Саме сьогодні, коли Україна так потребує впливу єдиної у світі наддержави для можливого закінчення конфлікту на Донбасі на привабливих для нас умовах, цей вплив є послабленим через кризу, що вирує у США.