На цих президентських виборах багато чого відбулося вперше.
Вперше на повну в кампанії використовувались новітні технології і соцмережі. Вперше тотально програли традиційні політики.
Зрештою, вперше перемогла людина, яка в цій політиці не була.
Єдине, що залишилося сталим – надмірний популізм, до якого вдавались ледь не всі кандидати в президенти.
Не став винятком і новообраний президент Володимир Зеленський.
Втім, обіцянки під час передвиборчої кампанії і риторика вже реального голови держави часто різняться. Саме тому інавгураційної промови Зеленського очікували з нетерпінням і великим інтересом.
Зазвичай після отримання булави новообраний президент окреслює головні пріоритети розвитку держави на найближчі 5 років.
Чого Зеленський очікує від уряду і депутатів, яким бачить шлях припинення війни і чому не хоче, щоб його портрети висіли у кабінетах держслужбовців.
«Українська правда» зібрала основні тези феєричного виступу Володимира Зеленського у парламенті.
Про єдність українців і національну ідею
Кожен з нас – президент. Не 73%, які за мене голосували, а всі 100% українців. Це не моя, це наша спільна перемога, це наш спільний шанс, за який ми несемо відповідальність.
Щойно не тільки я приймав присягу, кожен з нас поклав руку на Конституцію. Кожен з нас – президент.
Кожен з нас загинув на Донбасі, кожного дня ми втрачаємо кожного з нас, і кожен з нас – переселенець: ті, хто втратив власний дім, і ті, хто відчинив двері власного дому, розділивши цей біль.
І кожен з нас – заробітчанин: ті, хто не знайшов себе вдома, а знайшов заробіток на чужині, ті, хто в боротьбі із бідністю змушений втрачати власну гідність. Але ми все це подалаєм, бо кожен з нас – українець.
Ми всі українці, не існує більших чи менших, правильних чи неправильних. Всі українці, від Ужгорода до Луганська, від Чернігова до Сімферополя, у Львові, Харкові, у Донецьку, в Дніпрі і в Одесі – ми всі українці. Ми маємо бути єдині, адже тільки тоді ми – сильні.
Може, це і є наша національна ідея: об'єднавшись, зробити неможливе, всупереч усьому.
Ми повинні стати ісландцями у футболі, ізраїльтянами в обороні рідної землі, японцями у технологіях, швейцарцями в умінні щасливо жити один з одним, незважаючи на будь-які розбіжності.
І сьогодні я звертаюсь до всіх українців у світі – нас 65 мільйонів. Так, не дивуйтесь, нас 65 мільйонів, тих, кого народила українська земля.
Я звертаюсь до всіх українців на планеті. Ви нам дуже потрібні. Усім, хто готовий будувати нову сильну і успішну Україну, я з радістю надам українське громадянство.
Ви повинні їхати в Україну не в гості, а додому. Ми чекаємо на вас.
Сувенірів з-за кордону не потрібно, привезіть, будь ласка, нам свої знання, свій досвід і ментальні цінності.
Про Крим, Донбас і війну
Наше найперше завдання – припинення вогню на Донбасі.
Мене часто питали: на що ви готові заради припинення вогню? Дивне питання. А на що готові ви, українці, заради життя близьких вам людей. На що? Можу запевнити, що задля того, щоб наші герої більше не гинули, я готовий на все. Я точно не боюсь приймати складні рішення, втрачати свою популярність, свої рейтинги. І якщо буде треба, я без вагань готовий втратити свою посаду, щоб тільки настав мир.
Не втрачаючи наші території, ніколи!
Історія несправедлива, це правда – не ми почали цю війну, але нам цю війну закінчувати. І ми готові до діалогу, але!..
Я уверен, что первым шагом для начала этого диалога станет возвращение всех украинских пленных.
Наш наступний виклик – це повернення втрачених територій. Чесно кажучи, мені здається, що це формулювання не зовсім коректне, бо неможливо втратити те, що і так наше по праву.
І Крим, і Донбас – це українська земля, де ми втратили не тільки території, ми втратили найголовніше – це людей. И сегодня мы просто должны, я уверен, они нас слышат, возвращать их сознание... мы потеряли это сознание. За эти годы власть не сделала ничего, чтобы они чувствовали себя украинцами. Они не чужие, вони наші.
Бо українець – це не в паспорті, українець – це тут, це в серці. Я точно це знаю, знаю від бійців, які захищають Україну, наших героїв, як україномовних, так и русскоговорящих.
Не буває сильної армії там, де влада не поважає людей, які віддають життя за країну кожного дня. Я зроблю все, аби ви відчували повагу – це гідне, а головне стабільне фінансове забезпечення, це ваші житлові умови, законні відпустки після виконання бойових завдань, відпочинок для вас і ваших родин. Потрібно не розповідати про стандарти НАТО, а творити це, творити ці стандарти.
Про уряд і відставки
Дозвольте мені зараз процитувати одного американського актора, який став класним американським президентом: "Уряд не вирішує наших проблем, уряд і є нашою проблемою".
Я не розумію, чесно кажучи, наш уряд, який тільки розводить руками і каже: "Ми нічого не можемо зробити". Це неправда, можете. Ви можете взяти аркуш, взяти ручку і звільнити свої місця для тих, хто буде думати про наступні покоління, а не про наступні вибори.
Моє обрання доводить: громадяни втомились від досвідчених, системних, надутих політиків, які за 28 років створили країну можливостей – можливостей відкатів, потоків, дерибанів. Ми збудуємо країну інших можливостей: де всі рівні перед законом, де є чесні і прозорі правила гри – одні для всіх.
Про парламент і його розпуск
Народні депутати, ви призначили самі інавгурацію в понеділок, в робочий день. Я бачу в цьому плюс. Це значить, що сьогодні вечірок не буде. Будемо з вами працювати. А тому я дуже вас прошу прийняти закон про скасування депутатської недоторканності, закон про кримінальну відповідальність за незаконне збагачення, багатостраждальний виборчий кодекс.
А також я прошу вас звільнити з посад: голову Служби безпеки України, генерального прокурора України, міністра оборони України.
У вас буде на це два місяці. Зробіть це і повісьте медалі собі. Непогані бали на дострокові парламентські вибори.
Я розпускаю Верховну Раду 8-го скликання.
Про портрети в кабінетах
Я дуже хочу, щоб у ваших кабінетах не було моїх зображень, моїх портретів, бо президент – не ікона, не ідол, президент – це не портрет. Повісьте туди фотографії своїх дітей і перед кожним рішенням дивіться їм в очі.
Про місію
Дорогий народе, протягом свого життя я намагався робити все, щоб українці посміхались. Я відчував так серцем, це була не тільки моя робота, це була моя місія.
Наступні 5 років я зроблю все, українці, щоб ви не плакали.
Коли Європа буде ось тут (у голові – УП), вона буде в Україні. І це наша спільна мрія.