Алексей Цимбалюк – последний из активных участников мнимого убийства Аркадия Бабченко, который до сих пор не рассказал широкой общественности свою версию событий.
Найти его довольно трудно: бывший участник боевых действий на востоке Украины, которого, по версии следствия, киевский предприниматель Борис Герман нанял для ликвидации российского журналиста, сразу после имитации убийства съехал из своего дома и сейчас находится под охраной украинской спецслужбы.
Встречу с журналистами ВВС он назначает в подвале одного из домов в центральной части Киева, а представляясь, говорит: «Меня зовут Алексей Цымбалюк. Я убийца Аркадия Бабченко», - и заливается смехом.
Одну из самых противоречивых спецопераций в истории Службы безопасности Украины Цимбалюк называет безусловным успехом.
Он не сомневается в том, что заказчиками убийства Аркадия Бабченко были российские спецслужбы – хоть следствие до сих пор не продемонстрировало убедительных доказательств этого утверждения, а заявления Бориса Германа о том, что он сам сотрудничал с украинской контрразведкой, называет чушью.
ВВС подробно расспросила Алексея Цымбалюка о деталях мнимого убийства Аркадия Бабченко.
«Мені сказали, що наша армія повністю укомплектована ієродияконами»
ВВС: Хто ви? Про вас пишуть, що ви були чи є священиком.
Олексій Цимбалюк: У 2006 році мене постригли в ченці і рукоположили в сан ієродиякона. Як я прийшов у монастир і взагалі до покаяння, це, радше, особиста історія, яку я не хотів би виносити на загал. Люди йдуть у монастир, коли відчувають потребу у покаянні. У мене така потреба була, і є й сьогодні.
Я перебуваю в забороні в священнослужінні, але священного сану мене досі не позбавили.
ВВС: За що вас заборонили в служінні?
О.Ц.: За те, що я самовільно покинув монастир.
ВВС: Щоб піти на війну?
О.Ц.: Зі свого монастиря я пішов набагато раніше. Я рік прожив у миру, потім жив в скиті на Закарпатті, певну частину часу проводив на самоті в горах. Служити я не міг, бо був заборонений у служінні. Скажімо так, я жив чернечим життям.
ВВС: Ви досі вважаєте себе ченцем?
О.Ц.: Звичайно. Перед Богом я завжди відповідатиму як ченець.
ВВС: Ви вважаєте себе людиною божою?
О.Ц.: Людиною божою – це занадто сказано, але я вважаю себе людиною віруючою, християнином.
У кінці серпня 2014 року я пішов на війну, бо відчував необхідність проповіді, бо все життя християнина – це проповіді. Ти мусиш нести слово Боже до людей. А слово Боже на війні людям дуже потрібне.
Ну, і звичайно, боронити Батьківщину є обов'язком кожної людини, тим більше людини віруючої.
ВВС: Чому ви пішли саме в «Правий сектор»?
О.Ц.: Тому що коли я звернувся до військкомату і сказав, що хочу на війну, мені сказали, що наша армія повністю укомплектована ієродияконами. Тому я долучився до «Правого сектору».
ВВС: У соцмережах поширюються дуже різні ваші фото (на одному з фото Цимбалюка в соцмережах він зображений з рукою, викинутою в нацистському привітанні, - ред.). Вас називають нацистом. Ви нацист?
О.Ц.: Ні. Ви розумієте, коли російські ЗМІ нас почали називати фашистами у 2014 році, у відповідь з'явився певний тролінг. Всі ці «зіги» і все інше - це просто тролінг, не більше того.
ВВС: Тобто ультраправі погляди, нацистські погляди - це не ваші погляди?
О.Ц.: Господь створив усіх людей. Як може одна нація бути кращою за іншу?
«Деякі люди чомусь вважають, що правими дуже легко маніпулювати»
ВВС: Розкажіть нам про свою участь у бойових діях на Сході. Ви були на лінії фронту зі зброєю в руках?
О.Ц.: Свою війну я починав у медичному підрозділі Добровольчого українського корпусу «Правий сектор» «Госпітальєри». Починав війну без зброї, але потім все змінювалось - я був у інших підрозділах: розвідка, контррозвідка ДУК, мобільні групи по боротьбі з контрабандою в зоні проведення АТО.
Ці групи складалися з волонтерів, представників прикордонної служби, фіскальної служби і СБУ. Саме там я познайомився з працівником СБУ, до якого звернувся, коли отримав це цікаве замовлення.
ВВС: Тобто на фронті ви зблизилися з СБУ?
О.Ц.: Не можна говорити про якусь близькість до СБУ. У мене просто встановилися дружні відносини з певним працівником. У зоні бойових дій дуже швидко розумієш, кому можна вірити, і кому вірити не варто.
ВВС: Ви колись убивали людину? Чому ви вважаєте, саме вас було обрано вбивцею?
О.Ц.: Вбивати – це гріх. Як я можу сказати, що я вбивця? Свідомо йти на гріх – для мене це неприпустимо.
Але на війні відібрати життя у ворога – то не гріх і тим більше не вбивство.
Технічно я міг би зробити багато речей, і людина, яка до мене звернулася, знала про це, Я проходив вишколи, я тренувався. Тому чи міг би я таке зробити технічно? Так, міг. Чи міг би я зробити, щоб мене потім не знайшли? Так, міг би. Саме тому він до мене звернувся. І його слова на суді про те, що він свідомо вибрав священика, який би нікого не образив і так далі... Людині ж треба якось себе виправдовувати.
Крім того, я є представником правого середовища, а деякі люди чомусь вважають, що правими дуже легко маніпулювати. Достатньо сказати, що треба вбити росіянина, і, незважаючи на те, хто той росіянин, правий на це погодиться. Але це велика неправда, бо ніхто ніколи не буде вбивати мирних росіян, тим більше, налаштованих антагоністично до режиму Путіна.
Ворогом України є не росіяни, а путінська Росія, імперська модель Росії. І вона є ворогом не тільки України, це ворог всього світу, за великим рахунком.
ВВС: Тобто ви вбивали людей під час війни на Сході?
О.Ц.: Це недоречне питання.
«Звичайно, було б гарно, якби Герман сказав: «Да, это ФСБ»
ВВС: Розкажіть нам про Бориса Германа. Як давно ви його знаєте? Ви дружите?
О.Ц.: Дружбою ці стосунки назвати важко. Ми спілкувалися ще з 2015 року. Борис Герман пов'язаний зі зброєю, з її виробництвом. А в добровольчих підрозділах, зокрема, в тих, де був я, постійно була нестача цих речей, тому нам доводилося спілкуватися і з такими людьми.
Познайомилися ми в Києві. Я замовляв, здається, приціли для хлопців на Схід, і з цього пішло спілкування.
Якоїсь великої дружби у нас ніколи не було. У нього завжди можна було замовити і швидко отримати всякі тюнінгові речі на зброю - приклади і таке інше. На цьому наше спілкування і було зав'язане. Він - фанат зброї, я, чесно кажучи, теж люблю зброю.
ВВС: Адвокат Германа називає його волонтером, демонструє подяку від 8 батальйону ДУК. Можна назвати його волонтером?
О.Ц.: Волонтери - це ті люди, які надають свою допомогу безкоштовно, а не продають за гроші. Герман безкоштовно не давав нічого.
ВВС: Він сам на передовій бував?
О.Ц.: Ні.
ВВС: Як він вперше зв'язався з вами у справі вбивства Аркадія Бабченка?
О.Ц.: Він запросив мене пообідати, числа 4-5 квітня. Це, можна сказати, була перша спроба вербування.
На цій зустрічі Герман розповів, що є певна група осіб – в основному це росіяни. Вони заважають Україні, заважають всім на світі, це вороги, їх треба вбити, і на це певною групою осіб виділений бюджет.
Мене це дуже зацікавило - не в тому плані, щоб попрацювати, а в тому, що я розумів: такі речі відбуваються задля провокацій, а провокації нікому в Україні не потрібні, під час війни це може закінчитися страшною бідою і страшним горем. Відповідно, я як тільки міг проявив зацікавленість, щоб вивідати інформацію, дізнатися більше.
Отож я відповів: так, звичайно, я зацікавлений. І вже 6 числа надійшла конкретна пропозиція по Бабченку.
У тій першій розмові він сказав мені: є список із 30 осіб, яких потрібно ліквідувати. Він одразу казав, що працювати потрібно дуже швидко, щоб встигнути до осені. Чому до осені - думаю, пізніше слідство розповість.
Він запитував, чи є можливість підключити інших людей, бо одному відпрацювати таку кількість людей - це, звичайно, нереально. Я сказав: все є, групи є, давай. Почалася гра.
ВВС: Коли Герман говорив з вами на цю тему, чи згадував він бодай в якомусь контексті про Росію чи, скажімо, про те, що замовники походять з-за кордону?
О.Ц.: Ні.
ВВС: А ви питали у нього, хто за цим стоїть?
О.Ц.: Не можна такого питати: цим можна насторожити людину. Тим більше, ніхто ж ніколи не відповість прямо на таке питання. Звичайно, було б гарно, якби Герман сказав: «Да, это ФСБ» (сміється).
Але я сильно сумніваюся, що він так би відповів.
«Я абсолютно не знав, хто такий Бабченко»
ВВС: Отже, 6 квітня він надіслав вам фотографію Бабченка?
О.Ц.: Так. У WhatsApp він переслав мені фотографії Бабченка - таке враження, що витягнуті з паспортного столу, - дані на нього і запитав, чи мені було б цікаво відправити цю людину на зустріч до пророка.
За кілька годин ми зустрілися біля мого будинку. Ми переговорили, він уточнив, що йдеться саме про Бабченка. Він, мовляв, журналіст, він всім заважає, росіянин, ворог і так далі.
На той момент я вже був на контакті з СБУ і почав гру з ним. Я просив більше інформації: треба було відтягувати час. Більше інформації він мені надати не міг: він сказав, що відстежити київські контакти Бабченка, встановити місце його проживання я маю сам.
ВВС: Досьє на Бабченка, яке Герман вам прислав, розміщене на сайті СБУ.Воно вам не здалося дивним? Навіщо вам могла знадобитися його фотографія 25-річної давності? Як вам могли допомогти цитати з його Facebook?
О.Ц.: А що ви хотіли, щоб мені прислали? Що було б не дивним з вашої точки зору?
ВВС: Але як вам могла допомогти знайти Бабченка у Києві фотографія його московської квартири?
О.Ц.: Я, чесно кажучи, вважаю це досьє першим проколом Германа. Якби він мені прислав щось інше, можливо, у мене і виникли б якісь сумніви з приводу його зв'язків з Росією. Думаю, він просто перекинув мені те, що скинули йому, навіть не спробувавши зашифруватись.
ВВС: Ви говорили про гроші на цьому етапі?
О.Ц.: Він просив обдумати, яка сума мене буде цікавити.
Я сказав, що мені потрібно подумати: це буде дійсно резонансна справа, і потрібні будуть великі затрати – для конспірації і таке інше. Я сказав, що це не буде дешевим і взяв три дні на роздуми.
Ми довго радилися з працівниками СБУ, яку саме суму озвучувати, щоб і не налякати замовника завеликим запитом, але щоб і не насторожити його замалою сумою. Зійшлися на думці, що 30 тисяч доларів саме за вбивство Бабченка буде достатньою цифрою.
ВВС: Коли ви назвали йому ціну?
О.Ц.: 9 чи 10 квітня. Тоді ж я сказав, що мені потрібно 50% авансу і почнемо працювати.
ВВС: На цьому етапі ви вже доповідали про все СБУ, ви записували ваші розмови?
О.Ц.: Першу розмову з Германом я записував на диктофон свого телефону. Профайл на Бабченка я одразу ж перекинув оперативникові.
Надалі я вже працював з технікою СБУ - наші зустрічі з Германом в основному були без телефонів, вони залишалися в машині. Техніка була на мені. Я тепер точно знаю, що камеру можна помістити в ґудзик від сорочки (сміється).
ВВС: Такі камери давала вам СБУ?
О.Ц.: Так.
ВВС: До того як вам повідомили прізвище Аркадія Бабченка, ви знали, хто це такий? Намагалися з'ясувати, хто він?
О.Ц.: Я абсолютно не знав, хто він такий. Саме після цього подивився його Facebook, і мені стало зрозуміло, наскільки ця людина налаштована антипутінськи. Мені, чесно кажучи, було навіть смішно від того, що він вибрав для цього вбивства саме мене.
ВВС: А справді, як ви думаєте, чому він вибрав для цього вбивства саме вас? Це дивно.
О.Ц.: Людина вважала, що може мною маніпулювати. Що можна зіграти на моїй нелюбові до Росії, щоб я просто вбив росіянина, будь-якого.
Знову ж таки, він прекрасно знав, наскільки я - хоч і не є якимось супернадкіборгом, - але що технічно я можу це зробити, і це було б виконано дуже гарно.
ВВС: Під час наступної зустрічі з Германом він передав вам гроші?
О.Ц.: Так, ми зустрілися на парковці одного з торгових центрів. Я сів у його автомобіль. Ми поїхали, на ходу розмовляли. Розмова стосувалася списку майбутніх жертв. Імена не називалися, але список, з його слів, на той час виріс з 30 до 60 цілей. Для мене це, якщо чесно, звучало як розмова якогось маніяка.
ВВС: Що сталося далі?
О.Ц.: Я отримав аванс, це зафіксовано на відео, яке продемонструвала СБУ. Мені було передано 14 тисяч доларів. Тисячу доларів він утримав для того, щоб згодом передати мені пістолет - я його в нього мав купити.
ВВС: Тобто вам повністю віддали на ваш розсуд деталі вбивства Аркадія Бабченка, це не обговорювалося взагалі?
О.Ц.: Так. Я ще при першій розмові запитав, чи є якісь особливі побажання: стріляти, підривати? Сказали, що замовнику абсолютно все одно. Головне - щоб просто був мертвий, і пошвидше.
«Познайомтеся, це людина, яка мала би вас убити»
ВВС: У вас протягом усієї цієї гри жодного разу не виникло сумніву, що Герман насправді не хоче, щоб ви вбивали Бабченка, а просто працює з іншим департаментом СБУ?
О.Ц.: Ні, абсолютно такого не було. Коли людину ставлять на прослуховування, цим займається один відділ - технічний. Телефони Германа, звичайно, слухались, і вже з цього було б видно, що він працює з іншим департаментом. Зрештою, коли він говорить, що працює з контррозвідкою, то навіть назви департаментів не знає. Він просто меле якусь нісенітницю, от і все.
Чи, ви думаєте, у нас такі спецслужби, що не можуть розібратися між своїми департаментами? Це не так.
Навпаки, в переписці Герман постійно підганяв мене: давай швидше, «меня торопят».
ВВС: Чи була у вас розмова про те, коли це має бути зроблено? У ЗМІ говорили, що вбивство мало бути прив'язане до фіналів Ліги чемпіонів.
О.Ц.: Якраз в ті дні був особливий пресинг, він мені постійно писав: давай швидше, мене прискорюють, люди цікавляться, чому так довго. Власне, тоді з'явилася публікація в Аркадієвому Facebook про те, що він підвернув ногу, не виходить з будинку взагалі.
ВВС: Що ви казали Герману у відповідь?
О.Ц.: Я якраз посилався на цю публікацію Аркадія. Я говорив, що за будинком слідкую я, слідкують мої люди. Аркадій, мовляв, не виходить з квартири, його знайомі з телеканалу приносять йому їжу додому.
Плюс при отриманні завдатку я взяв термін на виконання мінімум чотири тижні, тому я говорив, що повністю вкладаюсь в строки. А якщо щось комусь не підходить, хай ідуть в інший магазин.
ВВС: Ви в той момент знали, що Аркадій Бабченко удавав свою травму, щоб відтягнути своє фейкове вбивство?
О.Ц.: Звичайно. Аркадія повідомили про те, що відбувається, після того, як я отримав аванс. До отримання авансу все було трохи сумнівно, але після того, як я отримав гроші, стало зрозуміло, що наміри серйозні.
Зрештою, його також треба було переконати, що це все серйозно. А вже коли платяться такі далеко не малі гроші - про серйозність намірів стає все зрозуміло.
ВВС: Чи спілкувалися ви з Аркадієм Бабченком перед удаваним вбивством?
О.Ц.: Так, за два-три дні до цього я приїхав до його будинку. Вся операція мала відбутися максимально достовірно: мені потрібно було обдивитися маршрут, як я туди приїду, як буду відходити, щоб не потрапити ні на які камери. Потрібно було зробити все, щоб поліцейські не знайшли мене у перший же день, бо все б зразу розсипалося, розламалося.
Мені ж потрібно було наступного дня пересуватися по місту: у нас була запланована зустріч з Германом для передачі другої частини грошей.
Тоді я ненадовго зайшов у його квартиру. Ми зустрілися, нас представив один одному оперативний співробітник СБУ. Сказав: познайомтеся, це людина, яка мала би вас вбити. Розмова пройшла нормально (сміється).
Було видно, що Аркадій дійсно дуже наляканий. Не кожен день ти дізнаєшся, що тебе хочуть вбити і тим більше не кожен день ти знайомишся зі своїм вбивцею (сміється).
ВВС: Вас залучали до планування самої імітації вбивства?
О.Ц.: Ні. Хіба що я казав, що найкраще працювати в квартирі або під'їзді. Але все готувала СБУ.
Аркадій лежав у калюжі крові. Я сказав: «Доброго здоров'ячка»
ВВС: Ви могли би розповісти якомога детальніше про вечір вбивства?
О.Ц.: Все просто насправді, особливо немає чого розповідати (сміється). Поїв супчику, викликав таксі і поїхав вбивати Бабченка.
Я під'їхав не на саму адресу, а зупинився метрів за 200, у сусідньому дворі. Після того, як отримав сигнал, зайшов у під'їзд і піднявся на потрібний поверх.
ВВС: Було заплановано, що все станеться після того, як Аркадій повертатиметься з магазину?
О.Ц.: Ні, похід в магазин також був фейковий. Процес гримування Аркадія був дуже довгим, тому в магазин він не виходив. Коли я піднявся до його квартири, він уже лежав загримований. Біля нього просто поклали баклажки з водою, щоб імітувати, що той похід в магазин відбувся.
ВВС: Ви стріляли там із пістолета? Я не до кінця розумію, навіщо вам там було бути фізично присутнім.
О.Ц.: Я мав там з'явитися, бо все можливо: мене міг хтось дублювати, могли стежити за мною. Тому все мало виглядати максимально правдоподібно.
Я не стріляв. Зброя не використовувалася взагалі: у цьому немає сенсу. Якщо працює пістолет з глушником, то пострілів ніхто і так і так би не почув.
Якийсь час ми думали, чи не використати петарду, щоб імітувати звук пострілу, але згодом зійшлися на думці, що це не потрібно.
ВВС: Отже, ви піднялися до Аркадієвої квартири. Що ви там побачили?
О.Ц.: Аркадій лежав у калюжі крові, біля нього стояли пляшки з водою - все було так, як згодом всі побачили на картинках. Все було готово до приїзду швидкої і до всього решта.
Нікого - ані співробітників СБУ, ані гримерів, там не було. Була тільки його дружина, яка за легендою під час вбивства була в душі. Вона мала почути, як впало тіло, вийти звідти і викликати швидку.
Я перебував у квартирі буквально 10-15 секунд, мені було не до того, щоб роздивлятися. Я більше слідкував за тим, що відбувається за дверима, щоб вийти без свідків.
ВВС: Ви зайшли, Аркадій лежить на підлозі. Ви йому щось сказали?
О.Ц.: Так, я сказав «Доброго здоров'ячка». Він попросив, щоб я його не смішив (сміється. - Ред.).
ВВС: Що ви робили далі? Поїхали звідти і дивилися новини?
О.Ц.: Я відійшов на безпечну відстань, маршрут я визначив за декілька днів до того. Звідти поїхав у безпечне місце. Все.
Увечері новин я не дивився, трохи слідкував за Facebook. Новини мені дивитися було абсолютно нецікаво - я ж знав фінал історії.
ВВС: З кого зробили цей фоторобот, який розповсюдили після вдаваного вбивства Бабченка?
О.Ц.: Був свідок, який сидів там, коли я заходив у під'їзд і виходив звідти. Він на мене подивився, але слава Богу, не дуже уважно, і все, що він запам'ятав – це мою бороду, бо одяг він описав невірно.
«Я знав дві наступні жертви»
ВВС: Отже, далі ви повідомили Борисові Герману, що роботу виконано?
О.Ц.: Так, за півгодини я написав йому, що робота виконана. Герман часто називав Бабченка «глистом», тож я написав йому, що «глиста витравив». Ми постійно міняли месенджери, це повідомлення я послав йому у Signal.
Я не ставив його до відома, коли саме збираюся працювати: у нас була домовленість, що я просто повідомлю про виконану роботу, а він хай слідкує за новинами.
Того дня у Германа було якесь особисте свято, і він мої повідомлення досить довго не читав. Я вже трошки почав нервуватися - думав, що, можливо, він взагалі вже втік, але потім довідався, що він просто спав.
Він мені відповів десь о годині другій ночі. Він був задоволений, сказав, що замовники задоволені. Ми домовилися, що наступного дня зустрінемося для передачі грошей: він попередив, що може трошки затриматися, бо грошей у нього немає, йому мають їх передати.
ВВС: Що сталося наступного дня?
О.Ц.: Я йому написав: коли гроші? Він відтягував зустріч на після обіду. На той момент нам було відомо, що він збирається вилетіти за кордон (за версією правоохоронців, увечері 30 травня Борис Герман мав вилетіти за кордон, а звідти - до Росії, адвокат Германа стверджує, що його клієнт збирався у коротку робочу поїздку до Італії, - ред.). Тому довелося не ризикувати, не чекати передачі другої частини грошей, а арештовувати його.
ВВС: Як ви думаєте, чому його не затримали в аеропорту, а за кілька годин до його передбачуваного вильоту?
О.Ц.: А навіщо було відтягувати і створювати зайві ризики? А раптом він би полетів? А раптом не полетів би, а скинув телефон і виїхав з країни через Білорусь?
ВВС: Просто зараз багато говорять, що якби його взяли на гарячому, під час передачі вам другої частини грошей…
О.Ц.: Так, це багато чого б спростило. Але все пішло не так.
ВВС: Тобто, зрештою, ви з ним так і не зустрілися?
О.Ц.: Ні.
ВВС: І він так і не передав вам список людей, яких він хотів вбити?
О.Ц.: Я знав дві наступні жертви. Всього списку я не бачив, і показувати його мені зразу було б нелогічно. Людям потрібно було спочатку показати свою роботу, а вже потім можна було б говорити про список.
Насправді його від'їзд за кордон сплутав нам всі карти, поламав все закінчення гри. Якби не він, я думаю, ми ще кілька днів з ним би погралися, і список був би в мене на руках - принаймні, найближчі 10-15 жертв, щоб я міг нормально стратегічно спланувати, як це все робити.
Але не можна було ризикувати і давати вилетіти йому з країни - зважаючи на резонансність і на те, що з кожною хвилиною все більше людей знали про фейк. Були загрози витоку інформації, і тому довелося її припиняти.
ВВС: Ви знаєте, як СБУ дістала «список 47»?
О.Ц.: Думаю, з листування Германа з замовником.
ВВС: Ці дві наступні жертви зі списку, про яких ви згадали, - це Тодор Пановський і Ілля Богданов (про активіста одеського Євромайдану Пановського і колишнього співробітника ФСБ Богданова як фігурантів розмов Германа з Цимбалюком повідомляв адвокат Германа Євген Солодко, - ред.)?
О.Ц.: Так. Під час однієї з наших зустрічей він показав мені їхні фотографії і сказав: ці наступні. Чергу - хто перший, а хто другий, - я міг визначати сам.
ВВС: Як ви думаєте, чому Пановського немає в «списку 47»?
О.Ц.: Не знаю. Зрештою, не факт, що вони справді мали бути наступними. Після вбивства Бабченка все могло переграватися.
ВВС: Ви згадали про те, що в списку було 60 людей.
О.Ц.: Так. Герман називав таку цифру цілей.
ВВС: Тобто можна припускати, що у нього самого цей список змінювався: спочатку було 30, потім 47, потім 60?
О.Ц.: Цілком можливо.
ВВС: Невдовзі після вдаваного вбивства Бабченка ви розмістили у Facebook визнання того, що «кілер» - це ви. Чим ви керувалися, пишучи про це?
О.Ц.: На брифінгу в СБУ мій голос оприлюднили без будь-якого спотворення, і щойно цей брифінг закінчився, дуже багато моїх знайомих це помітили і мені про це повідомили. Люди, які знають мене близько, мій голос знають дуже добре, впізнати мене за голосом дуже легко.
А крім того, я знав, що мої ім'я та прізвище оприлюднять під час суду. Я не був у цій справі якимось зашифрованим агентом, все було відкрито.
ВВС: А ви не просили про це СБУ з міркувань власної безпеки?
О.Ц.: А який сенс? У будь-якому випадку, мене знає Герман. Якщо вбивство виявляється фейковим, значить, здав виконавець. А якщо мене знає Герман, то знають і адвокати, і ланцюжок пішов далі. Тому ховатися сенсу немає. З питань особистої безпеки навпаки краще певний рівень публічності і розголосу.
«Операція не закінчилася, вона триває»
ВВС: Як ви думаєте, навіщо потрібно було заходити так далеко і імітувати вбивство Бабченка?
О.Ц.: Це було потрібно, щоб зібрати якнайбільше доказів причетності до цього Росії, відслідкувати канали отримання грошей.
ВВС: Але ви, мабуть, в курсі дискусії про те, чи не було це інсценування великою помилкою української спецслужби.
О.Ц.: Помилки в роботі спецслужб я тут не бачу абсолютно ніякої. Просто не завжди все йде по плану. Це життя.
ВВС: Тобто ви думаєте, ця операція була успішною?
О.Ц.: Так. Але операція не закінчилась, вона триває. Серйозна мережа, яка могла завдати дуже багато зла, впала, вона нейтралізована. Поламані дуже серйозні плани. Це успіх. Дуже скоро слідство повідомить широкому загалу більше інформації, і тоді всі зрозуміють, яку гідру ми придушили.
ВВС: Чи боїтеся ви за свою безпеку зараз? Очевидно, є люди, які хотіли б вас дістати.
О.Ц.: Звичайно, я переживаю, скажемо так. Чи боюсь? Я не боюся зустрічі з невідворотнім. Смерть - це логічне закінчення життя. Нікому крім Христа не вдалося це подолати. Смерті я не боюся. Але заходів безпеки, звичайно, треба вживати, бо підганяти зустріч зі смертю не варто.
ВВС: Ви маєте на увазі захист від спецслужби?
О.Ц.: Так, звичайно. Мене не залишили напризволяще.
Звичайно, я розумію, що після цього можуть хотіти прибрати і мене. Але повторюсь: рано чи пізно ми всі помремо, це ні для кого не секрет. Головне - наскільки дорого ти віддаси своє життя. Я вважаю, що певне своє призначення я уже виконав.
З іншого боку, можна ж і під машину попасти, так що, не виходити на вулицю? Життя рано чи пізно закінчується.
ВВС: Як ви думаєте, хто платив вам за вбивство Аркадія Бабченка?
О.Ц.: В принципі, Борис Герман сам озвучив ім'я замовника на суді (Борис Герман заявив, що замовником вбивства є працівник "особистого фонду Путіна" В'ячеслав Пивоварник, в адміністрації президента Росії заперечили сам факт існування подібного фонду. - Ред.). Швидше за все це правда, саме з цього фонду мали фінансуватися всі ці вбивства.
ВВС: А хто, ви думаєте, був у кінці ланцюжка, по якому мали заплатити за вбивство Аркадія Бабченка?
О.Ц.: Спецслужби Росії, хто ще міг би стояти за цим?
ВВС: Чому?
О.Ц.: Повертаючись до списку і кількості жертв - якби це реально спрацювало, внутрішньополітична ситуація в країні була б дуже сильно розхитана. Це вигідно тільки путінській Росії.
ВВС: Ті гроші, які вам передав Герман, - ви їх перевіряли, вони не фальшиві, не мічені?
О.Ц.: Ні, вони не фальшиві й не мічені. Їх віддали в банк на зберігання за процедурою.
ВВС: Після удаваного вбивства Києвом ходила чутка про те, що можна влаштувати інтерв'ю з "кілером Бабченка" за якісь гроші. Ви маєте до цього якийсь стосунок? Це правда?
О.Ц.: Мені б хотілося монетизувати певні моменти, це правда. Аркадій теж заявляв, що готовий дати інтерв'ю за 50 тисяч доларів. Мені пропонував гроші один російський ЗМІ. Я запропонував їм переказати гроші на рахунок «Народного тилу» (волонтерське об'єднання, яке займається допомогою українській армії. - Ред.), на допомогу снайперам. І мені здається, що вони якийсь час навіть серйозно розглядали цю пропозицію (сміється. - Ред.).
«Я думаю, ми ще зустрінемося з Бабченком»
ВВС: Ви спілкувалися з Аркадієм Бабченком після усіх цих подій?
О.Ц.: Ми кілька разів переписувалися в Facebook. Аркадій подякував мені за те, що він лишився живий. Сказав, що він мій боржник на все життя, а я побажав йому довголіття.
Я думаю, ми ще зустрінемося, звичайно, борги треба віддавати. Я люблю односолодовий (сміється. - Ред.).
ВВС: Яким ви бачите своє майбутнє? Чим ви хочете займатися решту свого життя?
О.Ц.: Зараз я точно не впевнений, яким буде моє майбутнє. Жити, працювати далі. Втілювати в життя свою мрію: мати хату в селі і самогонний апарат (сміється. - Ред.).
ВВС: Вам можуть запропонувати місце в якомусь списку на наступні парламентські вибори.
О.Ц.: Хай Бог боронить. Я буду гірший ніж Савченко (Надія Савченко зараз перебуває в СІЗО, її звинувачують у підготовці масштабного теракту, зокрема, розстрілі Верховної Ради, - ред.). Буду «наносить добро и причинять радость» (сміється, - ред.).