17 августа на ForUm’е состоялась онлайн-конференция с народным депутатом Украины Лесей Оробец. В ходе общения с нашими читателями политик поделилась своим видением ситуации в украинском образовании, рассказала об отношении к открытым спискам на выборах, а также многом другом. Предлагаем вам текст конференции.
- Артём: Добрый день. Леся, назовите, пожалуйста, ваш любимый вид спорта и любимый зарубежный футбольный клуб, если таковой есть. Спасибо.
- Збирання іграшок з підлоги разом з дітьми:) Справді люблю футбол - це в нас спільне з дідусем, а ще - баскетбол - це ще зі школи. Закордонний клуб? Як правильно поставлене запитання - бо прихильність до українських клубів - рівнозначна політичним уподобанням:) Барселона, напевне - нема їм зараз рівних.
- Справедливий: Доброго дня! Пані Лесю, Ви прихильник здорового способу життя. Пропаганда цього стилю буття в Україні абсолютно відсутня - як на телебаченні, так і в буденному житті. Телеканали спеціально заповнюють шоу- програмами, мета яких відволікти людей від реальних проблем, крім того, передачі в більшості ведуться на російській мові. Нація деградує морально,фізично, духовно. Який Ви бачите вихід із цієї ситуації? Де Ваш позитив в цьому питанні? Дякую.
- Як кажуть, хто платить, той замовляє музику. Може тому у нас роками культивується попса? Плюс формування стійкого попиту на алкоголь і тютюн, який роками дає виробникам і реалізаторам шалені прибутки. Єдиний вихід - спільні зусилля громади і держави. З боку держави - задіяти всі ресурси у боротьбі за здоровий спосіб життя. Зрештою, якщо відкинути інші аргументи - бути здоровим - вигідно:) З іншого боку - заборонити і рекламу, і спонсорство тютюновим і алкогольним марками. Винагороджувати тих, хто береже своє здоров’я. В тому числі і податково, і на рівні медичного страхування.
Із позитиву - нам вдалося досягнути не лише значних законодавчих змін, але об’єднати навколо цього велику кількість громадських активістів.
До прикладу, в конкурсі кращих проектів за здоровий спосіб життя (на який пішли кошти «на оздоровлення народного депутата»:)), вистачало і хороших, і креативних ініціатив. Там були і графіті на асфальті, і антиснідівські ініціатививід АСЕТ, і «кубок молодого футболу». А переміг молодіжно-підлітковий центр «Шелтер+». Як на мене - чудовий приклад, коли в Кривому Розі виріс такий український феномен без жодної підтримки меценатів-міліонерів.
- виборець: Наближаються парламентські вибори. Яка, на вашу думку, має бути їх система, бо пропорційна віддаляє народ від депів, а мажоритарка плодить перебіжчиків? Як ви бачите свою участь у виборах.
- Мені завжди імпонували відкриті партійні списки. Я навіть в свій час зареєструвала про це законопроект, втім, він не пройшов «політичну доцільність». Надто він заваджав нинішній практиці формування списків - закритій і непрозорій. Як на мене, депутат має представляти політичну команду однодумців. Як показує практика, лише в цьому разі він може ефективно виконати передвиборні зобов’язання. Але при цьому його персональне місце у такій команді має визначатись рівнем довіри виборців. Тобто виборець вибирає не лише партію, але і виставляє пріоритет, кого саме він хотів би бачити виразником власних інтересів.
Втім, практика показує, що найважливіше не кого і як обирати, а як контролювати «обраних». Бо влада - це колосальна спокуса, це доступ до впливу на людей, а в наших умовах - ще і доступ до величезних матеріальних ресурсів. Обранець має звітувати, а виборець має мати надійним інструментом контролю.
Щодо власної участі - не виключаю участь у виборах по мажоритарному округу. Власне, це ледь не єдиний спосіб, коли виборець може персонально обрати того, кому довіряє.
- Олег: Пані Леся, скажіть, будь-ласка, як Ви ставитесь до того, щоби всі депутати цього скликання більше в депутати не йшли, бо остогидли людям?
- Я б довірила людям право відфільтрувати найбільш остогидлих:)
- Бердянец: То, что Вы умеете выступать публично и в Интернете - это хорошо, но почему Вы были в одной компании с Балогой - непонятно. Есть к Вам просьба сконцентрироваться на чем-то одном, но очень общественно полезном. Не нужны сейчас никакие реформы образования. Займитесь лучше молодежным вопросом целиком. Будьте хотя бы на личном примере образцом для нового поколения. Пусть Вам молодые девушки подражают. А то сейчас есть огромный вакуум в этом вопросе. Саффиулин и Павленко - не в счет. Они, видимо, занимаются другими вопросами... И еще, приглашаем в Бердянск! на встречу с молодежью!!!
- Давайте разом розберемося, що насправді потрібно молоді. У нас легко молодій людині без досвіду знайти роботу? - Ні. Бо ніде у вузах не дають освіту, з якою не страшно взяти молодого фахівця на роботу. Без нормальної роботи/умов для власного бізнесу, не купити квартиру, не наважитись народити дітей.
Я до ідеї сконцентруватися на освіті теж прийшла не відразу. Після сотень співбесід на роботу, дивлячись на «якість» готовності до неї тих, кому вузи виписали диплом, нарешті зрозуміла, що треба починати з головного. Бо інакше бігаємо всім суспільством по закритому колу «чому бідний, бо дурний, чому дурний, бо бідний».
З радістю прийму запрошення приїхати до Бердянська:)
- Марк: Готовы признать очевидное: украинизация - причина упадка образования,исчезновения науки на Украине?
- Це те саме, що стверджувати, що вивчення англійської в Америці веде до економічного занепаду.
- Проходящий: Почему вы с неуважением относитесь к русскоязычным гражданам? Вам задают вопросы на русском, а вы отвечаете на украинском. С англоязычными гражданами вы поступали бы так же?
- Те, що я спілкуюсь українською - цим я висловлюю повагу до своїх батьків, свого роду, своєї держави. Це не заваджає мені вільно володіти ще декількома мовами, у тому числі, російською.
- АЛЕКС: Беседую с женщинами вашего возраста и прихожу к выводу что мозги (т.е. способность и желание мыслить) у женщин появляются в более старшем возрасте. Не рано в 29 в нардепы?
- Вам або страшенно пощастило з жінками, або навпаки, критично ‘не везе’. Винятки бувають в будь-якому віці. Дійсно, справжня мудрість приходить з віком, втім, іноді старість приходить одна:)
- погуляти вийшов: В Союзі депутатами були кращі люди суспільства - представники інтелегенції, робочого класу, аграрного сектору - люди вчені, мудрі,заслужені з професійним і життєвим досвідом. В Україні в депутатах і в вертикалі влади - бандюки, злодюги, дебіли, дауни - тобто покидьки, яких в державі ніхто не поважає. Ви в цьому оточенні не деградуєте? Де вихід з
цієї ситуації? Чи правда, що народ - тупа біомаса, якій все по барабану?
- За великим рахунком, немає принципового значення, хто саме працює в парламентів. Головне - реальна здатність народу контролювати і впливати на процес прийняття рішень в органах влади. А так виходить, що по телевізору Раду транслюють, іноді хочеться плюнути в телеекран, а змінити нічого не можеш.
Втім, мій чоловік іноді жартує, що наш парламент - не місце для порядної жінки. Хто зна, може він і правий. Втім, якщо чесно, там є цікаві, мудрі і відповідальні люди, спілкування з якими - честь для мене. На них і рівняюсь
IgorSoukharyev: Очень интересно Ваше мнение, госпожа Оробець.
Как Вы лично относитесь и какие можете дать практические рекомендации в следующей ситуации: в судах как демократических европейских государств, так и стран-наследниц СССР, невозможно добиться проведения дословной стенограммы заседания и в соотв. с ней оформления протокола. В протокол заносится только то, что посчитает нужным судья. И это оказывает прямое и решающее влияние на решение (приговор). Не считаете ли Вы такое положение с протоколами главным фактором коррупции в юстиции? Ведь одного утверждения – «Коррупции среди судей нет!» - недостаточно.
- Відсутність «прозорого» дослівного протоколу - один з наслідків закритості і корупційності судочинства. Будь-яка влада, не залежно від персоналій, була зацікавлена в слухняності судів. Є багато способів протидії цьому, починаючи від уваги журналістів до судових поцесів, закінчуючи введенням суду незалежних присяжних, який давно передбачений в Конституції.
- андрій: Влада, що не рахується з людьми, є злочинною. Влада повинна працювати на людей, а не знущатись із них. Таку владу народ не обирав. Влада повинна виходити на діалог з людьми, а не займатись рекетом. При владі самозванці, що шахрайським чином захопили чужі крісла.(звідки у Києві взявся Попов?).Що повинен зробити депутат ВР, щоб змінити виборчий закон, через який Україна перетворилась у руїну?
- Ситуація дійсно не найлегша. Зараз ніхто не знає, яким буде виборчий закон, а тим паче, чи вдасться опозиції вплинути на його зміст. Я особисто підтримую ідею, що в політиці мають бути команди політичних однодумців, втім їхні місця в рейтинговому списку мають визначатися рівнем довіри виборців. Така система має назву «відкриті списки». Бо повернення до мажоритарки в чистому вигляді - це можливість «задешево» скупити парламент. Закриті партійні списки - ми вже теж проходили - з тушками і всесильними партійними босами.
Як люди можуть впливати на владу? В межах закону - шляхом активної громадської позиції. Як не дивно, влада прислухається до масових мирних протестів своїх громадян. Цим треба користуватися. Ті, хто сіють думку, «що все безнадійно», лише підігрують злочинно байдужій владі.
- Серце: Скажіть, будьте ласкаві, хто в Україні зможе пояснити братам-росіянам, що українська мова повинна бути мовою міжнаціонального спілкування для вчителів, лікарів, політологів, міністрів з Президентом включно - тобто для всіх людей, які живуть і працюють тут, - громадян України.
- І правда, тема двомовності надумана. Це політична спекуляція, щоб приспати нашу увагу. А тим часом наша молодь посилено вчить не українську чи російську, а англійську, щоб якнайшвидше виїхати закордон.
- ALWAS: Сейчас у нас пытаются уравнять в правах мужчин и женщин и увеличить пенсионный возраст женщин до 60 лет. Но я считаю, что женщинам, вырастившим детей, нужно снижать этот возраст. Согласны ли вы?
- Якщо чесно, я сама тієї ж думки. Якщо ти виростив собі достойну заміну на ринку праці, і твої діти успішно працюють і сплачують податки, ти заслужив раніше вийти на пенсію. І чим більше у тебе працюючих дітей - тим раніше. Цим ми мотивуємо і берегти своє здоров’я, і виховувати дітей, і даємо змогу порадіти внукам. В Канаді така система. І живуть там довше.
- Алевтина: Как вы относитесь к федерализацииУкраины?
- Якщо чесно - спокійно. Важливішим є рівень життя громадян. І якщо місцеві органи влади можуть краще справитись з соціальним забезпеченням, адресною допомогою, вирішенням місцевих проблем - їм потрібно на місця віддати не лише ці повноваження, але й ресурси (в першу чергу, кошти) для їхнього втілення.
Втім, до теми поділу України, спекуляції на наших різностях - я ставлюсь категорично негативно. Це політична технологія, покликана відвернути нашу від гострого і наболілого (медицини, освіти, мізерних зарплат) до віртуального, як то друга мова, НАТО, поділ на Схід і Захід.
- griserw: Ув. Леся! Ответьте, когда восстановят профтехобразование? Нам в будущем не нужны работяги из Азии.
- Ви на 100% праві. Поки ми граємося в псевдовищу освіту, будівельники в столиці вже потихеньку запрошують іноземців - турків, китайців. І працюють ті, що не дивно, в рази працьовитіше. Склалась ситуація, коли знайти хорошого юриста - не проблема. А от знайти хорошого прораба?
Це все від того, що батьки, намагаючись захистити майбутнє своїх дітей, іноді нав’язують дітям своє уявлення про «престижні професії» замість того, щоб допомогти дітям знайти своє покликання. Шлях один - підвищувати як вимоги до самої вищої школи, так і до тих, хто хоче стати студентами. З іншого боку - потихеньку вирощувати повагу не до липових дипломів/статусів, а до справжньої майстерності.
Голубоглазый блондин в чёрных ботинках: Три очень коротких вопроса:
1. Когда вы бросите свой менторский тон на всякого рода телешоу?
2. Не кажется ли вам, что по сравнению со Слоном Табачником вы просто-напросто Моська?
3. Не считаете ли вы русский язык «собачьей мовой»?
- Люблю блондинів:)
1. Шкода, що наші політики привчають публіку до шоу. Тому на цьому фоні професійна і виважена позиція програє ‘театральним’ постановкам.
2. Єдиний масштаб, який мене в Табачнику лякає - це лише масштаб шкоди, яку він завдає освіті.
3. Я з повагою ставлюсь до всіх мов, втім найбільше люблю і опікуюсь рідною, що природньо.
- Соломатин: Леся, вы планируете использовать интернет в своей предвыборной деятельности на предстоящих выборах?
- Планую. Втім, я погано ставлюсь до схеми, за якою з інтернетом прагне працювати більшість політиків: «джерело пропоганди - споживач пропоганди». Це ілюзія, що кількість проплачених коментів під замовною статею вплине на чиюсь думку. Тим паче в соціальних мережах, де збираються насамперед люди з активною громадською позицією.
Для мене інтернет - унікальна можливість спілкуватись, швидко реагувати на виклики, шукати однодумців і адекватні рішення. А це для активного політика - безцінно.
Марина: Как Вы относитесь к таким политикам в юбке как Богословская и Витренко? Мне они глубоко противны!
- Нейтрально. Тобто з розумінням:) Політик існує доти, доки на нього зберігається попит.
- Одессит Иван Петрович: Добрый день! Когда уйдёт из министерства ярый украинофоб Табачник? Ведь это нонсенс - держать врага украинцев на такой должности!
- Якщо керуватися логікою, Табачник мав би вже давно піти у відставку. Він дискредитує і нинішню владу, і нашу державу. Але якщо він досі на цій посаді, значить «це комусь потрібно» і якусь роль він таки відіграє. Може, на його тлі решта можновладців має суттєво більш поміркований вигляд?
Прокопович: Ви вже майже рік як безпартійна. І що, допомогло це вам якось?.
- Найбільший позитив позапартійності - незалежність. Насправді, йдеться про цінність, якої багатьом хорошим політикам досі бракує. Відповідального політика незалежність лише мобілізує і «загострює» увагу на інтересах держави і громадян. А безвідповідального моментально перетворює на «тушку». Це реальний ризик.
Ще один беззаперечний «плюс» позапартійності - легше співпрацювати з представниками інших політичних команд у питаннях, що не мають відверто політичного відтінку. До прикладу, боротьба з тютюнопалінням, підготовка адекватного законопроекту «Про вищу освіту», захист чистого довкілля - не мають політичного забарвлення. Коли нам вдалося закрити сміттєспалювальний завод на Солом’янці, що труїв би половину Києва, ніхто не переймався ні моєю політичною приналежністю, ні партійністю самих громадських активістів. Усі працювали на результат.
Але в такій «незалежності» є суттєвий недолік - один у полі не воїн:( а зробити має багато. Власне, з «Єдиного Центру» я вийшла саме через відсутність командної гри. Бо лише цілісна, мотивована єдиними цілями та моральними нормами команда здатна внести суттєві зміни в суспільне життя. Тому я не даватиму обітницю щодо політичного целібату. Більше того, я активно шукатиму таку команду. Такої команди зараз немає в парламенті. Команди, яка б не концентрувалась винятково на захисті власних інтересів.
- Украинец из Одессы: Вы не считаете, что в Украине при регионалах просто катастрофическая ситуация в гуманитарной сфере? С чего надо начинать? Может быть, с изгнания ненавистного Табачника?
- Цілком згодна. І з оцінкою, і з пропозицією. На жаль, із кожним днем ситуація в гуманітарній сфері лише загострюється. Найбільше потерпає вища школа, яку послідовно перетворюють на передвиборчий ресурс. З одного боку, насаджується тотальний контроль з боку Міносвіти над ректорами, а ректорів над студентами, а з іншого - галузь усе більше набуває вигляду помпи з перекачування безконтрольних коштів з кишень батьків і студентів до фонду невідомого призначення. Схоже, хтось готується до парламентських виборів...
- Алексей: Леся! Спасибо за то, что поддерживаете внешнее тестирование) Табачник утверждает, что в этом году вступительная кампания прошла без нарушений и взяток. Так ли это?
- Якщо «всьо по плану» Дмитра Табачника, то без порушень. Якщо міністр не бачить порушень у тому, що при вступі досі практикуються вступні іспити, хоча глава держави недвозначно гарантував громадянам вступ ВИНЯТКОВО за незалежним оцінюванням, тут, як кажуть, коментарі зайві.
Насправді, і порушень вистачало, і хабарництва. «Опора» вже кілька разів ловила міністра на відвертій брехні і пересмикуванні. Не любить Дмитро Володимирович ні правди, ні критики опонентів.
Серед найбільших порушень я б назвала навіть не врахування при вступі сумнозвісних 20 балів, які продавали випускникам курсів довузівської підготовки, а вакханалію від Міністерства під назвою «електронний вступ».
По-перше, не вступ, а лише реєстрація для участі у вступі, і міністр, який «зуби на освіті стер», не може про це не знати. Адже електронний документообіг в нашій державі неможливий без електронного підпису, а його в абітурієнта якраз і нема. Навіть якщо документи вступника зареєстровані утакий спосіб, то ніяк не захищені (бо будь-які неприємності (сервер полетів/викинули зі списку, як це було цього літа в декількох університетах) - і ти нічого нікому не доведеш. У нас навіть суд не бере до розгляду електронні документи без електронного підпису.
У підсумку не лише профанація, але й дискредитація хорошої ідеї. "Плюс" моральні та матеріальні збитки, завдані вступникам і їх батькам.
- Иван: Чи підтримуєти Ви введення бала атестату про середню освіту при вступанні до ВНЗ ?Як бачимо з засобів масової інфомації, готується відмінуа ЗНО на екзамени у ВНЗ(підтверджується ніби-то соціальними опитуваннями населення,згідно яких більше 50% за екзамени), як Ви ставитись до цього?.
- Врахування середнього балу атестату пропонувалося ще попередником Табачника. У цьому немає біди. Чому б і ні? З одного боку, рейтинговий (конкурсний) бал ЗНО доповнюється інформацією про системність підготовки за всі роки навчання в школі, а з іншого - мобілізує школяра вивчати всі, а не лише «тестові» предмети. Усе питання в тому, скільки при вступі "важитиме" шкільний атестат? За формулою попереднього міністра, максимальний бал атестату мав бути 12 балів. Для мотивації учнів і школи в цілому цього вистачало. Табачник замінив 12 на 200 балів. Одразу почали переписувати шкільні журнали за гроші, одразу почали програвати випускники хороших шкіл, де не всім дарували максимальні оцінки. У підсумку вступ за ЗНО за Табачника звівся до двох етапів:
1) купи або вибий атестат,
2) примудрись обійти ЗНО.
«Благо», таких шпарин за нового міністра відверто побільшало.
- Дмитрий: Можно ли кратко (тезисно) перечислить все достижения украинского образования за прошедшие 20 лет независимости?
- 1) наближення до вимог практики (хоч і не всюди)
2) істотно вищий прикладний характер набутих знань (і знову - не у всіх навчальних закладах)
3) послаблення ідеологічного диктату з боку держави (хвилями, залежно від влади)
4) впровадження вступу до вищої школи за незалежним оцінюванням (якщо збережемо)
- Ольга Александровна: Должны ли учителя Крыма проходить медосмотр у психиатра? (получено распоряжение по Крыму, что должны)
- Вчителі не зобов’язані проходити медогляд у психіатра, хіба що за власним бажанням.
- Скоромий М.М.: Скоро молодій Україні виповниться двадцять. Святкуватимете? Як? Як має це робити держава? Які наші головні здобутки і промахи?
- Звісно святкуватиму. Втім, державі, тобто нинішній владі, краще відсвяткувати шляхом виправлення власних і чужих помилок, а також і використання досі невикористаних можливостей.
А щодо здобутків і промахів? Не хочу спрощувати до 2-3 речень - адекватно це під сило лише японським поетам - творцям хайку з багатолітнім досвідом:)
Головний здобуток - ми таки маємо незалежність.
Головний промах - вона далеко ще не така, якою її бачили в своїх мріях мільйони українців. Але все в наших руках. І ніхто за нас успішну й заможну Україну нам не збудує :)
