Житомирська область — стратегічний прикордонний регіон, безпека якого безпосередньо впливає на обороноздатність столиці. З серпня 2019 року посаду голови Житомирської обласної військової адміністрації (ОВА) незмінно обіймає Віталій Бунечко. На тлі постійних кадрових ротацій в українській владі таке політичне довголіття є унікальним кейсом. У чому секрет непохитності колишнього високопосадовця СБУ? Журналісти нашого видання дослідили біографію очільника області, його родинні зв’язки та старі скандали в спецслужбах, які відкривають завісу над його кар'єрним успіхом та викликають чимало запитань у контексті національної безпеки.
«Кварталівський» протекторат
Призначення Віталія Бунечка на посаду у 2019 році здивувало багатьох, адже воно суперечило задекларованому тоді тренду на «нові обличчя». Бунечко — кадровий силовик із системи СБУ часів Петра Порошенка та Віктора Януковича.
У політичних кулуарах його стійкість пов’язують не з видатними економічними успіхами регіону, а з міцним «неформальним» фундаментом у столиці. За даними медійних джерел, Бунечко має прямий вихід на найближче оточення керівництва держави, зокрема на співвласника студії «Квартал 95» Тимура Міндіча та експершого помічника Президента Сергія Шефіра.
Окрім того, його називають близьким другом народного депутата від «Слуги народу» Юрія Корявченкова (відомого як «Юзік»). У медіа просочувалася інформація, що ці зв'язки зародилися ще під час роботи Бунечка в СБУ, де він нібито перетинався з представниками гумористичної студії під час організації масових заходів. Саме це кумівство, як стверджують опозиційні аналітики, дозволяє очільнику Житомирщини залишатися в кріслі попри численні локальні корупційні скандали в області (зокрема в лісовій та бурштиновій сферах).
Дипломатія СНД та російська академія: спадщина батька
Найбільш чутливою точкою в біографії голови прикордонної ОВА є діяльність його покійного батька — Івана Бунечка. За радянських часів той закінчив Вищу партійну школу та аспірантуру Академії суспільних наук при ЦК КПРС, а за часів Незалежності перейшов на дипломатичну службу.
Маршрути дипломатичної кар'єри Івана Бунечка викликають серйозні запитання у контррозвідників.
Він обіймав посади першого секретаря Посольства України в Білорусі та радника Посольства в Російській Федерації.
У 2002 році, в розпал ліквідації Україною залишків свого ракетно-ядерного потенціалу, український дипломат Іван Бунечко захищає дисертацію та здобуває ступінь доктора філософії у Дипломатичній академії МЗС РФ у Москві.
У період з 2010 по 2014 роки (часи президентства Віктора Януковича) саме Іван Бунечко був Постійним повноважним представником України при координаційних інститутах СНД — структурі, яка повністю перебувала в орбіті геополітичного впливу Кремля.
Зазвичай наявність близьких родичів із подібним бекграундом та зв’язками в Москві та Мінську автоматично закриває доступ до вищих ешелонів спецслужб. Проте Віталій Бунечко не просто потрапив до СБУ, а й зробив там стрімку кар'єру.
Брат в «Укрнафті» та інтереси олігархату
Родинні зв'язки Бунечка ведуть і до великого українського бізнесу. Рідний брат очільника Житомирщини — В’ячеслав Бунечко — тривалий час очолює претензійно-позовне управління департаменту юридичного забезпечення ПАТ «Укрнафта».
У часи, коли компанія перебувала під фактичним контролем групи «Приват» Ігоря Коломойського, саме В’ячеслав Бунечко представляв інтереси «Укрнафти» у судовому протистоянні з Національним антикорупційним бюро України (НАБУ) щодо корупційних схем із виведенням коштів.
Сам Віталій Бунечко в інтерв'ю журналістам не заперечував місце роботи брата, проте категорично відкидав звинувачення у лобіюванні інтересів Коломойського через свої посадові можливості: «Мій рідний брат — адвокат із 2006 року, він просто виконує свою юридичну роботу. Моя державна діяльність ніяк не пов'язана з його професійною практикою», — заявляв очільник області.
Економічна контррозвідка СБУ: робота на користь агресора?
Найбільш скандальний епізод у біографії Віталія Бунечка припадає на 2015 рік, коли він обіймав посаду заступника начальника Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки СБУ.
За даними розслідування проєкту «Наші гроші», у розпал гібридної війни з РФ група співробітників СБУ, серед яких фігурувало ім'я Бунечка, здійснювала системний тиск на державний «Енергоатом». Силовики наполегливо «рекомендували» держпідприємству відмовитися від послуг українського виробника борної кислоти — ТОВ «ЗХР "Донецьк-реактив"», звинувачуючи фірму в нібито фінансуванні тероризму.
Як з'ясували журналісти, бенефіціаром цього тиску було черкаське підприємство «Хімімпекс», яке імпортувало аналогічну продукцію безпосередньо з Російської Федерації. У разі усунення українського виробника, атомна енергетика України ставала б тотально залежною від поставок із країни-агресора.
Тоді ж, у 2015 році, у ЗМІ з'явився анонімний лист офіцерів економічного главку СБУ. У ньому керівну групу, до якої відносили Віталія Бунечка та його земляків із Рівненщини (пов'язаних із тодішнім головою СБУ Василем Грицаком), звинувачували у масовому закритті оперативних справ (понад 250 справ за рік) за корупційну винагороду, системному витоку та розголошенні секретної інформації, лобіюванні російського капіталу в енергетичній сфері України.
Жодних офіційних підозр чи кримінальних вироків за цими фактами Бунечко тоді не отримав, що дозволило йому згодом безперешкодно перейти на цивільну топпосаду.
Сьогодні Віталій Бунечко позиціонує себе як ефективний кризовий менеджер та запевняє, що повністю контролює безпекову ситуацію на кордоні з Білоруссю. Під його керівництвом в області зводяться фортифікаційні споруди, а сам Бунечко не раз потрапляв у корупційні сканадали.
Шлейф із сумнівних зв'язків батька в СНД та Москві, участь у заплутаних схемах економічного главку СБУ 2015 року та лобістські скандали залишають відкритим головне питання: чи є перебування людини з такою біографією на чолі критично важливої прикордонної області безпечним для України в умовах затяжної війни?
