Російські збройні сили в Україні прагнуть оточувати великі населені пункти. Подекуди з оточених міст "гуманітарними коридорами" вивозять цивільних, але, наприклад, евакуація з Маріуполя кілька днів поспіль зривалася. Без води та опалення залишився Чернігів.
Що таке війна облоги і як вона виглядає "на землі"?
У липні 2019 року сирійський лікар Зухейр ель-Карат молився лише про одне: щоб обстріл його міста припинився. Ідліб планомірно розстрілювали з артилерії та бомбардували, але зупинялися після заходу сонця.
"Вночі бомби зазвичай припиняли падати, і ми намагалися користуватися будь-якою можливістю [щоб вийти за продуктами]", - розповідає Зухейр BBC.
Його дружина була вагітна третьою дитиною і потребувала кесаревого розтину. Адем став другою дитиною пари, що народилася під час сирійської війни.
Сирія: без води, їжі та електрики
У битві за контроль над провінцією Ідліб, яка і сьогодні залишається останнім оплотом антиасадівських сил у сирійській війні, яка триває понад 10 років, загинули 1600 цивільних, кажуть правозахисники з Human Rights Watch.
За період активних бойових дій в Ідлібі - у 2019-2020 роках - понад 1,4 млн людей втратили дах над головою.
Росія, яка підтримувала сирійську армію, тоді теж застосовувала тактику, яку сьогодні ми бачимо і в Україні.
Сьогодні Маріуполь, Харків та інші міста частково або повністю оточені російськими силами, їх атакують, щоб перерізати маршрути забезпечення цивільних та бойових частин противника.
"Це була дуже погана війна", - згадує професор ель-Карат. Пологи його дружини, на щастя, пройшли добре. До припинення облоги Ідліба вона встигла народити двох дітей, але родині було складно.
"По нас били постійно. Не було ні води, ні їжі, ні електрики", - згадує ель-Карат.
"Тепер Росія робить те саме з українцями".
Україна: "боїшся, що наступна бомба впаде на тебе"
32-річний консультант із продажу Роман живе у Харкові. Це місто стало однією з основних цілей Росії у війні.
Російська та українська оцінки кількості загиблих сильно відрізняються. На 7 березня ООН зафіксувала 474 смертей серед цивільних та 801 потерпілого.
В організації попереджають, що ця цифра, ймовірно, зросте.
ВВС зв'язалася із Романом через WhatsApp. Він розповів, що разом із дружиною іноді проводить по два дні у підвалі сусіднього будинку - виходити на вулицю за припасами страшно.
"Тут є магазини, де можна купити їжу та воду, але потрібно стояти в черзі по 2-4 години, - розповідає Роман. - Так довго перебувати на вулиці страшно. Постійно лунають вибухи. Боїшся, що наступна бомба впаде на тебе".
У портовому Маріуполі, який останні кілька днів залишався фактично заблокованим і для евакуації, і для гуманітарного вантажу, вимикається електрика та вода.
"Світла немає, опалення немає, немає води вже повних два дні, - розповідав 3 березня місцевий житель Максим, програміст, який переїхав на час війни до бабусі та дідуся.
"Їжа та ліки до Маріуполя зараз не надходять. Місцева влада намагалася роздавати хліб і воду, але все закінчилося", - казав Максим.
"Я набрав води у ванну перед тим, як її відключили. У нас залишилося близько п'яти літрів".
Люди змушені готувати їжу на багаттях, стільниковий зв'язок працює з перебоями.
"Востаннє ми говорили 2 березня, після цього зв'язок обірвався, при спробі зателефонувати в трубці просто тиша", - розповідає Анастасія, у якої в Маріуполі залишилися бабуся та дідусь.
"Я знаю, що бабуся запаслася пігулками на три місяці, але не знаю, чи є їжа та вода, - додає Анастасія. - У них десь є колодязь та труба - люди пробили трубу та набирають звідти воду. На початку березня опалення працювало з перебоями. Газу теж немає".
Недоступність послуг, до яких ми звикли, - один із найважчих для цивільних аспектів облоги. Лікар ель-Карат розповідає, що мешканцям Ідліба, які не воювали, теж регулярно потрібна була медична допомога.
"Ми бачили багато жінок і дітей, які захворіли через те, що перестала працювати інфраструктура - вони заражалися паразитами-лейшманіями, гепатитом, страждали від недоїдання", - каже він.
Що таке облогова війна
Облога - один із найдавніших військових прийомів. Міста беруть в облогу вже багато тисячоліть.
Однією з найважливіших облог нового часу була блокада Ленінграда під час Другої світової війни. Німецькі та фінські війська блокували місто майже 900 днів у період між 1941-м і 1944-м роками - кількість жертв оцінюється в 400 тис. людей.
У 2004 році американські війська взяли в облогу іракське місто Фаллуджа, яке повстало проти американської присутності в країні.
Найдовшою облогою столиці в сучасній історії була облога Сараєва, що тривала з 1992 по 1996 рік.
Під час югославської війни столицю Боснії і Герцеговини оточили сербські сили. Дух противника намагалися зламати за допомогою артилерії та снайперів, розташованих на пагорбах навколо міста.
Акторці Ведрані Сексан тоді було 16 років: вона пам'ятає, як складно та страшно було жити в облозі.
"Це була битва за виживання. Ми залежали від гуманітарної допомоги - здебільшого це були рис та макарони", - розповідала вона ВВС у 2016-му році, у ювілей зняття облоги.
"Іноді ми отримували коробку з пайком солдата американської армії, і мама ділила її зі мною, бабусею та братом", - розповіла вона.
Сараєво: черевики, що горять
Облога Сараєва почалася 5 квітня 1992 року і закінчилася 29 лютого 1996 року, коли сторони підписали угоду про припинення вогню. За ці роки жителям міста - і цивільним, і комбатантам, довелося багато чого пережити.
Почасти місто жило нормальним життям - люди ходили на роботу, але постійно стикалися з нагадуваннями про облогу.
За роки облоги загинуло 5 400 цивільних. У 1994 та 1995 роках по міському ринку Маркале били з мінометів - загинуло загалом понад сто людей, десятки були поранені.
Цивільні вмирали не лише від вогню супротивника, а й від голоду.
Щоб зігрітися взимку, місцеві палили все, що могли знайти, - одяг, взуття та автомобільні шини.
Ведрана згадує день, коли вирішила взяти з пошкодженого вогнем дитсадка трохи дерева для розтоплення. Вона вирвала дверні рами і забрала їх додому.
Проте мати Ведрани наказала їй віднести дерево назад.
"Я сказала їй, що у нас не залишилося палива. А мама сказала: "Я жертвувала гроші на будівництво цих дитсадків. Війна колись скінчиться, і я не хочу посилювати повну розруху, в якій ми живемо".
Журналістка Аїда Черкез, яка теж пережила ту облогу, у відкритому листі ВВС побажала українцям сил.
"Ви будете голодними, брудними, вам буде холодно, вам хотітиметься пити. Ви втратите будинок, втрачатимете друзів і рідних. Часом ви втрачатимете віру, а часом - відчуватимете страшну втому", - написала вона.
"Але я кажу вам: ви переможете, як ми перемогли. Я мала бути мертва, але я вижила і народила дітей".
"А завтра я поведу своїх онуків на прогулянку", - написала Черкез.
Бесіди з дітьми про війну
Черкез пише і про те, як життя в облозі діє на психіку.
Особливо сильно, за її словами, це позначається на дітях та молодих людях.
Після кількох місяців обстрілів і бомбардувань в Ідлібі доктор ель-Карат і його дружина почали по максимуму додавати гучності телевізора, щоб не чути вибухів, і розважати дітей казками, щоб ті не боялися.
Проте, каже він, пояснити дітям, чому вони не можуть поїхати до бабусі, не могли.
"Війна забрала мою матір, брата та сестру", - каже він тремтячим голосом.
"Але заради наших дітей ми маємо бути сильними".
