З початку каденції Президента України Володимира Зеленського минуло вже 2,5 роки. І за цей час він підписав чимало законів, ухвалених Верховною Радою.
Проте із відкритої інформації, розміщеної на офіційному сайті Верховної Ради, можна переконатися, що ціла купа ухвалених парламентом нормативних актів «зависла» в Офісі Президента. Всі вони досі позначені позначкою «Закон направлено на підпис Президенту».
Це означає, що Зеленський їх так і не підписав, але і не повернув у парламент із пропозиціями (не наклав вето). Доля та статус таких документів залишилися невідомі.
Йдеться про такі нормативні акти.
1. Закон про внесення змін до деяких законів України
Закон прийнято ще 06.12.2019, проте він досі не підписаний Президентом та не повернутий у Верховну Раду.
Метою Закону було внести зміни до численних законодавчих актів України в частині проходження та особливостей державної служби, врегулювання правового статусу державних службовців, повноважень керівників державної служби, виключення інституту погодження призначення керівників структурних підрозділів третіми особами, що у відповідності із нормами Закону України «Про державну службу» вилучено як суб`єктивний чинник та інструмент впливу.
2. Закон «Про внесення змін до Закону України "Про тимчасові слідчі комісії і тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України" щодо забезпечення належних умов роботи тимчасових слідчих і тимчасових спеціальних комісій Верховної Ради України»
Закон прийнято 02.09.2020 та направлено на підпис Президенту. Із Офісу Президента з його підписом закон так і не повернувся.
Законом пропонувалося залучати для забезпечення роботи тимчасових слідчих і тимчасових спеціальних комісій відряджених працівників державних органів або спеціалістів, з якими укладається цивільно-правовий договір.
3. Закон України «Про внесення змін до статті 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" щодо визначення територіальної підсудності судових справ, підсудних розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя судам, та підслідності кримінальних правопорушень, вчинених на тимчасово окупованій території».
Закон прийнято 02.12.2020, але очільник держави його досі не підписав.
Ним вносилися зміни до статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» в частині визначення підсудності справ місцевим загальним, адміністративним та господарським судам, розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.
Окремо визначалася підсудність кримінальних проваджень та справ про адміністративні правопорушення.
4. Закон «Про внесення змін до Регламенту Верховної Ради України щодо опублікування рішень Верховної Ради України».
Верховна Рада ухвалила цей Закон 16.12.2020 року. Вже через два дні, 18.12.2020, його відправили на підпис Президента. Подальша його доля невідома.
Проект закону передбачав, що з 1 січня 2021 року офіційне опублікування рішень Верховної Ради України повинно було здійснюватися лише у газеті «Голос України». Відомості Верховної Ради із переліку видань, в яких публікуються рішення парламенту, виключалися.
Підписані Президентом України закони публікувалися б в газеті «Голос України» та розміщувалися б на офіційному вебсайті Верховної Ради. Така публікація законів та інших актів Верховної Ради ставала офіційною.
Але цього не сталося з причин, які наведені вище.
5. Закон «Про внесення змін до Закону України "Про порядок обчислення скликань представницьких органів місцевого самоврядування (рад)" щодо поновлення єдиного порядку обчислення скликань».
Законом від 28.01.2021 року пропонувалося внести зміни до статей 1, 2 і 4 «Прикінцеві положення» Закону України «Про порядок обчислення скликань представницьких органів місцевого самоврядування (рад)» і встановити вимоги щодо поновлення єдиного порядку обчислення скликань усіх представницьких органів місцевого самоврядування (рад) в Україні.
Проблемним моментом, який вирішувався цим законом, став відхід від єдиної нумерації скликань місцевих рад, який спостерігався в період 2009-2011 років і був пов’язаний із Рішенням Конституційного суду України від 4 червня 2009 року № 13-рп/2009 у справі за конституційним поданням Київської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 141 Конституції України, яким положення статті 2 Закону України «Про порядок обчислення скликань представницьких органів місцевого самоврядування (рад)» від 24 червня 2004 року № 1866-IV було визнане неконституційним і втратило чинність.
За змістом даного судового Рішення, склад місцевої ради, обраний на позачергових виборах, мав вважатися її новим складом і строк його повноважень повинен бути аналогічним до строку повноважень ради, обраної на чергових виборах. Це фактично унеможливило єдину нумерацію скликань представницьких органів місцевого самоврядування в Україні і скликання місцевих рад, обраних на позачергових виборах, які отримали іншу нумерацію, ніж в цілому по країні.
6. Закон «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень проти журналістів».
Законом від 02.02.2021 року збільшувалися санкції у статті 171 Кримінального кодексу України, а також викладалася в новій редакції частина четверта статті 345-1 Кримінального кодексу України, якою передбачена кримінальну відповідальність за погрозу вбивством, насильством, знищенням чи пошкодженням майна журналісту, його близьким родичам чи членам сім’ї, умисне заподіяння таким особам побоїв, легких, середньої тяжкості або тяжких тілесних ушкоджень у зв’язку із здійсненням цим журналістом законної професійної діяльності, вчинене повторно або за попередньою змовою групою осіб або організованою групою у вигляді позбавлення волі на строк від семи до чотирнадцяти років.
Його також не підписали. Натомість, 17.12.2021 в Раду внесли проект Закону «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо вдосконалення захисту журналістської діяльності» № 6443.
У пояснювальній записці автори законопроекту прозоро натякають на таке:
«Не зважаючи на те, що Верховною Радою України 14 січня 2020 року схвалено Рекомендації парламентських слухань на тему: «Безпека діяльності журналістів в Україні: стан, проблеми і шляхи їх вирішення», в яких було зазначено про необхідність підготовки законодавчих ініціатив, спрямованих на підвищення захисту законної професійної діяльності журналістів та інших медіаучасників, а також на посилення відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень проти журналістів. Однак протягом 2020-2021 року законопроекти, які розглядалися Верховною Радою з цього питання, з тих чи інших причин не набрали законної сили».
7. Закон «Про внесення змін до Закону України "Про Національну поліцію" (щодо відрядження поліцейських до органів державної влади, підприємств, установ, організацій, закладів вищої освіти зі специфічними умовами навчання та присвоєння спеціальних звань відрядженим (прикомандированим) поліцейським)».
Раніше «Судово-юридична газета» вже розповідала, що нардепи - члени комітету з питань правоохоронної діяльності розшукують закон, ухвалений 04.02.2021 року.
Нардеп Олександр Бакумов вимагав від комітету звернутися до Президента з проханням надати роз’яснення про те, на якій стадії знаходиться цей закон і чому він не підписаний і не ветований. За його словами, всі попередні усні звернення до Офісу Президента не надали результатів.
Врешті-решт 03.12.2021 року Верховна Рада направила Президенту депутатський запит щодо долі ухваленого закону.
Законом усунута термінологічна неточність у тексті Закону, депутати замінили слова «вищий навчальний заклад» і «навчальний заклад» словами «заклад вищої освіти».
Уточнена процедура присвоєння спеціальних звань поліцейським, які є відрядженими до закладу вищої освіти зі специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських.
Були запроваджені норми щодо затвердження Президентом України переліку посад, які можуть бути заміщені поліцейськими в державних органах, закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, установах та організаціях, та граничних спеціальних звань за цими посадами.
8. Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації норм міжнародного кримінального та гуманітарного права».
За закон депутати проголосували в другому читанні 20.05.2021 року. Невідомо, що саме в ньому не влаштувало Президента, але він теж досі не підписаний.
Ухвалений Закон передбачає:
- запровадження принципу універсальної юрисдикції щодо злочинів агресії, геноциду, злочинів проти людяності та воєнних злочинів;
- імплементацію інституту командної відповідальності (responsibility of commanders and other superiors), регламентованого статтею 28 Римського статуту Міжнародного кримінального суду, підписаного Україною;
- виключення статей 432, 433, 435, а також зміни до статті 434 КК;
- зміни до статті 436 КК (Публічні заклики до акту агресії або збройного конфлікту неміжнародного характеру) передбачають приведення вживаної у ній термінології до вимог міжнародного гуманітарного права і зміни мінімальної межі покарання за цей злочин;
- статтю 437 КК (Злочин агресії) викладено у відповідності до статті 8bis Римського статуту;
- забезпечення криміналізації злочинів проти людяності;
- особливості застосування Закону України про кримінальну відповідальність до «подій минулого», які вже кваліфікувались за міжнародним правом як злочин геноциду, злочин агресії, злочин проти людяності або воєнні злочини, але ще не передбачалися як злочини за КК.
Заради справедливості необхідно зазначити, що і Верховна Рада теж розглянула не всі закони, які повернулися із Офісу Президента з пропозиціями керівника держави (були заветовані), з них 1 - у 2019 році, 2 - у 2020, і 3 - у 2021 році.
