175 тисяч російських військових можуть знову вторгнутися до України вже на початку наступного року – це дані американської розвідки, на які посилається видання The Washington Post. Поки військових Росії біля кордону з Україною, за словами міністра оборони Олексія Рєзнікова – близько 100 тисяч.
Донбас Реалії вирушили ближче до українсько-російського кордону по обидва боки – до Харкова й області та в російський прикордонний регіон, щоб розпитати місцевих жителів про військову загрозу, зрозуміти, чи вірять вони в можливе вторгнення та чи готові на Харківщині до бойових дій, а також дізналися в експертів про дипломатичні дії Росії та України довкола можливої більшої війни, на яку натякають у Москві.
РОСІЙСЬКЕ ПРИКОРДОННЯ
За 40 кілометрів від кордону з Україною розташоване російське місто Бєлгород. Звідти журналісти Донбас Реалії поїхали ще ближче в бік Харкова – село Нова Таволжанка, і там поспілкувалися з місцевими жителями про життя по-сусідству з Україною, перетин кордону і загалом – що для них змінилося з початку війни між Росією та Україною.
«Їздили і через ліс ходили, усе було нормально. Зараз гірше стало – одягаємося в Росії – там раніше одягалися, діток одягали, м’ясо смачне, ковбаса чудова, а зараз у нас із цим погірше, а так – нічого не змінилося», – каже жінка.
«Відверто кажучи – раніше було дуже добре в тому, що ми могли у Вовчанськ (українське прикордонне село – ред.) з’їздити, купити м’яса, сала, спокійно просто вздихнути, там було дуже дешево. В даний момент все закрили – це просто погано. У мене є родичі в Харкові – сестра приїздить. Звісно, чоловіче населення не пускають», – розповідає місцевий.
Село Нова Таволжанка поблизу кордону з Україною
«У нас був тут піший перехід – їздили, потім це все порушувалося. Звісно, що тепер ми нікуди не рухаємося. Моя мама з України родом, у неї там родичі, і там ходили ми, а тепер уже все. Лише через інтернет – і не ми до них, і не вони до нас», – розповідає жінка.
У місцевих також поцікавилися – що їм відомо про скупчення російських військ вздовж кордону з Україною і чи не бачили військову техніку в околицях?
«Не бачили ми тут техніку ніколи. Пересування, в будь-якому випадку, ми не бачили», – твердить тутешня жителька.
«Я працюю далекобійником і катаюся всією Росією – в даний момент я не бачив там ешелони. Не бачив цього, хоча катаюся і Росією, і поруч з Україною, з Луганськом», – зауважує чоловік.
«Ні, єдине що – на рибалку їздив – по кордону БТР їздив, але я не знаю – наш чи український», – поділився спостежереннями чоловік.
«Зустрічали ми 4 роки тому – вночі їздимо зі старосілля в Шебекіно – там пару машин було. А зараз – ми не бачили», – згадує місцева.
У повномасштабну війну Росії і України місцеві не вірять. Новини про те, хто на кого може напасти дивляться на російських телеканалах, тому і висновки очікувані.
«Якщо по новинах – дуже страшно, ми ж перші, а так щоб чути якусь агресію – ні, ні від кого», – каже жінка.
«Можливо, але я думаю, наша влада не дозволить такого зробити. Ми люди добрі. Ми всі, так би мовити, щедра душа, добра, не агресори, а якби, навпаки. І всі родичі, і з друзями переписуємося, і Харків – ми якби дружимо. І я знаю – там друзі у нас, вони за нас і права відстоюють», – висловилась місцева.
«Якщо 80% росіян живе в Україні, буде війна з Україною? (За переписом населення України 2001 року росіянами себе ідентифікували 17,3% людей – ред.) Ось логічно подумай! Я не знаю, що там відбувається, але мені здається, що це тупо політична метушня. Я, наприклад, воювати… З ким я піду воювати, зі своїми ж? Звісно, армія є армія, але мені здається, що ніякої катавасії бути не може. Це суто моя думка», – переконаний житель російського прикордоння.
«У цій ситуації я вважаю, що війни не буде, тому що Зеленський – він просто побоїться. Росія – потужна країна. Він просто побоїться», – твердить іще один чоловік.
КОРДОН, ЩОБ ВИГРАТИ ЧАС
Міжнародний пункт пропуску «Гоптівка» – єдина можливість перетнути кордон з Росією на Харківщині. Пасажиропотік щодня тут – три тисячі людей, хоча до війни було у 10 разів більше.
Саме на цій ділянці кордону до 2015-го не було нічого, а зараз – крім інженерного обладнання, є і засоби спостереження, розповідає і показує помічник начальника Харківського прикордонного загону Максим Бояр.
«Ми з вами біля спостережної вежі, яка обладнана як комплекс відеофіксації та сигналізації. Даний комплекс працює абсолютно автономно, від акумуляторних батарей. Відеокамера оснащена тепловізійною системою. Дана система дозволяє нам виявляти техніку до 10 кілометрів, а людину – до 3 кілометрів. У наших підрозділах є система реагування та спеціальні прикордонні наряди, чергові сили резерву, які, в разі виникнення будь-якої ситуації, вирушають на місце порушення чи місце агресії».
До центрів управління камерами спостереження інформація надходить цілодобово – 24/7 і прикордонники віддалено спостерігають за тим, що відбувається на державному кордоні. У 2015-му інженерно значно оснастили, перелічує спікер Східного регіонального управління ДПСУ Юрій Трубачов.
«Елементами цього є протитранспортний рів, вал, контрольно-слідова смуга, рокадна дорога та сітчасте загородження. Також на спостережній вежі розміщені відеокамери, які забезпечують цілодобове візуальне спостереження за ділянкою державного кордону як вдень, так і вночі. Також даний комплекс дозволяє нам вести спостереження за територією Російської Федерації та, в разі виявлення спроб незаконного перетину кордону або спроб збройної агресії, своєчасно відреагувати та зайняти оборону».
Усі ці фортифікаційні споруди, про які розповідають прикордонники, у разі атаки супротивника – не здатні його повністю зупинити. Особливо, коли йдеться про бронетехніку. Втім, вони дають час Збройними силам України на реакцію.
Видання The Washington Post, посилаючись на документ американської розвідки, пише, що в січні біля українських кордонів угруповання військ Росії може збільшитись до 100 батальйонних тактичних груп – близько 175 тисяч військових, посилених бронетехнікою та артилерією.
Українська розвідка відстежує зміни у військовій активності, розповідає Вадим Скібіцький, представник ГУР Міноборони України.
«Протягом цього року Російська Федерація здійснює послідовні заходи щодо послідовного нарощування угруповання своїх військ біля нашого кордону. Перший етап – це був березень-квітень. На сьогоднішній день ми, знову ж таки, спостерігаємо таку саму картину – це збільшення військових формувань Російської Федерації в Південному і Західному військовому окрузі. При цьому ми бачимо переміщення військ із Центрального військового округу Російської Федерації – безпосередньо 41-ї армії. На сьогоднішній день основні райони зосередження таких угруповань – це Південний військовий округ – він же донський напрямок, який безпосередньо навпроти України. Це окупований Крим і це райони Єльня, Смоленська область, де ми зараз спостерігаємо батальйонні тактичні групи, які вийшли в ці райони – проводять різні заходи. Особливо зараз, з початком нового навчального року, з 1 грудня в Збройних силах Російської Федерації взагалі військова активність буде підвищена, тому що починаються тижні бойової мобілізаційної готовності, війська будуть виходити на полігони».
МОВА УЛЬТИМАТУМІВ І СПРОБИ ПОСЕРЕДНИЦТВА
Російський президент Володимир Путін коментує можливість вторгнення військ РФ в Україну так:
«Дивіться, про можливе введення російських військ в Україну говорили ще на початку року, але, як бачите, цього не сталося. Справа не в тому, щоб вводити там війська-не вводити, воювати-не воювати. А справа в тому, щоб налагодити відносини щодо створення більш справедливого, стійкого розвитку і врахування інтересів в області безпеки всіх учасників міжнародної діяльності. От якщо ми будемо щиро до цього тяжіти, то жодних загроз ніхто не буде відчувати».
Ці слова, вочевидь, адресовані напряму Білому дому. У той же час на заяву президента Володимира Зеленського про готовність до прямих переговорів із главою Кремля – в Росії відповіли вже звичними словами про нібито «внутрішньоукраїнський конфлікт на Донбасі».
«А тоді давайте чесно – 8 років триває війна на Донбасі. 8 років, як Росія анексувала Крим. І я не боюся говорити всім і говорити прямо росіянам. Саме тому, водночас, я не боюся прямої розмови з ним. Ми не боїмось прямого діалогу», – заявив Володимир Зеленський.
Ця заява президента однаково здивувала як експертів в Україні, так і в Росії. Політичний аналітик фонду «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва» Марія Золкіна пояснює:
«І для експертів це виглядає дивно, тому що ми зміцнили свою переговорну позицію саме в «нормандській четвірці» за останній рік. І для широкого загалу це виглядає дивно, тому що ми весь час розраховували на міжнародну підтримку, побачили, що аванси Росії не працюють, так як це було в 2019 році. І Паризький саміт хоча і відбувся, але не призвів до жодного врегулювання і жодного прогресу. І Німеччина, і Франція часто в цих переговорах, – в «нормандському форматі», – захищали більш вигідну Україні позицію. Іноді це було більш очевидно навіть, ніж в позиції Києва».
Дослідник Донбасу з Московського центру Карнегі Костянтин Скоркін теж не розділяє оптимізму з приводу прямого діалогу між РФ і Україною:.
«Для мене залишається загадкою, чому Зеленський знову і знову [говорить про це], тому що Путін чітко дав зрозуміти, чого вони [перемови] не можуть стосуватися. Вони не можуть стосуватися Криму і Донбасу. Тому що щодо Донбасу, на думку Путіна, передовсім основні співбесідники – це керівництво «ЛНР» і «ДНР», а Крим – в принципі не обговорюється як тема. Тобто для московського керівництва раз і назавжди закрита тема. У той же час Зеленський якраз хоче говорити про Крим і Донбас. І тому порядку денного у таких перемовин немає», – зазначає Костянтин Скорін.
Марія Золкіна зустріч, таки, допускає – але точно не зараз.
«Російській стороні зараз невигідно виходити на переговори з Володимиром Зеленським, бо сьогодні у нього немає підстав іти на болісні для нього і для України компроміси. А от зробити за наступні декілька місяців-пів року ці несприятливі умови для України реальними – це і є короткострокова задача Росії. Це стосується можливої енергетичної кризи взимку, це може бути за рахунок ескалації на Донбасі чи в акваторії Чорного або Азовського морів. Тобто не обов’язково повномасштабний наступ», – зауважує Марія Золкіна.
У розпал ескалації на кордоні свої посередницькі послуги у перемовах між Києвом і Москвою запропонував президент Туреччини Реджеп Ердоган. Реакція Кремля не забарилася – у російському МЗС заявили: не може бути і мови про приєднання Анкари до врегулювання конфлікту. Експерт «Українського інституту майбутнього» Ілля Куса пояснює таку однозначність.
«Росія і Туреччина – це класичні суперники, – каже Ілля Куса. – Між ними доволі специфічні стосунки, які характеризуються міксом регіонального суперництва і точкової співпраці. Для Росії принципово важливим є той факт – вони вважають його для себе фактом, що Україна – це їхня геополітична периферія. І для них Україна – це їхня зона впливу. Туреччина тут в їхніх схемах взагалі ніде не фігурує, їм не вигідно посилення Туреччини вже і в тих питаннях, які Росія вважає для себе принциповими. Тобто, росіянам не потрібна Туреччина в Україні».
Одночасно Москва висунула іще одну – більш жорстку вимогу, що стосується України – письмову гарантію нерозширення НАТО на схід.
Костянтин Скоркін висловлюється з цього приводу так: «Підняти градус протистояння до такого ступеня, аби Захід, усе ж, пішов на якісь поступки. Щонайменше – спробувати досягти цього, аби Захід вчинив тиск на Україну. Спробувати «вибити» собі якісь поступки в плані реалізації Мінських домовленостей. Мені здається, ось в такому руслі все розвивається зараз».
Ексміністр оборони України Андрій Загороднюк вважає, що Росія розгорнула інформаційну атаку проти США, щоб вони відмовилися від підтримки України.
«Тепер Росія, от сьогодні, що вона намагається робити? Вона розуміє, що вступ до НАТО – це не лише питання бажання України. І не лише питання відповідності України критеріям. Це ще питання консенсусу 30 країн-членів. В тому числі Сполучених Штатів – що вони скажуть з цього питання. І вони [Росія] кажуть – ми зараз не розмовляємо з Україною, ми не намагаємося вплинути на штаб-квартиру НАТО, ми говоримо з вами, як з країною, яка має бути частиною цього консенсусу – не будьте частиною цього консенсусу. Розберіться і прийміть рішення не підтримувати Україну. Тобто це, фактично, меседж від Росії до Сполучених Штатів», – наголошує Андрій Загороднюк.
ХАРКІВ (НЕ)ЧЕКАЄ НАПАДУ
А наразі у Харкові говорять про концентрацію російських військ на кордоні з Україною – місто усього в 40 кілометрах від Росії і неподалік від Донбасу, тож війну, часом, називають не найбільшою загрозою:
«Чесно – я взагалі намагаюся про це не думати, тому що якщо про це постійно думати, то можна втратити розум. Дуже багато думок з цього приводу. Все ж, я сподіваюся, що це якісь чутки і, в будь-якому разі, інформаційна війна. Мені здається, що вже настільки звикли до цього, що якщо і говорять – то бабусі на лавочках», – каже харків'янка.
«Я не політик і не військовий – не лізу в ці моменти. Від мене, за великим рахунком, нічого не залежить. Від моєї думки, тому що я цю думку давно усунув. Не знаю, що робити. Знаю, що коронавірус може забрати життя, – твердить чоловік, – Коронавірусу боїтеся більше, аніж агресії РФ? – Так, чесне слово. Тому що нещодавно перехворіли – було дуже тяжко».
«Як готуємося? Готуємося. Буде потрібно – одразу «звалимо» на Західну Україну», – відказує інший місцевий.
Проукраїнськи налаштовані містяни певні, що російська армія будь-якого моменту може напасти і готові відбиватися.
«Так, тривожно як і всім. Я думаю, що все може бути. Ви ж знаєте його [Путіна] наміри відновити Радянський Союз. Але я за Україну, тому підемо воювати», – міркує жінка.
«Партизанити. Насправді я, попри те, що розмовляю російською мовою – я люблю свою країну. Харків ніколи не був Росією. Харків – це виключно Україна, щоб цей придурошний, я вибачаюся, хоча я могла б навіть по прикладу харківських ультрас сказати взагалі все, що я про нього думаю. Але будемо висловлюватися культурно. Харків – це Україна і, сподіваюся, що так і буде», – пояснює жінка.
– Якась внутрішня дестабілізація йде?
«Я думаю, що йде. Вона просто якась тиха, підпільна. Попіднімали голови. Суворіше з усім цим треба бути. Ось навіть наш прапор – круто, що його поставили тут, тому що багатьох, як чорта від ладана, вампірів від часника «плющить» від цього прапора, а я радію кожного разу, дивлячись на нього», – додає вона.
Далі приводимо фрагменти розмов журналіста «Донбас Реалії» із проросійськи налаштованими жителями Харкова:
«Огидно чути такі питання! Це дурня! Все», – емоційно реагує жінка.
– Що думаєте про можливу агресію з боку Росії?
«Ніколи такого не було і не буде! Не було і не буде!» – категоричний вже чоловік.
– А якщо, раптом, станеться – що будете робити?
– Я не думаю, що станеться. Я думаю, що південний схід України, тим більше Харків, прикордонне місто… Я думаю, що Путін не дозволить. Російськомовне населення. Тим більше, що зараз вони вже почали визнавати Донбас і паспорти видані на Донбасі російські. Тому, думаю, що ми, все-таки, браття по крові. Ми православні, а йде ж полювання на православ’я.
– Тобто ви б отримали російський паспорт, як я розумію?
– Ну ні. Якби подвійне громадянство – звісно я б отримала ще російський паспорт, але я громадянка Харкова і я залишуся тут жити і захищати своє місто як можу, якщо щось станеться.
– Скажіть, а Харків – це Україна?
– Звісно. Була, є і буде Україна, але в союзі з дружніми нам республіками і з торгівлею з Росією і Білорусією.
– Росія напала на Україну?
– Ні. Я не бачила. Я була на Донбасі з гуманітарною допомогою – я не бачила. Я спілкувалася з сербами, білорусами, чеченцями, але я не бачила росіян.
– На окупованому Донбасі чи підконтрольному?
– На окупованому. Куди ж ми возили гуманітарну допомогу. Звісно, туди», – підсумовує діалог харків'янка.
ПІДГОТОВКА ДО ВІДПОВІДІ РФ
Повномасштабна війна – не єдиний варіант для того, аби створити для України проблеми. Серед зон ризику – Донбас, морські акваторії, кібератаки на критичну інфраструктуру, як-то електростанції і багато чого іншого, твердить Андрій Загороднюк.
«Провокації на інших ділянках кордону – саме українсько-російського. Це можуть бути якісь групи, які будуть заходити через білоруський кордон, – каже він. – Це може бути велика кількість інформаційних атак і операцій. Це може бути кібер [атаки]. Наприклад можуть бути атаки на критичну інфраструктуру і так далі. При чому ці всі речі вони можуть вигадувати і комбінувати. І при цьому в жодному з цих випадків, які я щойно назвав – Росія не оголосить нам війну».
Глава МЗС України Дмитро Кулеба на своїй сторінці у фейсбуці розповів, що відповідь на можливі агресивні дії Кремля готується.
«Росія все бачить і Росії дуже чітко комунікують, те що відбувається, які питання проговорюються. І все це для них дуже чіткий сигнал, що вони мають думати двічі, а то й тричі, перш ніж ухвалювати будь-яке рішення військового характеру. [...]. Розробка пакету стримування за трьома напрямками. Перший – це чітка комунікація Росії по всіх каналах – закритих і відкритих про те, що військова операція на території України буде мати для неї непоправні наслідки. Друге – розробка санкційного пакету [...]. І третє – це поглиблення військово-технічного співробітництва зараз з Україною», – зазначає Дмитро Кулеба.
У харківській громадській організації «Український легіон», де навчають навичкам тероборони – наприклад, дій у групах, топографії, тактичній медицині – кажуть, що місто вже не таке, як у 2014-му, коли заледве не стало частиною «русского мира», наголошує керівник організації Олександр Горбатенко:
«Я не вважаю, що багато людей налаштованих проросійськи, – каже він. – Можливо, вони і є, але, скажімо так, не потикаються і ми вже, за стільки років, усе це придушили давним-давно, тому вони вже бояться. Усі люди вже побачили, що таке «ДНР», «ЛНР» і до чого це призвело. «ХНР» тут точно не буде. Я певен, що не буде. Якщо тоді – у 14-му силові структури були наполовину – вони не знали, куди їм – чи до тих приєднантися, чи до тих, то зараз вони чітко знають що робити».
Місцева влада до загрози ставлиться серйозно – кілька тижнів тому у неї була зустріч з військовими і патріотичними організаціями з приводу тероборони регіону, розповідає Олександр Горбатенко.
«На зустріч були запрошені усі патріотичні організації, які налаштовані захищати місто і ми спільно спілкуємося і вибудовуємо свою взаємодію і що робитимемо разом. Обговорювали можливе спільне патрулювання з антитерористичним центром – туди входять СБУ, Нацгвардія і поліція. Ми, найімовірніше, патрулюватимемо разом з ними», – наголошує крівник організації «Український легіон».
Допоки в українських прикордонних регіонах потрохи готуються до ймовірної нової агресії, експерти сходяться на думці, що загострення відносин між Росією і Заходом, а разом з цим – і з Україною також – це надовго. Адже протиріччя – щодо розширення НАТО, сфер впливу, які прагне повернути Росія, а також Донбасу і Криму – діаметрально протилежні, тому протистояння може отримувати усе нові формати.
