Колишнього лідера одеського "Правого сектора" Сергія Стерненка на його малій батьківщині знали як учасника проукраїнських акцій та активного борця з концертами російських зірок.
В останні роки він став широко відомий як один із активістів руху проти міністра внутрішніх справ Арсена Авакова. Стерненко кілька разів ставав жертвою нападів, організаторами яких вважає співробітників МВС та мера Одеси Геннадія Труханова.
На початку 2021 року екслідера "Правого сектора" разом із його соратником Русланом Демчуком визнали винними у викраденні людини. Їх відправили до в’язниці на 7 років і 3 місяці.
Таке рішення викликало хвилю протестів у різних містах України. Одна з таких акцій, у березні, навіть закінчилась пошкодженням ганку Офісу президента, де били скло, підпалювали табличку та обмалювали стіни.
Паралельно бій тривав у юридичному полі – в апеляційному суді. 31 травня він виніс власне рішення, частково переписавши вирок. Чоловіків звільнили від призначеного раніше тюремного покарання.
"Українська правда" пояснює, що стало причиною таких змін і в чому полягала позиція захисту.
Що було в цій справі раніше?
Стерненка звинувачують в 4 різних справах. Зараз йдеться про найпершу, відкриту в 2015 році. Прокуратура стверджує, що одесит разом із товаришем Русланом Демчуком викрали та знущались над депутатом райради Сергієм Щербичем.
Детальніше УП уже описувала цю справу. Тому коротко нагадаємо, на які основні докази спиралось обвинувачення:
- свідчення потерпілого Щербича, який вказав на Стерненка та Демчука як своїх викрадачів;
- трафіки з’єднань телефонів фігурантів справи, згідно з якими вони зідзвонювались перед моментом, який слідство вважає моментом викрадення, а потім "світились" в межах однакових телекомунікаційних станцій;
- слова свідка, яка бачила боротьбу та затягування Щербича до авто, але не бачила викрадачів;
- пістолет і 8 патронів, який вилучили у Стерненка під час обшуків.
Обвинувачення проти Стерненка і Щербича містило два епізоди: викрадення та розбій. Стерненку, крім того, інкримінували незаконне зберігання зброї.
Публічна позиція фігурантів не була однозначною. Журналістам, у тому числі УП, Стерненко неодноразово говорив, або що не зустрічався із Щербичем взагалі, або що не пам’ятає цього точно і допускає, що міг десь перетинатись.
У суді обидва обвинувачені визнали, що зустріч була, але напад заперечували. Що саме вони обговорювали на зустрічі, чоловіки детально не розповідали. За версією Щербича, приводом для бесіди було "проведення благодійної акції".
Кримінальні справи в Україні розглядають три інстанції судів. Перша – Приморський райсуд Одеси – визнав Стерненка та Демчука винними за всіма звинуваченнями. Їм призначили по 7 років і 3 місяці ув’язнення.
При цьому за статтею "викрадення" чоловіків звільнили від покарання. Причина – сплив 5-річний строк, протягом якого можна карати за такий злочин.
Тепер скарги на вирок розглядала друга інстанція – Одеський апеляційний суд. Претензії до вироку мав не лише захист, який не погодився з рішенням повністю, так і прокуратура, яка просила змінити деталі.
Що змінив Апеляційний суд?
Рішення Апеляційного суду не виправдало колишніх членів "Правого сектору" повністю, але суттєво пом’якшило вирок і зняло частину звинувачень. Ані Стерненко, ані Демчук не отримали реального тюремного строку.
- Епізод про розбій
Цю статтю можна вважати основною. Адже перша інстанція через неї призначила чоловікам по 7 років ув’язнення.
Апеляційний суд же виправдав Стерненка і Демчука за цим епізодом. Його визнали недоведеним, тобто доказів недостатньо, щоб говорити про вину фігурантів.
- Епізод про викрадення
Обох обвинувачених залишили винуватими за цією статтею.
На відміну від першого суду, Апеляційний визначив покарання за викрадення – 5 років ув’язнення. Але звільнив чоловіків від тюрми через строки давності. Тобто де-факто цей епізод на зміну покарання не впливнув.
- Епізод про зброю
Стаття про "незаконне зберігання зброї" стосувалась лише Стерненка. За нею суд першої інстанції призназначив активісту 3 роки в’язниці.
Після рішення Апеляційного суду цей епізод фактично став основним у вироку. Він єдиний, за який Стерненко отримав покарання. Однак реальний строк йому замінили на умовний, що триватиме 1 рік.
При цьому тепер йдеться не про пістолет і 8 патронів, а лише один патрон калібру 5,45 мм. Тільки його визнали таким, що підпадає під визначення зброї чи боєприпасів.
Отже, за рішенням Апеляційного суду Сергій Стерненко має 3 роки ув’язнення, які замінили на 1 рік іспитового строку. Руслан Демчук повністю вільний.
Обидвом також скасували домашній арешт, призначений в якості запобіжного заходу.
Що означає рішення суду?
Протягом іспитового строку, тобто одного року, за Стерненком буде спостерігати орган пробації – це своєрідні наглядачі для тих, кого не стали відправляти в тюрму. Чоловік має періодично з’являтись до цих наглядачів, а також повідомляти про зміну місця проживання, роботи чи навчання.
За порушення цих правил або інші порушення закону, в тому числі, адміністративні, суд може замінити Стерненку іспитовий строк на 3 роки реального ув’язнення.
Інший наслідок вироку – це судимість. Вона обмежує людину в певних правах, навіть якщо та не потрапляє до в’язниці.
Стерненко отримав судимість саме за зберігання 1 патрона. Один із адвокатів активіста Масі Найєм у коментарі УП сказав, що епізод про викрадення хоч і визнаний судом доведеним, але не несе за собою ярмо судимості через ті самі строки, що вже спливли.
Судимість, зокрема, не дозволяє балотуватись в нардепи та може перекривати шлях на деякі посади: як державні, наприклад, прокурора, так і недержавні, як то нотаріуса. Тобто, враховуючи юридичну освіту Стерненка, може впливати на його кар’єру.
Також судимість може погіршувати становище активіста як обвинуваченого в інших справах.
Вона буде значитись за чоловіком, допоки той не відбуде покарання, тобто до кінця іспитового строку. Якщо з якихось причин його замінять на реальне ув’язнення, то судимість продовжиться ще на 3 роки після виходу з тюрми.
Як суд аргументував рішення?
- Епізод про розбій
Стаття "розбій" передбачає, що на людину нападають, щоб привласнити її майно. Тобто конкретний умисел – заволодіння майном – є тут одним із ключових.
Суд зазначив, що в справі йдеться про напад і викрадення жертви, тобто Щербича. Однак немає обставин, які би підтверджували, що насильство до нього застосували саме для того, щоб вкрасти майно.
За версією слідства і Щербича, у нього вкрали 300 гривень, банківську картку та сім-картки. Однак доказів цьому, крім слів чоловіка, немає.
Ці речі, наприклад, не знайшли під час обшуку у фігурантів. Також правоохоронці не звертались до банку, щоб з’ясувати, чи була у Щербича картка, чи блокував він її і чи поновлював після нападу.
Показам самого потерпілого в цьому епізоді суд вирішив не довіряти через їхню непослідовність. Щербич дещо змінив деталі своїх свідчень, і для суддів це стало підставою сумніватись у достовірності слів чоловіка.
Так, він "згадав", що викрадені гроші були в портмоне, про що раніше взагалі не згадувалось у матеріалах справи. До цього він говорив, що майно у нього вкрали, коли привезли в підвал в Одесі. А під час апеляційного розгляду розповів, що це сталось ще дорогою в автомобілі.
Суд запитував у Щербича, чому у його версії з’явились зміни. Чоловік ніяк це не пояснив, а лише заперечив, що змінив покази.
Крім того, за словами потерпілого, його обікрали не особисто Стерненко та Демчук, а їхні нібито співучасники. Ці чоловіки фігурують у справі як "невстановлені особи", матеріали щодо них виокремили в інше розслідування. Стерненко і Демчук же, за версією потерпілого, навіть не давали цим "невстановленим особам" вказівок.
Суд першої інстанції цей епізод описав у загальних рисах, не вдаючись до деталей того, хто саме вкрав горезвісні 300 гривень і картку.
- Епізод про викрадення
Основні докази цього епізоду, які суд схвалив – це трафіки мобільних телефонів і свідчення депутата.
Тут суд вирішив довіряти словам потерпілого. Деякі їхні суперечності в рішенні назвали несуттєвими, пояснивши це "суб’єктивним ставленням до подій", неможливістю точно запам’ятати деталі і хворобливим станом жертви після нападу.
Трафіки, на думку суду, безпосередньо свідчать, що Стерненко і Демчук були на місці викрадення, а потім синхронно з Щербичем переміщувались в Одесу.
Водночас, кілька доказів прокуратури відхилили. Йдеться про протокол слідчого експерименту, в якому брала участь єдина свідок у справі. Суд вказав, що експеримент насправді не відтворив події, а переказав свідчення Щербича.
Крім того, свідка не допитували в суді, як того вимагає закон. Прокуратура спершу планувала допит і подала таке клопотання, але потім від нього відмовилась.
Під час нападу в Щербича стріляли – суд послався на експертизи, які це обгрунтовують. Пізніше потерпілий нібито впізнав зброю, з якої його поранили. Серед 4 пістолетів він вказав на той, який вилучили під час обшуку в Стерненка.
Однак це впізнання суд теж не прийняв як доказ. У документах значилось, що Щербичу показували безпосередньо предмети, а він сам у суді зізнався, що слідчий дав йому фотографії пістолетів. Через такі розбіжності доказ відхилили.
Кілька формулювань, що стосуються цього епізоду, у вироку відкорегували.
Раніше у вироку йшлось, що напад був вчинений способом "небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого". Це пряма цитата з Кримінального кодексу. Але прокурор в апеляційному суді попросив її дещо поправити.
Питання викликав сполучник "чи". Мовляв, потрібно було визначитись, чому саме загрожували дії нападники: життю Щербича, здоров’ю, чи і тому, і тому одночасно. Суд вирішив зупинитись на здоров’ї.
Також судді викреслили згадку про корисливі мотиви, не знайшовши цьому підтверджень. Зокрема, у першому вироку йшлось, що причиною нападу були "службовий та громадський обов’язок" Щербича, адже під час побиття у нього вимагали скласти мандат депутата райради.
Наостанок, прибрали слова про те, що автомобіль "Опель", в якому викрали депутата, належав Демчуку. Прокуратура просто нічим не підтвердила це.
- Епізод про зброю
Під час обшуку у Стерненка вилучили пістолет "ЕРМА 459-С", 7 патронів калібру 9 мм Р.А. (калібр аналогічний пістолету) та один патрон калібру 5,45 мм. Все це перший суд записав у незаконне володіння зброєю та боєприпасами.
При цьому захист наполягав, що пістолет – стартовий, тобто призначений лише для звукових сигналів, а не пострілів набоями. Про те саме сказав й експерт. Однак в експертизі також йшлось, що викрутивши з цього шумового пістолету одну деталь – втулку, що знаходиться у стволі – зброю можна зробити бойовою.
Суд першої інстанції вирішив вважати "ЕРМА 459-С" вогнепальним. Апеляція же дійшла висновку, що підстав для цього немає.
Зрештою, незаконним визнали лише один із вилучених патронів. Саме він і "приніс" Стерненку один рік умовного покарання.
Про які ще недоліки говорив захист?
Ця справа слухалась в суді ще з 2016 року. Однак на початку Стерненко був маловідомим на рівні країни, а згодом в його біографії з’явились значно гучніші епізоди, кримінальні справи та конфлікти.
Через це процес щодо викрадення Щербича залишався майже поза увагою громадськості та ЗМІ. Самі фігуранти цю увагу теж не привертали. Вирок у першій інстанції також показав, що робота захисту в цій справі була досить інертною.
"Ми не придавали цьому якогось значення, бо ми розуміли, що ця справа проти нас шита нитками. Тому ми не готувались до цього, не боялись", – пояснював Руслан Демчук.
Після першого вироку у фігурантів змінились адвокати. Їхня позиція як в апеляційному суді, так і в медіа була ширшою та активнішою. Частина аргументів зрештою знайшла відображення у вироку.
Наводимо також інші аргументи захисту.
Докази – не докази
Захист стверджував, що жодного прямого доказу причетності Стерненка та Демчука до викрадення немає. А низку тих, які показувала прокуратура, вимагали відхилити.
Зокрема, адвокати побачили такі порушення:
- Суд дав дозвіл на обшук квартири Стерненка одному слідчому, а проводив інший. Це мало би потягнути за собою відмову від інших знайдених тоді доказів.
Апеляція на цей довід відповіла так: суддя не зобов’язаний вказувати, хто саме буде проводити обшук. - Єдиний нібито незаконний патрон у суді не досліджували: він був знищений під час дослідження.
Суд не побачив у цьому порушення, зважаючи, що слідчий дозволив експерту використати цей речдок. - Наступного дня після викрадення Щербич був на стаціонарному лікуванні і у той же день брав участь в слідчому експерименті. Захист вважав це свідченням фальсифікації.
- Щербич вказував на Стерненка та Демчука, впізнаючи їх виключно за фото. Захист назвав таке впізнання суто формальним.
Суд відповів, що це допустимо і що він не сумнівається у можливості депутата впізнати обвинувачених, адже вони були знайомі. - У матеріалах справи немає джерел походження трафіків телефонних з'єднань.
- В Україні немає спеціального закону, який би регулював правила користування зброєю, а отже їх неможливо порушити. Частина адвокатів Стерненка спеціалізується на цій сфері та регулярно займається справами, пов’язаними зі зброєю. Їхня позиція тут є сталою.
Однак суд на такі твердження відповідає: порядок поводження зі зброєю встановлений постановою Кабміну та інструкцією МВС. - Захист також стверджує, що Стерненко добровільно віддав свій пістолет поліцейським.
Суд із цим не погоджується, враховуючи, що це сталось вже тоді, коли до одесита прийшли з обшуком і планували шукати, в тому числі, зброю.
Можлива брехня Щербича
Значну увагу захист приділяв тому, що потерпілий змінив деталі своїх свідчень, про що вже йшлося вище.
Він "згадав" про портмоне та розповів про інші обставини викрадення його речей. А також про вже не полімерний пакет, а тканинний мішок, одягнений нападниками йому на голову.
Також раніше у версії Щербича йшлося, що він сам прийшов в міліцію після нападу. В апеляції виявилось, що правоохоронці самі його знайшли, побачивши спершу повідомлення про зникнення чоловіка в соцмережах.
Обвинувачені наполягають, що Щербич міг обмовити їх на підґрунті політичних поглядів. Депутат раніше керував осередком проросійської партії "Родіна", а під час Революції Гідності Щербича помічали в автобусі з тітушками.
Суд назвав ці тези голослівними і непідтвердженими, а також сказав, що політичний конфлікт навпаки може свідчити про наявність мотивів для нападу на депутата.
"Білі плями" слідства:
- Не був проведений справжній слідчий експеримент, який би відтворив події викрадення і підтвердив, що ті чи інші дії могли завдати Щербичу поранень, які він отримав.
- Не встановлений другий автомобіль, який міг брати участь у викраденні Щербича, хоча свідок назвала номер і марку цієї машини.
- У матеріалах немає жодних відео з камер спостереження, наприклад, з АЗС, де фігуранти зустрічались з депутатом, або в вулиць в Одесі, якими вони нібито везли Щербича в підвал.
- Епізод з викраденням майна з’явився в матеріалах справи нібито не одразу, а за 1,5 місяця після початку розслідування. Захист вважає, що це було зроблено, щоб посилити обвинувачення.
- Саму справу відкрили за 40 хвилин до того, як прийняли заяву у потерпілого. Підставою нібито були повідомлення у соцмережах про зникнення Щербича, однак роздруківок цих повідомлень у справі немає.
Політична складова і тиск на суд
У суді захист називав Стерненка "сакральною жертвою для сьогоднішньої корумпованої влади" і посилався на політизованість його переслідування.
Зокрема, згадували інші справи, не резонансні, але зі схожими фабулами, де обвинуваченим призначали лише умовні терміни.
Сам активіст посилався на заяви посадовців. Наприклад, на слова генпрокурорки Ірини Венедіктової про те, що "підозра Стерненку буде в будь-якому разі". Або про розповідь очільника МВС Арсена Авакова про те, що вирок "стимулювували певні сили".
Свідченням "особливого" ставлення до Стерненка захист вважав також те, що основні докази у справі отримали в перший день розслідування, але підозрюваних затримали лише 5 місяців потому.
Що буде далі?
"Сьогоднішнє рішення апеляційного суду складно назвати справедливим. Але це краще, ніж вичудив суд Приморський", – написав Стерненко.
Він, як і раніше, повністю заперечує свою вину і не погоджується із "судимістю за один патрон". Тому активіст одразу заявив, що буде й далі оскаржувати рішення, тобто піде до третьої інстанції – Верховного суду.
Щоб написати скаргу, захист має 3 місяці. Потім протягом 5 днів ВС має відкрити провадження, якщо не матиме претензій до оформлення й інших процедурних моментів.
Сам розгляд у касації нерідко "зависає" на місці або навіть на роки.
Водночас, нинішній етап відрізняється тим, що вирок уже набув чинності.
Наразі у судах слухають три інші справи проти Стерненка, жодна з яких ще не дійшла до вироку. Зокрема, найвідоміша, що стосується подій 2018 році. Тоді під час третього нападу активіст смертельно поранив одного з нападників, за що отримав звинувачення у вбивстві. Сам Стерненко запевняє, що захищався.
У цій справі слідство протягом двох років нікому не пред’являло підозр: ані нападникам, ані активісту. Це свідчить про залежність розслідування від політичної волі та контексту – що вже стало характерною рисою розгляду справ Стерненка.
