Зеленский: Порошенко много раз мне предлагал встречу. Говорил, что можем найти понимание

📅 11.06.2020    🕐 14:23

Впродовж першого року каденції Володимира Зеленського ми намагалися записати з ним інтерв’ю. 

Журналісти УП передавали це прохання через його оточення, нагадували президенту при особистих зустрічах, відправляли офіційні запити, на які отримували регулярні відмови. 

Минув рік і нарешті нам вдалося поговорити. 

Специфіка цього інтерв'ю полягає у двох речах. 

По-перше, буквально за два тижні до запису нашої розмови Зеленський провів велику пресконференцію, на якій на частину питань він відповів.

По-друге, розмова записувалася у польових умовах під час відрядження Зеленського до Хмельниччини. У дорозі президент відволікався на нагальні справи, кілька разів нам доводилося переривати розмову, а потім ще раз повертатися до попередніх запитань. 

Ставити запитання президенту допомогли і наші читачі. Загалом через Facebook-сторінку «Української правди» з питаннями до Зеленського звернулося більше трьох тисяч користувачів. Через ліміт часу, ми озвучили лише кілька, на наш погляд, найцікавіших. 

Це інтерв’ю складається із двох частин. Першу ми записали в автомобілі дорогою з військової бази у Старокостянтинові до села Давидківці. Другу – у дворі готелю в Хмельницьку. 

В порівнянні з попереднім інтерв’ю, яке УП брала у січні 2019 року, Зеленський зараз поводиться набагато спокійніше та менше віджартовується. 

У його голосі двічі відчувався жаль – коли ми говорили про Олексія Гончарука та про Андрія Богдана, та один раз відчувалася неприязнь, коли ми заговорили про Петра Порошенка. 
В розмові з УП Володимир Зеленський пригадує про те, як звільнили Гончарука та Богдана, пояснює, які посади могли обійняти Сергій Тігіпко та Валерій Хорошковський, відповідає на запитання про звільнення Авакова, розповідає про зустріч з Порошенком та говорить про відносини з олігархами. 

«Ми забороняли усім міністрам користуватися соціальними мережами впродовж робочого дня»

– Вже минув перший рік вашого президентства. Як ви особисто змінилися за цей рік? 

– Все потроху. Став трішечки закритішим, трішечки обережнішим. Хоча обережність – не впевнений, що я вдосконалив цей напрямок. Жорсткішим став.

– Складається враження, що ви важко довіряєте людям.

– Важко? Мені здається, що я дуже легко довіряю людям. 

– Кому ви зараз найбільше довіряєте у вашому оточенні?

– Дивіться, скільки людей в оточенні! Сотні людей в апараті президента, я їх навіть не всіх знаю і не знав до президентства. 

Я мушу їм довіряти, поки не буде якихось там проколів. По-іншому ти просто не зможеш працювати. 

Кому я довіряю? Довіряю своїм близьким: Єрмак, Шефір, Костюк, Кирил (Тимошенко). Хоча з Кирилом ми до президентської кампанії не знали один одного. 

Я мушу їм довіряти. Також міністрам довіряю, поки не відбуваються факапи.

– Ви самі згадали про міністрів. Поясніть ситуацію з Гончаруком. Він публічно перед вами вибачався, робив гучні заяви, а потім відправили у відставку. Що насправді відбувалося?

– Давайте з самого початку, і тоді ви мене зрозумієте, я думаю. З самого початку – це знову про довіру. 

Я не знав Льошу. Діма Дубілет мене з ним познайомив. Це ще сталося до мого президентства. 

Я з ним познайомився і сказав: «Я шукаю кадри, мені потрібні кадри». Я думав тільки про партію, бо не знав – буду я президентом чи ні. Але точно знав, що хочу, щоб у нас була партія, яка захищала б інтереси українців і впроваджувала ті реформи, які ми хочемо зробити. 

Мені потрібні молоді чисті люди. Потім же багато людей з BRDO (експертно-аналітичний центр, який раніше очолював Гончарук – УП) ми взяли до партії. Це знову відповідь про довіру. 

Згодом влітку ми багато працювали над кадровою політикою у партії і підбирали людей до партії та в майбутній уряд. Ми разом з Олексієм формували його. 

Я йому дуже довіряв (у голосі відчувається жаль – УП). Потім ми почали працювати, він став прем’єр-міністром України... Я все для цього зробив. Майже всі міністри, які були в попередньому уряді, були запропоновані ним. 

– То що потім сталося? Його відставка була досить раптовою.

– Спочатку вони (урядовці – УП) почали ховатися від медіа. Тому що вони всі молоді і всі боялися. 

По-друге, вони одразу почали загравати перед аудиторією в Facebook. Це неправильно. Тому що в країні живуть різні люди, і не тільки користувачі Facebook. Вони загравали з цими людьми: ой, як на них подивилися, скільки у них лайків, почалася вся ця історія. 

Я зустрівся з Льошею і сказав: «Слухай, нам потрібно працювати. Ми забороняємо міністрам упродовж робочого дня користуватися Facebook і іншими соціальними мережами. Треба роботу робити. Що за ігри? Що відбувається, що це за піонер-табір?» 

Деякі міністри це зрозуміли, а деякі не зрозуміли в чому справа, і реформи робили так, щоби у Facebook сказали їм «Клас». А що відбувається на вулицях нікого не цікавить. 

Хоча я нормально до Льоші відношусь, ми нормально про це говорили. І ми казали: «Ти повинен бути міцнішим. Не бійся людей, говори з людьми, іди на ефіри, нічого не бійся. Але роби те, що ти повинен робити. Ти не можеш збільшувати тарифи людям не через те, що це популізм. Будеш збільшувати, коли піднімеш їм мінімалку. Хоч трішки зроби щось, якісь реформи, а потім поговоримо про тариф».
А потім була його розмова, з’явився аудіозапис. Зрозуміло, ситуація була теж неприємна. Хоча вона була неприємна для мене особисто через те, що я вважав, що у нас з ним державницька позиція і ми з ним команда. І саме ми повинні розмовляти з Національним банком України про те, що треба зробити все, щоб понизити облікову ставку. Ми над цим дуже багато працювали. 

Не він команда з Нацбанком, а я команда з прем’єр-міністром. Не він команда з Facebook, а я команда з прем’єр-міністром. І ми з ним розмовляємо з суспільством, з Fаcebook, з Нацбанком і ми охороняємо державу Україна. 

А не він мені каже одне, а там щось відбувається інше. І це неприємно було, хоча я сказав, що я доведу цю справу до кінця. Тому що – як це може писати прем’єр-міністра? І це було неправильно.

– Ви зараз розумієте, хто його прослуховував?

– Я не розумію хто. Там є версії, хто його прослуховував. Цим, як я знаю, зараз займається СБУ.

– То як він пішов у відставку?

– Довіра суспільства була підірвана до прем’єра, і у депутатів був мільйон до нього питань. Тому я йому чесно сказав: «Льоша, я вважаю, що ти не можеш бути прем’єр-міністром. І не через запис, а через те, що відбувається. Я вважаю, що ти не став командою з людьми, з депутатами, з усіма міністрами».

І тому я йому сказав, що вважаю, в уряді багато нормальних міністрів, які можуть працювати. І мені здається, він сам був налаштований на те, що «Давай вони залишаться, і давай я теж залишуся в команді». Він сам мені сказав. І я йому відповів: «із задоволенням». Я сказав – обирай, що хочеш. 

Я йому сказав, що я хочу побудувати Kyiv city, як у кожній великій країні є city, наприклад, London city – і туди перенести урядовий квартал, є декілька місць таких. 

Він каже: «Ок, я готовий, давай я буду робити Kyiv city». Я йому сказав – супер, давай робити. 

Потім він пішов, згодом повернувся, і каже: «Все ж таки я не розумію, чому мене звільняють». Я йому відповів: «Мені здається, що я тобі пояснив». 

Він з кимось точно консультувався, тому що повернувся з протилежною думкою. Але це таке... Ми розуміємо навіть, з ким, він консультувався. Це не важливо.

– А з ким? Це бізнесмени були? 

– Не хочу про це, можна? Не дуже приємні моменти мого життя. 

«Я сказав Хорошковському: «Валерій Іванович, йдіть на митницю». Прем’єрство йому не пропонували»

– Розкажіть тоді про Сергія Тігіпка. Його називали потенційним прем’єр-міністром після Гончарука, Тігіпка бачили в Офісі президента. Далі говорили, що прем’єром може стати Валерій Хорошковський. Поясніть, що це були за розмови?

– Тігіпко був одним із тих людей, якому ми дійсно запропонували сильну потужну робочу групу, паралельну нашому уряду. Не паралельно уряду, а разом з урядом вони мали працювати. 

– Бекофіс уряду? 

– Ні, відкритий офіс – робіть стратегію, що ви бачите, зі своїм досвідом, що в країні за багато років не будувалося – зараз ми вам даємо такі повноваження як дорадчому органу. 

Вони сказали: ми вважаємо, що має бути стратегія швидких кроків, і має бути стратегія довга, до якої треба підключити McKіnsey (консалтингова компанія – УП) і замовимо таку стратегію.

Ми кажемо: «Ок, робіть це». Про це ми говорили з Тігіпком, це правда.

Але він не міг бути прем’єр-міністром. Хоча завдяки своєму досвіду, я вважаю, міг би бути, або якусь посаду обіймати. Він був люстрованою людиною, тому він це розумів. 

А що ще? З Хорошковським, можу вам сказати відверто, що я йому пропонував.

– Бути прем’єром?

– Ні. 

– Що ви йому пропонували?

– Валерія Івановича Хорошковського я знаю багато років, він нам вказав реальні діри на митниці. Він сказав, що реально Нефьодов ніколи не зможе це зробити і час показав, що це правда. 

Я йому сказав: «Валерій Іванович, дивіться, ідіть на митницю, я можу це сказати уряду, запропонувати. Якщо ви берете на себе відповідальність, що ви збільшите – а він сказав, десь в два рази можна збільшити дохід в бюджет. Я йому сказав: «Ідіть, будь ласка». Він відмовився. 

– Чому?

– Я думаю, що він чекав більш серйозної посади, пропозиції від нас.

– Прем’єра?

– Так, прем’єра він чекав. Ну я йому не пропонував цю посаду.

– Чому Тігіпко не пішов працювати у дорадчу групу, про яку ви розповідали?

– Вони щось там пропонували уряду. Я не знаю, скільки тижнів вони працювали, але вони щось пропонували. Тобто ми зробили цю групу, вони створили там стратегію, вона повинна бути у Шмигаля.

– Це була ваша ідея Шмигаля зробити прем’єром, чи вам хтось його порадив?

– Коли ми шукали прем’єр-міністра, ми запитували – де ми можемо взяти премєр-міністра? З діючих міністрів, з діючих губернаторів чи з бізнесу? Ось і все. 

Він був головою Івано-Франківської ОДА, він трішечки попрацював міністром регіонального розвитку, пам’ятаєте? Ми побачили – от реальна кандидатура є.

– Ви зараз ним задоволені?

– Да, він непоганий.

«Я хотів, щоб Богдан став генпрокурором»

– Якщо ми вже про колишніх, я не можу не запитати про Андрія Богдана. Це була також досить різка відставка. Як ви розійшлися з попереднім головою ОПУ?

– У нас всередині команди був розкол. І ми не змогли в конфігурації з Андрієм працювати командою. Просто не змогли. 

І це дуже довго було, це почалося у вересні, чесно кажучи, потрішечки, потрішечки, потрішки. 

Дивіться, ми ж пройшли довгу дорогу, довгий шлях на президентській кампанії, ми працювали єдиною командою. 

Мені здається, що влада для нього не корисна, для його особистості.

– Що ви маєте на увазі?

– Вона його сильно змінює. У нього є нормальні риси, професійні риси. І те, що я побачив, на жаль, він цього не бачив. 

З владою треба впоратись, треба не змінюватися як людина. Треба залишитися людиною і поважати інших, як зсередини команди, так і зовні. 
Не треба показувати свою владу там, де це неправильно. Треба іноді вмикати дипломатію, тому що він був у державі майже друга людина, ну я так вважаю. 

Але не треба всім показувати, що ти є друга людина. 

– Ви маєте на увазі, що він з усіма почав конфліктувати?

– Мені не подобаються конфлікти всередині команди, мені не подобається демонстрація влади. Я це не люблю. 

Коли я побачив, що Андрюха не бачить, як влада його з’їдає, точно з’їсть, і закінчиться все дуже погано, я прийняв рішення про те, що нам треба… 

Я вважаю, що з самого початку у мене було неправильне рішення з ним через голову Офісу. Тому що з самого початку я вважав, що він сильний юрист, він хоче саджати, те, що він казав, і він повинен іти на генпрокурора. Я так вважав.

– Ви хотіли, щоб Богдан став генпрокурором?

– Я з самого початку хотів, щоб він буде потужним генеральним прокурором України. Я так вважав. 

Потім бачили, що людей з таким досвідом, як у нього, для того, щоб займати керівну посаду голови адміністрації, а потім вже голови Офісу, у нас немає. 

Тому, мені здається, що я врятував його від влади. Я не впевнений, що він зараз також так думає, але це вже його справа. 

– Ви вважаєте, що Андрій Богдан був помилкою?

– Ні, в той час він був найпотужніша людина, найкраща людина. І щоб одразу почати працювати, треба була така людина з таким досвідом. Але я вважаю, що треба було… (робить паузу). Ні, не хочу, проїхали…

– Ви зараз не спілкуєтеся взагалі?

– Ні.

– З Єрмаком у вас зараз дуже довірливі стосунки?

– Да, з Єрмаком довірливі стосунки.

– Він справляється?

– Мені здається, так.

– Чому ви переконані, що плівки за участі його брата є «порожньою справою»?

– Він точно нічого не взяв. Він не взяв грошей. Я не уявляю, щоб Єрмак собі б зробив, якби його брат десь щось взяв.

– Ви ж бачили відео з братом Єрмака? Ви чули, що він там говорить?

– А він нічого не брав. А як його затягнули… Він просто болтун. Я вважаю, болтун. Я вважаю, що це неправильно, що це його велика помилка. 
Він завжди хотів якось допомагати. Він же такий, знаєш, війна – побіг в АТО, воював там, допомагав, там він волонтер. Тут щось не те в Укрзалізниці – давай знайдемо нормальних людей. Ну він така людина.

– А що з Леросом, який опублікував ці плівки?

– Я вважаю, що він аферист.

– Стоп. Він же був вашим радником!

– Мені його привів Кирил з Богданом. Вони сказали, що нормальний парєнь. Я сказав – добре. Це про довіру. Ти ж запитував про довіру. Я довіряю, і Кирил йому довіряв. 

На цьому моменті розмова УП з президентом переривається. Ми приїжджаємо на інспекцію нового садочка в селі Давидківці та швидко залишаємо автомобіль вслід за Зеленським. 

«Я не пропонував Авакову піти у відставку»

– Ми попросили наших читачів поставити вам запитання у коментарях у Facebook. Найбільше запитань ставлять про «тимчасового міністра» Авакова. Чому він взагалі залишився на посаді після вашого приходу до влади? Я так розумію, була якась домовленість під час виборів?

– Дивись, у мене не було жодних домовленостей ні з ким. Я нікому нічого не повинен був робити і нікого ніде не повинен був залишати. 

У нас дійсно були вибори чесні. І дійсно тоді поліція зробила все, щоб і наші, і міжнародні спостерігачі сказали: «Правда, вибори пройшли нормально». 

Далі було важливо подивитися на склад уряду. Я вважав, і всі навколо говорили, що дійсно, на сьогодні немає міністра МВС такого ж потужного, як Арсен Аваков. 

– і на останній прес-конференції ви назвали Авакова «потужним міністром». Після цього сталися два випадки, які всю Україну поставили на штики – це Кагарлик та Бровари. Після цих випадків ви і далі вважаєте, що Аваков потужний і на своєму місці? 

– А це дуже складне питання і воно неоднозначне. Яка б не була моя відповідь, вона не буде однозначною. 

Якщо зовсім відверто, культура інших країн показує, що якщо є такі випадки в країні...

– ...то міністр сам йде у відставку.

– За такі речі повинен нести відповідальність сам міністр.

– Ви пропонували йому піти у відставку?

– Ні, я не пропонував. Він хотів зі мною зустрітися. Тому я з ним зустрінусь, ми це проговоримо (наша розмова записувалася 3 червня – УП). 

– За яких умов Аваков може піти, давайте так.

– (Замислюється) Ми з ним домовилися… Є гучна справа, він зайшов у цю справу. І багато там зроблено правильно, неправильно – побачимо з часом. І це правда. 

Я дійсно хотів би побачити результат від справ Гандзюк і Шеремета. Шеремет – його особиста відповідальність. І я йому казав, що хочу побачити, як це закінчиться. 

Те, що я бачу і суспільство це бачить – там все дуже неоднозначно. Я хочу, щоб він довів це, тому що це дуже гучна справа. 

Я би не хотів, щоби історія з Шереметом була такою, як історія з Гонгадзе: всі знають, що журналіста вбили, всі розуміють, що хтось за цим був і як це зроблено. І навіть хтось сидить, хтось кудись зник. Але відповіді, от такої чистої, відвертої відповіді – ось його вбили, ось вбивця, він сидить, йому дали 30 років – такого немає. Чистоти відповіді немає. 

«Порошенко казав мені: «давайте забудемо все, що було»

– Повертаючись до парламенту, ми кілька місяців тому бачили світлину нашого колеги у Facebook, на якій Порошенко про щось з вами говорив у Верховній Раді. Ви навіть потисли руки. Про що ви розмовляли з Петром Олексійовичем?

– Порошенко з самого початку мого президентства хотів зі мною зустрітися. Я не бачив в цьому ніякого сенсу. Не бачив в цьому сенсу через те що все, що говорив до цього Петро Порошенко, я вважаю неправдою. 

Я реально вважаю, що він досвідчений маніпулятор і досвідчений політик. Тому я йому не вірю. 

Він витирав об мене, мою сім’ю, ці ботоферми.... Вони мене тільки ображали, і в цьому була вся їх неправда: що я там наркоман, що я там ще щось...
Я пройшов довгий шлях цієї брехні, далі я роблю висновки про те, що він робив як президент. 

Я не довіряю йому, не вірю, він не мій президент.

– Але ж на дебатах ви говорили, що самі колись за нього голосували. 

– Так і є. Тоді це було відверто – я за нього голосував, це правда. Але він такий, який він є, тому я не хотів з ним зустрічатися. 

Він багато разів хотів зі мною зустрітися, казав, ми можемо знайти порозуміння, там якусь допомогу на міжнародній арені. 

А він розповідав про мене якісь байки міжнародним партнерам з самого початку. Кожного разу, коли я зустрічався з лідерами з-за кордону, вони мене сприймали спочатку як…

– ...насторожено?

– Дуже. Як ворога України. Отакий зміцнений психологічний портрет зробив сам пан Петро Олексійович чи його люди. Ось і все. 

Потім він стільки разів мені пропонував зустріч, прям стільки разів, що він вже прийшов, і тоді я йому сказав: окей, да. 

– Ви зустрічались?

– Да, ми зустрічались після цього.

– Про що ви говорили?

– Про багато чого.

– Ви висловили свої претензії?

– Ні, я був, чесно кажучи, навіть більш дипломатичним, ніж зараз, коли говорю про нього. 

Я вважаю, що його головна помилка, що він вважає себе президентом України. 

– Дотепер?

– Дотепер. І далі так буде вважати. І навіть пройде 10 років, він буде вважати, що він єдиний, який щось там зробив для України, а всі інші ніхто. Так воно і буде, повірте мені. 

– Що він вам сказав на зустрічі?

– Він сказав, що я хочу дійсно допомагати, допомагати країні, готовий раз, два, три, чотири, п’ять, шість, сім...

– Пропонував якийсь союз?

– Він розуміє, що ми різні люди, тому який союз? Ми зовсім різні. І він каже: «давайте забудемо все, що було, давайте щось робити для країни». 

– Ви не повірили йому?

– Ні, так а тут же все просто, думаю, що всі люди це бачать. 

З ним не можна домовлятися – це кажуть як його колишні друзі, так його колишні вороги, наші перші президенти. 

Кажуть: немає сенсу. Ну, просто немає сенсу.

– У питанні щодо Порошенка хочу поставити крапку. Запитання не як до президента, а як до громадянина. Ви хочете, щоб Порошенко «сидів»?

– Романе, в тебе питання, на які можуть тобі відповісти тільки правоохоронні органи. Ну, як я маю вирішувати – я що йому суд? Ну, давай серйозно. Людина має «сидіти», якщо є за що «сидіти». Ось і все. А за що «сидіти», встановлюють правоохоронні органи, потім вирок виносить суд. 

Смски від Коломойського та «справедливий канал» Ахметова

– Поговоримо трохи про олігархів. Які у вас відносини з Ігорем Валерійовичем Коломойським? Особливо після закону про банки.

– (Сміється) Ну які? Ти ж сам розумієш, які (сміється). 

– Розкажіть. Може відбувалося щось, про що ми не знаємо?

– Слухай, вони захищаються. Вони працювали, щоб цей закон не був прийнятий. Я знаю точно, що його група, я маю на увазі групу «Приват», і він дійсно вважає, що це неправильний закон.

– І у «Слузі народу» є його група.

– Ні. Є депутати, які з ним в хороших відносинах. 

– Ви нормально ставитесь до того, що такі депутати у вас є? Хіба це не є загрозою для вас?

– Я знаю цих людей… Ну от, Саня Дубінський – він з каналу «1+1», у них давні стосунки, і це зрозуміло. Є речі, мені здається, які вони роблять дуже неправильно, я про це тобі казав. 

Загроза тільки одна – коли вони починають сваритися і рубатися всередині партії «Слуга народу». І це дуже неправильно, це найголовніше. Чи є в цьому загроза? Думаю, що ризик є.

– Стосовно Коломойського. Ви зараз з ним спілкуєтесь?

– Іноді буває. Він мені може написати смску: «зверніть увагу на енергетичну ситуацію в країні», «треба щось зробити з тарифами». Ну, такий він є. Він не згоден із одним, з другим, з третім. 

Він людина холеричного складу. У нього свої думки, така людина, впливова людина. В Україні у нього є підприємства, зрозуміло, що він вже там 20-30 років, я не знаю, скільки в бізнесі. А у нас бізнес і політика – це речі, які, на жаль, одне без одного не можуть жити. При чому, на жаль, мені здається, це в кожній країні.

– Про Ахметова хочу запитати. Як ви з ним налагодили відносини?

– У мене немає особливих якихось відносин з Рінатом Ахметовим.

– Я дивлюся телеканал «Україна», дивлюся, на які ток-шоу ви ходите і як ті ток-шоу роблять. З іншого боку, я бачу деякі призначення, наприклад, пані Буславець. Ваші депутати «Слуги народу», той же пан Герус пов’язує Буславець із Ахметовим. 

– Ми призначили Буславець тому що вона людина Ахметова? У мене немає доказів, що вона людина Ахметова. Я чув про це на «Плюсах», я читав про це у Facebook, я чув про це від Геруса особисто. 

У мене немає доказів, що вона працює на Ріната Ахметова, але дійсно є багато чуток.

І якщо буде якийсь доказ, що вона лобіює щось, я впевнений, що прем’єр-міністр повинен її звільнити.

– Чому на телеканалі «Україна» вас не критикують?

– (В розмову вклинюється заступник керівника ОПУ Кирил Тимошенко, який відповідає за медіа-напрямок ОПУ та комунікацію з телеканалами): Це не до президента, це тому що я добре працюю (посміхається). 

Зеленський: Чому? Можливо через те, що це справедливий канал. Може через це (сміється). 

– Давайте так: Ахметов намагається вам якось допомогти, порадити щось?

– Ні-ні. У мене немає таких відносин з ним, щоб таке було. Ні.

«Я казав Саакашвілі: «Можете йти до мене радником про реформи». Він каже: «Це не мій рівень»

– Після Порошенка варто поговорити про Саакашвілі. Навіщо ви повернули його в українську політику?

– Ні, ми його повернули в Україну. Він звертався до мене багато разів: «Поверніть мені паспорт громадянина України». Ну, я йому повернув паспорт. І так і є, коли такій людині – колишньому президенту Грузії ти повертаєш паспорт, він повертається в Україну, він одразу сідає, як то кажуть, за політичний стіл, це було зрозуміло.

Я йому повернув паспорт, це було справедливо, тому що я вважаю, що забрали у нього паспорт несправедливо. Ось і все.

–  Ви, за його словами, пропонували Саакашвілі посаду віцепрем’єра. Чому ви вирішили, що Саакашвілі може стати віцепрем’єром?

– Ні, дивіться. Ми зустрілися з Міхеілом Ніколозовичем, він сказав: «я хочу допомагати». Зустрічей було декілька, він декілька разів приходив з різними порадами, адекватними. 

Він запитав: «Де ви мене бачите?». І я йому сказав: «Я хочу, щоб ви самі подумали, побачили свій статус». Я йому запропонував: «Можете йти до мене радником про реформи». Він каже: «Це не мій рівень».

Тоді я попросив: «Ну, будь ласка, скажіть, де ви себе бачите». Він сказав: «Мені здається, що в уряді я можу займатися реформами, бути віцепрем’єром по реформі». Я йому відповів: «Віцепрем’єр – так віцепрем’єр, але я поговорю з прем’єр-міністром, як воно буде і як ви зможете працювати».

– А він випередив події і написав про це у Facebook, правильно?

– Написав, то написав. Слухай, нічого страшного. 

– Так чому Саакашвілі не став віцепрем’єром?

– Не став, тому що відношення було різне – і різке, і різне у нашій фракції. 

Він хоче займатися реформами? Ось реальність, в якій він може це робити, і я потім йому запропонував іншу посаду.

– Сьогодні Саашкашвілі має офіційну посаду. В часи Порошенка він очолював Одеську ОДА. Колись вони з Порошенком називали одне одного друзями. Ви не боїтеся, що якщо раптом у вас почне падати рейтинг, то Саакашвілі почне воювати проти вас?

– Мені легше – він ніколи не був моїм другом. Він хоче робити реформи – і прекрасно. І я дійсно йому і всім нам бажаю успіху. Я вважаю, що він не може до мене, скажімо так... Хоча все може бути. Може, ви і праві.

– Запитання від читачів. Чим відрізняється ваше «Зробимо їх разом!» від «Жити по-новому»?

– Ну, ми їх дійсно зробили. А вони жити по-новому не змогли.

– Ще одне запитання із Facebook. Чи є хтось у вашій команді, хто може дозволити собі говорити вам, що ви робите щось неправильно?

– Є такі люди. Їх небагато і стає все менше (сміється). Я жартую. Всі люди, все моє оточення мені каже правду.

– Вас не тримають в інформаційному вакуумі?

– Ні-ні. Я ж говорю, ви мені ставите запитання, і я знаю, що відбувається. Це значить, що я не в вакуумі. І я точно не перебуваю в теплій ванні. Тут би хоч до душика дійти. 


Главные новости

Полiтика Економіка Суспiльство Столиця Надзвичайні події Свiт Cтатті Головнi Недвижимость
bigmir)net TOP 100
2001 — 2024 © ForUm. (AMP)