30 апреля 2018 Антитеррористическая операция на Востоке Украины была изменена на Операцию объединенных сил. Новый формат по деоккупации отдельных районов Луганской и Донецкой областей по сути позволил введения военного или чрезвычайного состояний Объединенным оперативным штабом ВС Украины. Первый руководитель операции – Сергей Наев.
После проигрыша Петра Порошенко на выборах президента Украины Наев был уволен и на его место был назначен Александр Сирский, который до сих пор занимал Объединенный оперативный штаб ВСУ, координировавший оперативные действия различных украинских силовиков на Донбассе. В 2017-м был командиром всей Антитеррористической операции на Востоке Украины, которую впоследствии заменила Операция объединенных сил. В свою очередь, военный советник новоизбранного президента Анатолий Апаршин заявил, что кадровая перестановка не вызывает возражений, ведь Сикорский – достойный боевой офицер, как и генерал Наев.
Корреспондент ТСН.Тиждень Андрей Цаплиенко взял у генерала Наева последнее интервью на Донбассе перед тем, как он сел в вертолет. (Укр.)
- Що ви вважаєте головним досягненням держави та армії за цей рік, коли ви командували Операцією об’єднаних сил (ООС)?
- Головним досягненням за останній рік вважаю те, що військові частини ЗСУ, які діють у складі Об’єднаних сил (ОС), значно підвищили свою боєздатність, командири навчилися адекватно реагувати на загрози з боку ворога. При цьому реагувати так, щоб дії командирів тактичної ланки і оперативного рівня були продумані, підготовлені і чітко реалізовані. Я завжди ставив завдання командирам та вимагав вміти воювати не числом, а умінням. До всіх поставлених задач ми залучали всі необхідні сили від СБУ, яка надавала відповідні розвіддані, до засобів радіоелектронної боротьби, які унеможливлювали вплив ворожих засобів проти нас, а також застосовувався комплексний підхід всіх інших засобів, в тому числі і вогневого ураження. Крім цього, я суворо розглядав кожен випадок наших втрат, щоб врахувати всі можливі помилки і надалі їх не повторювати. Воїни Об’єднаних сил вчилися ефективно застосовувати нову українську зброю - це і протитанкові ракетні комплекси, і засоби контрснайперського вогню. В комплексі це дало зрозуміти ворогу, що наші воїни мають високий рівень підготовки і вишколу. Крім того, я на чинне місце поставив гуманітарну місію ОС - у роботі з населенням ми відійшли від практики «що нам дали, те ми й віддали», а вивчали безпосередньо на місцевості потреби населення на лінії зіткнення і надалі надавали необхідну допомогу, основну увагу приділяли лікувальним закладам.
Також я зробив все, щоб унеможливити переправлення через лінію розмежування нелегальних товарів. Одразу на початку ООС ми закрили логістичні центри, які існували на двох пунктах пропуску, поки їхню роботу не доведуть до належного стану. Станом і на зараз вони до ладу не приведені і не працюють.
- Це речі глобальні, а що ви вважаєте особистим досягненням і особистою, можливо, помилкою під час командування?
- Я вважаю особистим досягненням, що привчив колег цінувати кожне життя. Що не танк, не бойова машина, а саме солдат є запорукою переможних дій на будь-якій ділянці фронту. І збережене життя - це найбільший успіх кожного командира. Я завжди казав, що успішне виконання завдання - це тільки мала частина, а головне - виконати задачу за нульових втрат. Те, чого мені не вдалося цілком виконати - зниження втрат хоч і відбулося, але не настільки, наскільки я ставив собі за мету.
- Хлопці з 93-ї бригади розповідали, що, буквально в останні дні на посаді, завдяки вам купили безпілотник. Розкажіть про це.
- Так заведено, що за кожну знищену одиницю військової техніки противника бійці отримують премію. Командир 93-ї бригади колись розповідав, що на таку премію хоче купити безпілотний літальний апарат. Бійці підбили «УАЗ» окупантів, але за таку вражену ціль премія складає 12 тисяч гривень. На ці гроші безпілотник не купиш, тому я преміював бригаду додатково на 36 тисяч гривень. І буквально вчора мені надсилають фотографію - командир зараз перебуває у відпустці і купив апарат, і на фото стоїть задоволений з безпілотником.
- За час вашого командування наші війська звільнили десь 26 кв км території. Це багато або небагато?
- Річ у тому, що ООС має певне завдання, яке відомо певному обмеженому колу осіб, і завдання повністю звільнити прямо зараз силовим способом не стоїть, адже держава визначила, що основний шлях здобуття нашої перемоги - політико-дипломатичний. Я це розуміння передав своїм підлеглим - ми маємо бути сильними, щоб бути важливим аргументом на шляху політико-дипломатичного врегулювання конфлікту.
З приводу звільнення (окупованих земель), не стояло завдання обов’язково щось звільнити. Стояло завдання покращення тактичного положення, тобто здобути таке положення, яке б надавало перевагу над ворогом: зайняти панівні висоти, відвести далі від населених пунктів і знизити бойову активність ворога, позбавити його права вогневої переваги. І, знову ж таки, завдання було укріпити своє положення без втрат. Три населені пункти, які ми зайняли повністю - частина Південного, Шуми, хутір Вільний (складова Золотого-4) – під час виконання цих завдань втрати були нульові.
- Командувача ООС змінюють перед інавгурацією нового президента. Це політичний крок або ж термін ротації підійшов?
- Як було оголошено офіційно, це була ротація за пропозицією військового керівництва.
- Тобто так чи інакше, вас би замінили на посаді?
- Не можу сказати, замінили б чи ні, тому що це не мій вибір, а мого військового керівництва.
- Як ви бачите надалі свою кар’єру?
- Я служу в ЗСУ і ми, військові, залежимо від військового керівництва. Мої плани – подовжувати службу і приносити користь українському народу і Збройним силам. Яке рішення ухвалить моє керівництво - так і буде.
- Щодо звільнення населених пунктів, чи існують плани повернення міст, які за Мінськими угодами є нашими - Дебальцеве, Докучаєвськ, інші менші населені пункти?
- На цей момент, на цю хвилину, безпосередніх планів немає. ООС має, перш за все, стабілізаційну функцію, щоб контролювати ворога та зайняти найвигідніші позиції.
- Чи були спроби політичного тиску на вас під час виборчої кампанії?
- Ні, на мене не чинили політичного тиску. Коли я прийшов рік тому, я визначив собі завдання - в мене є історична місія і є повноваження, і я сам себе не буду поважати, якщо не буду чесним, щирим та ефективним.
- Чи не готуються з боку ворога рішучі наступальні дії? З урахуванням видачі російських паспортів, стягнення російських військових...
- Безпосередні плани такі у ворога є. Ми знаємо загрозливі напрямки на лінії зіткнення, і таких напрямків понад десять. Ми передбачаємо дії у відповідь - на цих напрямках всі засоби постійно готові реагувати. Також ми відстежуємо загрозливі ділянки кордону Луганської області і Росії, Азовського моря в межах ООС. В усіх цих напрямках готові реагувати на активні дії ворога.
- Чи намагались росіяни на вас натиснути через родичів, які живуть на окупованій Росією території?
- Крим - це Україна, і жодного разу таких спроб з боку росіян не було. Такі спроби взагалі завершуються провалом, оскільки я давно для себе вирішив, що моя родина - українці, і живуть вони в Україні.
- Не намагались росіяни з вами сконтактуватися чи скомпрометувати?
- Абсолютно таких спроб не було. Більш того, після закінчення училища в Росії, я жодного разу не був на її території, і не спілкуюсь ні з ким звідти, навіть з тими, з ким вчився, жодного разу не спілкувався.
- У багатьох військових є родичі в Росії, і це складно, адже від родичів не відмовишся. Зокрема, на моряків наших тиснули через родичів. Що ви порадите офіцерам, як уникнути такого тиску?
- Сам військовослужбовець має сісти і визначитись. Я би порадив військовому поставити своєму родичу запитання - яка його позиція щодо України. Якщо він має протилежну позицію, в такому разі ухвалити рішення забути про цього родича.
- У вас так сталося?
- Я сказав своєму брату все, що я думаю з цього приводу, і на цьому для мене питання закрите.
- Наскільки ефективно працюють спеціальні служби ООС - розвідка, контррозвідка?
- На відміну від АТО, в ООС було створено вперше міжвідомчий орган розвідки, до якого залучені всі розвідувальні структури -Служба зовнішньої розвідки, розвідувальні органи Прикордонної служби та Головного управління розвідки. Вони мають єдиного керівника і подають єдину інформацію, яка проходить декілька ступенів перевірки. І якість тих даних, які надають розвідники, я оцінюю дуже високо - на десь 80%, це дуже високий показник.
- Про роздавання російських паспортів ви знали заздалегідь?
- Так, про підготовку до видачі паспортів я мав інформацію за 3,5 місяці. Вони збирали інформацію, визначали черговість видачі. В першу чергу мали б отримати документ керівники, потім все керівництво «армій» ворога, першого і другого корпусів.
- Роздавання паспортів - це військова чи політична акція, чи «змішана», військово-політична?
- Це військово-політична акція. З одного боку Російська Федерація показує, що «ми поруч і ми втручаємося в справи України», нібито таким чином показують свою перевагу. З військової точки зору, якщо населення буде складатись з російських громадян, існує загроза, що Росія захоче їх «захистити» не тільки політичним шляхом.
- Чи можуть вас знову поставити керувати ООС за рік?
- Я готовий служити українському народу. Якщо поставлять - виконаю завдання.
- Що б ви могли порадити своїм підлеглим?
- Продумувати свої дії так, щоб зберегти життя, і бути корисними народу України.
- Військовий консультант Володимира Зеленського стосовно Азовського моря сказав (ймовірно, я не дуже близько до тексту цитую його), що ми не маємо планувати активні дії на Азові, оскільки в України немає достатніх сил протидіяти Росії на морі.
- В сучасних умовах наші дії на Азовському морі мають бути підкріплені потужними засобами вогневого ураження з берега та з неба. Має бути база для таких дій. І в ООС така база вже є, і вона діє. Навіть був випадок, коли кораблі ВМС підходили на півтори милі до російського порту.
- Нічого собі! А росіяни мовчали про такий випадок.
- Вони не очікували і пізно відреагували. Затримка у реагуванні склала дві години, це кораблі ВМСУ, малі броньовані катери, які діють у складі Об'єднаних Сил. Це було в жовтні минулого року поблизу Єйська. А ми створили такі умови, що російські кораблі ближче певної лінії не підходять. Крім того, російська ФСБ на початку ООС намагалася оглядати наші кораблі, але ми їм цього не дали. Викликалися кораблі Прикордонної служби, вживалися інші військові заходи, і ворожі кораблі відходили від наших суден. Було два випадки, коли вони намагалися доглянути українські судна, але після того спроби припинилися. Від початку ООС не було жодного догляду українського судна. Жоден ФСБівець на борт українського корабля не зайшов.
- Тобто необхідність перебування військових моряків у Маріуполі, Бердянську існує?
- Якщо є потужна підтримка з берега. Нам відомо, що нині розроблені українські корабельні ракети, пускові установки яких розміщуються на березі. Так само, як діє РФ - їхні кораблі прикривають як з берега, так і з повітря, з тимчасово окупованих ними українських земель. Ми бачили це під час дій у Керченській протоці - всі дії на морі підтримувались з повітря і землі.
- Скільки кадрових російських офіцерів перебувають на окупованих українських територіях?
- У Криму 40 тисяч військових, в ОРДЛО - 35 тисяч. В ОРДЛО росіяни обіймають всі керівні військові посади та входять до складу підрозділів так званої точкової дії. Спецпідрозділи, інструктори з Росії. Їх там загалом від 2100 до 2300 осіб. А в "лавах армій" перебувають близько 11 тисяч російських громадян (це ще до видавання паспортів), а решта особового складу - місцеві мешканці. Поставте собі запитання - чи ви бачили колись командирів так званих 1-ого армійського корпусу чи другого армійського корпусу? Їх ніколи не показують, і це частково підтверджує, що там, на цих посадах, кадрові російські генерали.
- Вони сприймають своє призначення в ОРДЛО як покарання або підвищення?
- Серед кадрових офіцерів РФ думки різняться. Вищий керівний склад, генерали, розуміють, що кар'єрного зростання не буде, тому вони спокійно сидять на своїх посадах. А серед молодшого офіцерського складу не дуже хороші настрої.
- Скільки часу займе звільнення наших територій?
- Безпосередньо на військову акцію щодо звільнення території піде дуже мало часу - менше доби. Головне в такому випадку - дуже швидка дія, щоб дійти до українського кордону і там закріпитись. А на звільненій території одразу ж мають розпочати спеціальні заходи Національна гвардія, Національна поліція, інші силові структури.
- Що ви побажаєте своєму наступнику?
- Дбати про підлеглих, про їхнє життя та здоров’я і ухвалювати виважені рішення.
