О пів на шосту вечора. Під Дарницькою райдержадміністрацією стоять з десяток людей і сваряться з двома працівниками РДА, які не пропускають людей всередину.
– Перестаньте кричать! Зачем вы балаган этот устраиваете?
– Так вы ж не слышите! Я ж объясняю, что это бред, что вы так работаете. Вы не справляетесь!
– У нас и так в два раза увеличилось количество сотрудников, которые обрабатывают информацию.
– Это мало! Надо было в 5-10 раз! Я три раза уже приходил и не мог получить услугу! У вас тут всегда очереди! Вы препятствуете моему волеизъявлению!
– Моя дитина уже годину мерзне тут на вулиці! Бо ви не пускаєте!
– Вы можете не кричать?!
– А чего вы не пропускаете?!
В останні дні прийому заяв на зміну місця голосування у відділах ведення держреєстру виборців – аншлаги.
В Дарницькій РДА, яка розташована на Позняках, одному з найбільш густонаселених районів Києва, за один день записалося на зміну місця голосування понад 800 осіб.
Дехто прийшов о шостій ранку, щоб записатися у списки, які люди між собою організовують під дверима адміністрації, поки та ще закрита.
Більшість після запису йде назад додому чи у справах, а потім повертається знову.
Той, хто приходив наприкінці робочого дня, всередину вже потрапити не міг. Мовляв, і без вас там у коридорах чекає купа людей, яким обіцяли прийняти до останнього клієнта, хоча робочий день завершувався о 16:45.
– Приходите завтра, мы будем принимать и на выходных, – продовжують заспокоювати чиновники людей під дверима.
– Так завтра вы опять скажете, что много людей и все не успеют!
– Вы завтра вообще только до трех работаете! Как вы успеете?
– Но работаем же! В выходной день!
Через обмежені терміни подачі заяв на зміну місця голосування перед другим туром людей тут приймали і на вихідних.
Якщо перед першим туром виборів на підготовку списку виборців було відведено три місяці, то перед другим – лише 8 днів. Оскільки заяви про місце голосування приймають лише після оголошення ЦВК остаточних результатів першого туру.
15 квітня – останній день, коли можна було змінити місце голосування. Перед першим туром у Дарницькій РДА таких було 6 657 осіб. По всій Україні – 300 тисяч.
За перші п'ять днів тут на Дарниці встигли прийняти 3 790 заяв. На вихідних тут роботи ще й додалося – паралельно співробітники відділу ведення Держреєстру виборців мали друкувати запрошення на голосування.
При цьому УП у відділі спростували інформацію про збільшену удвічі кількість працівників, озвучену чиновником РДА для заспокоєння людей на вулиці.
«В нас п'ять людей як було, так є. Збільшити неможливо, бо лише ми маємо спецдопуск до програми», – пояснила керівник відділу Олена Більська.
«Если что, новому президенту дадим так, что зубы вылетать будут»
Врешті людей, що сварилися на вулиці, всередину таки пропустили – коли з'явилися ознаки стихійного мітингу.
– Они специально людей не пускают. Это по команде власти!
Уточняю в найбільш крикливого виборця, навіщо владі така команда. Переконує, що таким чином будуть фальсифікувати вибори. Мовляв, самі внесуть в списки людей, які не встигли написати заяву, і за них проголосують.
– Так! У нас в населеному пункті прийшло 30% голосувать, а написали 100% явку!– додає жінка з дитиною. Уточнити назву населеного пункту, правда, вона не забажала. Лише сказала, що це було десь в Пирятинському районі на Полтавщині.
– Моя дитина ото мерзне ходе, не дають зайти дитині! – продовжила кричати вона.
– А чего вы стоите? Открыли двери и заходим, и никого не спрашиваем, и всех выносим! – втрутився пенсіонер.
Врешті, коли чиновники РДА відкрили двері, мама з дитиною заходити не поспішала. Як і пенсіонер. Пояснив, що він взагалі – киянин і має тутешню реєстрацію, просто прийшов підтримати людей і заодно виговоритися, як його дістала влада за всі роки.
– Вот эта вся рать должна сидеть на скамье подсудимых! Начиная от Кучмы! Их посадить, а наворованные деньги отобрать и отдать народу!
– А новий президент не буде красти? Якщо всі завжди були погані? – уточнюю у 72-річного пенсіонера.
– А новому президенту никто украсть не даст! А если что, мы ему дадим так, что зубы вылетать будут.
– А як вам, до речі, чутки ці, що він наркоман? – різко змінюю тему розмови, цікавлячись думкою старшого покоління щодо тиражованих проти Зеленського контраргументів.
– Наркоман? А этот Пидарашенка – алкоголик! И он будет сидеть!
– Я хочу, щоб поміняли все на світі і всьо. Хай лучше другі гребуть, а не ці самі і те саме, – додала від себе мама з дитиною, яка далі мерзла надворі.
Жінка поскаржилася, що їй як багатодітній знімають усі податки з зарплати працівниці дитячого садочка, а за догляд за лежачим батьком платять лише 29 гривень в день. А у самого батька – пенсія лише 1500 гривень, хоча «все життя проробив трактористом у колгоспі».
– Мені надоїли вже Рошени! П'ять тортів на пенсію – це вже сміх! – додала вона.
«Боюсь, что вернемся во времена Януковича»
Всередині РДА на третьому поверсі, де приймали заяви від виборців, атмосфера була протилежна вуличній. Попри величезну кількість народу в задушливих коридорах панувала тиша. Хто сидів на кріслах, хто на столах, хто прямо на підлозі. Оcновна частина стояла.
Офіційний робочий день тут вже годину як завершився. Але в кабінет викликають лише 577 і 578 номери зі списку, в якому понад 800 осіб.
– Я уже тут давно. В 10 утра записался, был 635-ым. Потом ушел, несколько раз сюда возвращался и опять уходил. И уже с четырех часов не выхожу, потому что дверь закрыли, и назад могу не попасть, – розповідає молодий чоловік Павло із Запорізької області, який працює в Києві.
Каже, що буде сидіти вже до кінця, бо в інший день не вийде – спеціально сьогодні відпросився на цілий день з роботи.
– Если не проголосуешь, за тебя проголосуют. Сейчас решается судьба страны. Будет ли война и будем мы с Россией дружить или нет.
Павло не каже, за кого він збирається голосувати, але уточнює – він проти кандидата, який «сделал из выборов шоу». Чоловік припускає: якщо переможе не його кандидат, то «с Европой отношения ухудшатся».
– Да, за последние пять лет много и плохого было, но лично у меня жизнь улучшилась. Да, зарабатывать стал больше.
Я жену привел. Мне важно, чтоб она тоже проголосовала, потому сделал все возможное, чтоб ее зарегистрировать, – розповідає киянин Ігор, дружина якого прописана в Сумах. Сама вона відмовляється давати коментар, мовляв, за неї чоловік все скаже.
– А дружина голосуватиме за того ж кандидата, що й ви? – уточнюю.
– Ну, еще не хватало, чтобы мы вместе жили и по-разному голосовали, – сміється у відповідь чоловік.
Ігор каже, що перед першим туром тут заявку подали буквально за п'ять хвилин.
– А сейчас и времени мало осталось, и вы видите, какой накал в обществе? Мне, например страшно, что будет. Но надежда еще остаётся.
– А чого саме ви боїтеся?
– Боюсь, что вернемся во времена Януковича.
– Так дехто каже, що добре тоді було, долар був по 8 гривень.
– Так а кредитов сколько они тогда взяли, чтоб был по 8? А сейчас отдают, а "поганий" почему-то Порошенко. Еще боюсь, что Коломойский себе 2 миллиарда будет возвращать, что будет инфляция, что будут недоразумения с МВФ. И вообще мне Зеленский не нравится своим разворотом к России. Мы же видим, как Россия его поддерживает. Хотя я понимаю, что большинство будет голосовать не за Зеленского, а потому что ненавидит Порошенко.
Ігор обурюється, що його сусід по гаражу нарікає на владу, бо в мами низька пенсія і немає субсидії через прописаного в квартирі сина, а сам син "на новом "Спортедже" ездит".
– То есть важно не как человек себя чувствует, а как он о себе думает. Если посмотреть на припаркованные возле моего дома машины – что стать уже негде, то жить однозначно лучше стало. И люди постоянно куда-то летают, по два раза в год.
«Как бы США не начали бомбить Киев и Украину»
– Да, получила, вот! – усміхається з посвідченням про зміну місця голосування пенсіонерка із Запорізької області Валентина Григорівна, яку ловлю на сходах при виході з РДА. Вона зараз живе у столиці у сина, який тут працює і нещодавно купив квартиру.
Каже, це була її третя спроба отримати посвідчення. Перший раз вона прийшла і записалася у списки, думаючи, що їх автоматично перенесуть на завтра. Але наступного дня в списках себе не знайшла.
Вдруге жінка записалася і повернулася сюди після п'ятої вечора, але двері в РДА вже були зачинені.
– Сегодня в шесть утра пришла. На окошечке возле входа люди записывались, все культурно, никто не ругался, шутили. Записалась уже в пятую сотню. После обеда вернулась и только в полседьмого получила документ, – каже пенсіонерка.
Вона описує свій марафон за правом голосу з посмішкою і без обурень на владу та черги.
Хоча голосувати зібралася проти нинішньої влади, заради чого не пошкодувала ні часу, ні сил.
– Я болею за Украину. Мне очень жаль, что идет война. Я считаю, что Зеленский – порядочный человек. У него не будет столько агрессии к Донбассу и желания его уничтожить, как у Порошенко, – видає Валентина Григорівна, яка переконана, що війну можна завершити, домовившись з Путіним.
– Вот это неправильно, что выступают против Зеленского, что он готов стать на колени (перед Путіним – УП). Но разве это унижение, когда люди гибнут? Ну и что, если будет автономия Донбасса. Вот мы в Сибири тоже раньше жили в автономной области. Какая разница? Пусть будет автономия, если мир от этого будет.
Під час розмови пенсіонерка не приховує тугу за Радянським Союзом, який, на її думку, підступно «розвалили американці». Переконана, що війна на Донбасі теж спровокована ними, щоб «розділити народи».
– Как бы США не начали бомбить Киев и Украину, – раптом відповідає пенсіонерка на запитання, чого очікує від перемоги Зеленського. Мовляв, так американці можуть відреагувати на «втрату» України.
Крім того, жінка на фізіологічному рівні не сприймає чинного президента. Каже, що від Порошенка у неї піднімається тиск.
– Он во всем винит Путина, но агрессию я ощущаю именно от Порошенко. У меня после его выступлений, с такой агрессией, напором, с такой страшной физиономией, прям давление начинается – я ж человек старый. Людям плохо от этого. У меня тетушка, ей 88 лет, она после просмотра телевизора пьет корвалол.
На прощання Валентина Григорівна ділиться своїми кадровими побажаннями при президентові Зеленському. Хотіла б, щоб прем'єром став… Микола Азаров.
– Он самый грамотный. Но, к сожалению, это вряд ли возможно.
О сьомій вечора ще дві пенсіонерки продовжували сидіти в коридорі і чекати свого виклику в кабінет. Вони були не сильно говіркі, фотографуватися так само не захотіли.
– П'ять годин вже тут сидимо. Ну, бо вже треба довести до кінця, раз в першому турі проголосовали, то вже треба і в другому.
– Боїтеся чогось, якщо ваш кандидат не переможе?
– Я боюсь, що Україна знову повернеться в Радянський Союз.
– А я вже нічого не боюся. Ми вже стільки пережили, що нас нічим не налякати. Нам аби хоч дітям краще жилося, – додає пенсіонерка поруч.
«Я собі не пробачу, якщо мій кандидат не переможе через нестачу одного голосу»
О 19:30 на виході з РДА дві дівчини фотографують свої посвідчення про зміну місця голосування. Відмовляються від коментаря, бо «вже чекає таксі».
За ними вибігає молода жінка, на ходу дає коментар. Каже, поспішає додому, бо залишила саму дитину.
– Я боюся повернення до влади людей, яких в 2014 році виганяли з цієї влади. Я розумію, що не всіх вигнали і багато людей залишилося. Я не кажу, що ця влада ідеальна, але я бачу загрози повного реваншу старих політиків. І ще мене турбує, що буде з українською мовою, якщо один з кандидатів навіть нею не говорить, – встигає коротко пояснити Оксана, родом зі Львова.
Далі виходить Світлана, вона з Волині. Каже, що сидіти чотири години у черзі наприкінці робочого тижня було «не дуже весело».
– Але я собі не пробачу, якщо мій кандидат не переможе через нестачу одного голосу і цей голос виявиться моїм, – пояснює дівчина.
Світлана не приховує, що висиділа цей час заради голосу за чинного президента.
– Я бачу, що багато змінюється в кращу сторону. І це стосується не лише мене, але й моїх друзів. І мені було шкода, якщо те, що почали робити, буде зведено нанівець, – додає дівчина.
Як приклад покращення згадує свою роботу в «престижній державній компанії з ринковою зарплатнею», куди змогла влаштуватися «без зв'язків і договорняків».
– Раніше таке було з області фантастики, – переконана Світлана.
«А алкоголь – это не наркотик? А мы все его употребляем»
Чимало тут в черзі і переселенців з окупованих територій.
Якщо іншим охочим змінити місце голосування треба це бажання підтвердити документально через договір оренди квартири чи право власності на неї, довідку з роботи, свідоцтво про шлюб тощо, то переселенцям достатньо показати паспорт з пропискою на окупованій території.
– Я боюсь, что если не победит мой кандидат, будет все то же самое, как сейчас. А я жду одного – чтобы война закончилась, – каже молодий чоловік з Донецька, який досі мріє повернутися додому, бо в Києві йому «некомфортно».
– Нет, я не против прямых переговоров с Россией, если надо, и не против автономного статуса. Крым как-то жил с автономным статусом, – додає він щодо того, як бачить можливість завершення війни і свого повернення.
В розмову втручається ще один виходець з Донбасу Роман. Він не пенсійного віку, пенсію отримує як колишній міліціонер.
Каже, що жити йому стало значно важче. І не лише тому, що пенсія по факту стала замість 300 доларів 150, а ще й доводиться витрачатися на орендоване житло.
Роману нема куди вертатися. Його будинок, за який він десять років виплачував кредит, розташований на лінії фронту в Красногорівці. Роман показує в телефоні фото розбитої снарядами будівлі.
Проте чоловік в цьому звинувачує не Путіна, а Порошенка – що той не зупинив вчасно війну.
– Помните с «95 квартала» сценку? Они изобразили Турчинова, который вышел, губы надул и молчит. И дальше слова: «Вот так мы Крым и про…ли». Украина не боролась за Крым.
Так и здесь. Я общался с солдатами. Они мне говорили, что дошли почти до середины Донецка, и никого не было, можно было идти дальше, можно было взять администрацию. А им говорят: «Нет, отходите!». Такое ощущение, что с той стороны был чистый договорняк. Им выгодна война. Они одинаковые. Они даже друг у друга лозунги слизывают. Они даже вместе на рекламных щитах, друг на друга смотрят, – висловлюється Роман.
Від Зеленського чоловік фактично чекає дива – що той поламає всю систему, «потому что он единственный, кто не был у корыта».
– Да, я понимаю, что рушить систему – это кризис, это опасно, что государственная система по стране будет прибуксировать. А с другой стороны – как по-другому ломать систему, если ее надо ломать? А еще мне нравится, что он предлагает виртуальную реальность – электронный Кабмин, вот это все, это не даст возможность воровать.
На запитання, чи не лякають його чутки про наркозалежність Зеленського, Роман посміявся.
– Я видел настоящих наркоманов, с иголки так просто не спрыгнешь. А алкоголь – это не наркотик? А мы его все употребляем.
У Романа як виборця Зеленського є відповіді чи не на всі закиди у бік його кандидата.
– Если они грязь на него льют, ему что остается? – реагує на кинуту Зеленським трубку у розмові з Порошенком у телеефірі.
– А эта власть разве не хочет наркотики узаконить? Так что, теперь они вцепились за наркотики и Зеленского? – обурюється ще один донеччанин в черзі щодо звинувачень у наркозалежності на адресу Зеленського, згадуючи підтримку міністра охорони здоров'я щодо легалізації легких наркотиків у медичних цілях.
– Ну, ви наркоманів бачили? Ну не може наркоман займатися спортом. І він стільки працює, що у нього нема часу, коли вживати, – переконує жінка з Херсонщини, яка разом з чоловіком і повнолітньою дочкою були останніми у черзі за зміною місця голосування.
– Знаєте, що мені це нагадує? Коли про Майдан теж казали, що там були наколоті апельсини, – додає, сміючись, її чоловік Олег.
Ця сім'я досиділа тут майже до дев'ятої вечора, коли врешті до них дійшла черга.
– Это уже дело принципа – проголосовать против Порошенка. А если все расслабятся, что Зеленский и так побеждает, то мало ли что может произойти, –пояснюють свою впертість херсонці, які переходять то на російську, то на українську мову.
При тому вони визнають, що за останні п'ять років життя у них покращилося. Але, мовляв, виключно тому, що почали більше працювати, а дочка заради заробітку навіть закинула навчання.
Херсонець Олег переконує, що це перші для нього вибори. Раніше не ходив голосувати, бо важко було обрати між «гнилим помідором і гнилим огірком».
Те, що Зеленського називають людиною Коломойського, взагалі вважає його перевагою, бо «саме Коломойський на початку війни заправляв у Дніпропетровській області і захистив територію».
– Так, буде важко, але мені не страшно, – додає Олег у відповідь, чи не боїться він кризи через різку зміну влади.
– А коли очікуєте відчути покращення від нової влади? За рік? Два? – уточнюю прогнози.
– Відійдіть від вікна. Зараз гляну на зірки і вам скажу, – посміхається він у відповідь.
– Урааа! – раптом лунає з кабінету, коли одна з працівниць зрозуміла, що Олег на сьогодні останній зі списку.
P.S.: Станом на п'яту вечора 15 квітня, останній день прийому заяв про зміну місця голосування, у Дарницькій РДА прийняли 6 100 осіб. Обіцяли працювати до останнього клієнта – а їх у черзі лишалися ще повні коридори.
У першому турі виборів на виборчому окрузі Дарницького району переміг Зеленський з 27% голосів. Порошенко відстав від нього менше ніж на 1%. Загалом різниця між ними склала тисячу голосів.
