Инструмент налоговой рассрочки, который государство должно было использовать для помощи бизнесу, ГФС применяла в угоду олигархам, что позволило им накопить сверхприбыли. (укр)
У червні 2015 року Петро Порошенко під час свого президентського звернення до парламенту проголосив курс на деолігархізацію.
«Невід'ємна частина деолігархізації — демонополізація, бо саме монополії паразитують на державних ресурсах», — грався економічними термінами гарант.
За іронією долі саме тоді молодий та енергійний голова ДФС Роман Насіров з «Блоку Петра Порошенка» власними підписами рятував мільярдерів.
Команді проекту «Марлін» через довгі суди та листування з фіскальною службою вдалося зібрати повний перелік податкових розстрочок, які отримав бізнес у період правління Насірова — з травня 2015 року по березень 2017 року.
Це саме ті розстрочки, які на багатомільйонні суми виписувалися фейковим компаніям політичного авантюриста Олександра Онищенка і які пізніше закутали главу ДФС в картату ковдру під час затримання детективами НАБУ.
Загалом за три неповні роки податкова видала розстрочки 70 компаніям на суму понад 18 млрд грн. На диво, більше половини цієї суми отримали підприємства, пов'язані з найбагатшою людиною часів незалежності Рінатом Ахметовим.
Деолігархізація по-новому
Самі по собі розстрочки є звичайним протекціоністським заходом підтримки вітчизняного бізнесу у скрутні часи. Питання лише в тому, для кого його застосовувати. Наприклад, допомагати найбільш незахищеному малому бізнесу, продуктивному середньому чи часто олігархічному в Україні великому.
Податкова розстрочка надається на короткий термін за особистим підписом глави фіскальної служби тим платникам податків, у яких виникли економічні труднощі і загроза потрапити в боргову яму перед державою.
Претенденти на розстрочку повинні мати задовільний фінансовий стан, щоб сплатити розстрочку та відсотки за користування нею, а також мати достатньо майна для податкової застави. Хоча, як показують кейси НАБУ, вимоги були умовностями, на які Насіров не звертав уваги.
У 2015 році сума наданих податкових розстрочок перевищила 6 млрд грн. Найбільший шмат пирога, 3 млрд грн, дістався групі ДТЕК Ахметова. Щоб зрозуміти масштаб цифри, достатньо згадати, що того ж року Міноборони на сучасне озброєння витратило лише 5 млрд грн.
Ще 2,8 млрд грн розстрочок отримали переважно державні «Укргазвидобування», НАЕК «Енергоатом», «Укроборонпром», «Криворізька теплоцентраль», «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» та ДП «Укрспирт».
Розстрочку на 236 млн грн отримав найбільший приватний імпортер газу у 2015 році «Еру трейдинг». Компанія належить маловідомому Андрію Фаворову, який незабаром повинен очолити газовий бізнес державного НАК «Нафтогаз України». За даними YouControl, у 2018 році його компанія має 137 млн грн податкових боргів.
Схожа історія — у ТОВ «Компанія «Енергоальянс», яку ЗМІ пов'язують з менеджментом Ігоря Коломойського. У 2015 році вона отримала розстрочку на суму понад 137 млн грн, а у 2018 році має податковий борг на 135 млн грн.
Мають борги й обласні енергетичні компанії братів Суркісів, Костянтина Григоришина та Ігоря Коломойського, яким три роки тому допомагав Насіров. Наприклад, «Запоріжжяобленерго» — 470 млн грн, «Харківобленерго» — 318 млн грн, майже банкрут «Черкасиобленерго» — 202 млн грн.
Не залишився без допомоги і тесть Насірова, який збирав зятю кошти на заставу. На майже мільйон гривень податкову розстрочку отримало ПАТ «Дніпрометробуд», 5% якої належить фірмі з холдингу Олександра Глімбовського.
Якби НАЗК було політично незалежним, то вже давно перевірило б Насірова і бізнес тестя на конфлікт інтересів. Компанія має 9 млн грн податкового боргу.
Повністю збанкрутувало ТОВ «Фра-М», засновником якого є Павло Дашкевич з Молдови. У 2015 році ця фірма отримала розстрочку майже на 25 млн грн. ПАТ «Автокраз», часткою якого володіють структури Костянтина Жеваго, теж не залишилося без розстрочки на майже 10 млн грн. Це підприємство теж банкрут.
Розстрочки плюс
Через рік після полум'яної промови Петра Порошенка про деолігархізацію набула чинності скандальна формула «Роттердам+», яка магічно перетворила вугілля з Донбасу на закордонне, а доходи Ахметова змінили «мінус» на «плюс».
Насіров продовжував штампувати розстрочки, тому у 2016 році ситуація не змінилася. Близько 6 млрд грн розстрочок отримали структури Ахметова.
До переліку отримувачів розстрочок додалися компанії австрійського бранця Дмитра Фірташа ПрАТ «Украгро НПК» та ТОВ «НФ трейдинг Україна» на 327 млн грн, компанія екс-міністра Миколи Злочевського ТОВ «Еско-північ» на 75 млн грн та ТОВ «ПК Пожмашина» на 4 млн грн, близьке до Радикальної партії Олега Ляшка.
Крім того, понад 3 млн грн податкового розстрочення отримала корпорація «Богдан моторс», яка належить бізнес-партнеру Петра Порошенка, першому заступнику секретаря РНБО Олегу Гладковському. Майже 30 млн грн розстрочок отримав столичний монополіст ПАТ «АК Київводоканал».
«Податкова розстрочка залишає бізнесу додаткові кошти. Це дуже вигідно, особливо тоді, коли очікується девальвація. Усі твої конкуренти платять податки, а ти — пізніше. Не кожен зможе так розстрочити свої податки, але ДТЕК змогла», — пояснює переваги розстрочок часів Насірова незалежний експерт Андрій Герус.
За перші два місяці 2017 року, до історії з ковдрою, Насіров встиг підписати розстрочки лише кільком компаніям. Крім ДТЕК Ахметова, це були державні підприємства, компанія групи «Авек» народного депутата, колишнього регіонала Олександра Фельдмана і згадана «Богдан моторс».
Неймовірний збіг: як тільки детективи НАБУ постукали у двері «Феофінії», де ховався голова ДФС, роздавання розстрочок олігархам та політикам припинилося.
Очевидно, що випадкових компаній у переліку щасливчиків не було. За три роки лідер з розстрочок Ахметов значно поліпшив свій фінансовий стан. Судячи з оприлюднених цифр, цьому сприяла й фіскальна політика Насірова.
Інструмент, який держава повинна була використовувати для допомоги бізнесу, ДФС часів Насірова застосовувала на догоду олігархам, що дозволило їм накопичити нові надприбутки. Причому для багатьох монополій це не мало значення: вони як були боржниками перед бюджетом, так і залишилися.
Схоже, слово «деолігархізація» президентська команда використовувала лише для телекартинки, за якою олігархи рятували себе коштом простих платників податків.
