Процесс предоставления автокефалии Украинской православной церкви – на финишной прямой. И хотя рано говорить о создании единой поместной православной церкви – слишком много внешних и внутренних неизвестных в этом уравнении – уже сейчас возникает ряд чисто практических вопросов, которые интересуют украинских верующих. Одно из самых спорных и пока непонятных: каким образом в новую церковь будут присоединяться приходы и смогут ли отказаться от этого (Укр.).
Створять нову церковну структуру?
Так. У разі надання автокефалії Українській православній церкві Вселенським Патріархатом в Україні утворять нову церкву. Її започаткують єпископи, які підпишуться під зверненням до Вселенського Патріархату про надання автокефалії. Наразі це всі єпископи УПЦ КП та УАПЦ (Українська автокефальна православна церква) і близько 10 єпископів УПЦ (МП), більшість із них заявляли про свою позицію публічно. Найближчим часом у Софії Київській у столиці повинен відбутися ще один спеціальний захід — об’єднавчий собор. На ньому всі ці єпископи й утворять нову церкву та оберуть предстоятеля.
Отже, три церкви об'єднуються в одну чи створюється четверта церква?
У нову церкву об'єднаються УПЦ (КП) і УАПЦ і частина УПЦ (МП). А ті представники Московського Патріархату, які не забажають приєднуватися, лишаться в нинішньому статусі. Щоправда, у Верховній Раді зареєстрували законопроект: передбачається, що в назві релігійної організації повинен відображатися її керівний центр. Тобто УПЦ (МП) буде змушена змінити назву, наприклад, на «Російська православна церква в Україні». Нині вона офіційно називається «Українська православна церква».
В об'єднанні беруть участь єпископи. А як цей процес стосується парафій?
На соборі єпископи утворять нову церковну юрисдикцію. Але питання належності до тієї чи іншої церкви вирішуватиме кожна релігійна громада окремо. Наразі невідомо, яким чином юридично зареєструють нову церкву: змінять статутні документи чи зареєструють з нуля. Та в будь-якому разі можна передбачити, що перехід парафій УПЦ КП і УАПЦ проходитиме під централізованим керівництвом єпископату двох церков і носитиме чисто формальний характер.
Водночас якщо парафія, що сьогодні належить до УПЦ (МП), виявить бажання долучитися до новоствореної помісної церкви, не варто сподіватися на сприяння церковного керівництва.
Чи багато парафій УПЦ (МП) перейдуть у нову церкву?
Навіть про приблизні цифри сьогодні казати складно. Дослідження показують лише загальні настрої (приміром, прихильників автокефалії значно побільшало від початку українсько-російської війни).
На думку директора департаменту у справах релігій Міністерства культури Андрія Юраша, до нової автокефальної церкви перейдуть близько половини парафій УПЦ (МП). Своєю чергою один із найпалкіших автокефалістів у Московському патріархаті митрополит Олександр Драбинко каже, що приєднатися до помісної церкви, зокрема, на Чернігівщини та Волині, бажають 70% духовенства.
За даними опитування Центру Разумкова спільно з Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва від серпня цього року, найбільше підтримують ідею створення єдиної церкви на заході та в центрі країни. Скептичніше ставляться на півдні та сході. Серед усіх вірян УПЦ (МП) підтримують ідею створення автокефальної церкви 26.8% опитаних.
Зміни юрисдикцій релігійними громадами в останні роки вже траплялися. Здебільшого з УАПЦ й УПЦ (МП) парафії переходили до УПЦ (КП). З Московського патріархату переходили, зокрема, через українсько-російську війну. За останні 5 років, за словами Андрія Юраша, зафіксували близько 120 випадків звернень парафій або їхніх частин щодо переходу з Московського до Київського патріархату. Близько 80 із них перейшли повністю або частково, в 40 досі тривають конфлікти.
Як відбувається перехід?
У 2016 році вийшла брошура з інструкцією щодо процесу зміни юрисдикції. Як зазначають автори, це питання регулюється статутом релігійної громади, а право на зміну церкви гарантується частиною 2 статті 8 Закону «Про свободу совісті та релігійні організації»: «Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних і організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості».
Отже, зміна юрисдикції передбачає три основні кроки:
1. Скликання загальних зборів громади.
2. Ухвалення рішення про зміну юрисдикції. Для цього вносяться зміни до статуту релігійної громади, це фіксується в протоколі.
3. Протокол, список присутніх й оригінал статуту подається до реєстраційного органу облдержадміністрації. Там надають свідоцтво про реєстрацію юридичної особи та реєструють у фіскальній службі як неприбуткову організацію.
Звісно ж, передбачається, що попередньо громада домовляється з церковною юрисдикцією, до якої хоче ввійти.
Хто має право брати участь у загальних зборах громади?
Одна з найгостріших проблем переходу — в православних громадах України немає фіксованого членства. А в конфліктах довкола спірних парафій сторони звинувачували опонентів у використанні «гастролерів», які брали участь у зборах як члени громади для впливу на її рішення.
Отож підготовкою до загальних зборів варто зайнятися ґрунтовно й завчасно: сформувати списки учасників загальних зборів, завірити в органах місцевого самоврядування, поінформувати учасників, підготувати приміщення для зібрання, завчасно попередити місцеву владу. А в разі спроби «гастролерами» взяти участь у зібранні, звернутися до правоохоронців.
Як священик впливає на рішення парафії про перехід?
З юридичної точки зору ні настоятель парафії, ні будь-який інший священик не мають якоїсь особливої ролі в ухваленні рішень щодо життя громади. Саме загальні збори зазвичай є тим органом, що ухвалює рішення про зміни до статуту. Але, очевидно, священик має серйозний вплив на думку парафіян і часто не зацікавлений у таких змінах. Тут стане в нагоді юридична обізнаність у питанні й ґрунтовна підготовка громади.
Чи потрібен дозвіл єпископа?
Іноді в статуті громади є норма: для зміни юрисдикційної приналежності потрібен дозвіл керівного єпископа. І цей пункт фактично унеможливлює перехід парафії. Водночас у статті 12 Закону «Про свободу совісті та релігійні організації» йдеться, що статут релігійної громади не повинен суперечити чинному законодавству. А обмеження права релігійної громади на перехід до іншої церкви і є порушенням закону. У такому разі передусім парафії варто звернутися до органів державної влади, щоб скасувати цю норму статуту в суді.
Ще однією перепоною, яку може створити церковне керівництво (єпископ або священик) — приховати оригінал статуту релігійної організації, якщо документ зберігався в нього. У такому разі потрібно подати оголошення в місцеву газету про втрату реєстраційних документів, а відтак вимагати в органів влади видати їх.
Кому належатиме будівля храму і майно?
Усе майно парафії, зокрема й будівля храму, належить релігійній громаді або передається їй у користування. Перейшовши до іншої церкви, громада зберігає все своє майно.
Тут є ще одна небезпека: часто ініціативній групі, яка організовує перехід парафії, пропонують компромісний варіант — реєстрацію нової громади відповідної церковної юрисдикції. Водночас можуть запропонувати почергове служіння в храмі обох громад — старої і нової. У такому випадку стара громада збереже за собою право на все майно.
Чи однаковий процес переходу сільських і міських громад?
З юридичної точки зору процес не відрізняється, втім, може мати певні особливості. У селі з однією церквою вірянин не має особливого вибору, адже не всі можуть дістатися на богослужіння в інший храм. А у великому місті такий вибір є. Переважна більшість переходів до іншої церкви в Україні відбувалася саме в сільській місцевості, водночас у містах між храмами різних патріархатів «мігрують» зазвичай окремі парафіяни.
Цілком імовірно, що з проголошенням автокефалії в Україні переходів громад і у великих містах побільшає. І якщо позиція духовенства й парафіян буде однаковою, процес не повинен бути складним.
