Кто хочет отставки министра финансов Александра Данылюка? Что будет с бюджетом страны без траншей МВФ? Как приближенный к президенту Игорь Кононенко оказывал давление на министра? Об этом - в интервью УП/ЭП с Александром Данилюком
«Я написав лист до послів G7, тому що просто вичерпав всі інші механізми»
«Ігор Кононенко лобіював мені заступника».
«Без траншів МВФ секвестр бюджету — неминучий».
Усі ці заяви належать міністру фінансів Олександру Данилюку, новини про якого останній тиждень не сходять з перших шпальт усіх ЗМІ.
Все почалося 27 травня, у день, коли на закритій частині засідання Кабміну Данилюк посперечався з прем'єр-міністром Володимиром Гройсманом. Причина суперечки — відмова прем'єра призначити заступником міністра фінансів Яну Бугрімову.
Наразі у міністра фінансів чотири заступники — Оксана Маркарова, Сергій Марченко, Юрій Буца та Андрій Граділь. З грудня 2016 року заступник за податковим напрямком відсутній. Ним був Євген Капінус, який став державним секретарем в Міністерстві фінансів.
У той день після перепалки з прем'єром Данилюк залишив засідання. Без нього Кабмін ухвалив цікаве рішення: перепідпорядкував Кабміну Державну фіскальну службу і позбавив Мінфін права погоджувати урядові документи. Набуття чинності цими рішеннями залежить від того, як усі міністри завізують ці акти.
Питання перепідпорядкування ДФС виникло не вперше. ЕП уже писала, що після гучного відсторонення керівника цієї служби Романа Насірова тимчасово під свій контроль ДФС узяв Гройсман. В оточенні президента це не влаштовувало крило Ігоря Кононенка.
Перепідпорядкування ДФС Кабміну також дозволяє прем'єр-міністру потіснити президентські апетити щодо фіскальної служби і напряму працювати із своїм політичним соратником Мирославом Проданом.
Своїми останніми діями і заявами Данилюк пішов ва-банк. Він звинуватив близького до президента Кононенка у нав'язуванні йому заступників, чим позбавив себе шансів на політичну підтримку гаранта, і повідомив про політичний тиск на себе листом послам країн G7, чим лише поглибив конфлікт з прем'єром.
«Я не піду у відставку, — каже Данилюк. — Якщо прем'єр хоче — нехай сам мене звільняє».
Очікується, що цього тижня і стане зрозуміло, «хоче» прем'єр чи ні, адже якщо член уряду не пише заяву сам, його звільнення можливе за поданням прем'єра. За відставку повинен проголосувати парламент.
УП/ЕП зустрілися з міністром фінансів у четвер ввечері. Данилюк розповів, що сталося на скандальному засіданні уряду, хто зацікавлений у його відставці, що з бюджетом країни і чому підстав для підвищення мінімальної зарплати нема і найближчим часом не буде.
— Ви уже написали заяву про відставку?
— Ні, і не збираюся писати. Я ніколи такого не казав і навіть на засіданні Кабміну, коли у нас була розмова з прем'єром, я сказав: «Подавайте мене у відставку, якщо не підтримуєте мене. Сам я заяву писати не буду». Я знаю, що багато хто був би щасливим, якби я подав у відставку.
— Прем'єр зацікавлений у вашій відставці?
— Думаю, він менше за всіх зацікавлений у цьому, але зацікавлених багато. Вони є у кожній сфері, яку ми розчистили від корупції, від впливу власних інтересів.
Наприклад, при запуску відкритих електронних реєстрів з відшкодування ПДВ хтось постраждав. Націоналізація Приватбанку зменшила олігархічний вплив Коломойського. Силовим органам, генеральній прокуратурі також довелося обмежити свої побажання. З чого усе це почалося?
Просто перший раз в історії хтось наважився сказати: «Знаєте, пане генеральний прокурор, не повинно бути такої прокуратури в країні, яка тисне на бізнес, на суспільство, на уряд. Щось забагато прокурорів у нас. Реформу не можна імітувати, треба підкріплювати її скороченням фінансування».
Ще раз: зацікавлених у моїй відставці немало, але мене це не хвилює. Для мене важливо, що є набагато більше людей, які мене підтримують. Ми робимо правильні речі.
— Як просувається справа Генпрокуратури щодо нарахування вам податкових зобов'язань та пені?
— Як в Україні працює Генеральна прокуратура? Вони діють як піар-агенство: спочатку публічно звинувачують напряму або через контрольоване «зливання» «компромату» і вважають, що це мене лякає. Мене це не лякає. Нехай доведуть свої звинувачення в суді.
Прийшли документи з Великобританії, і їх це поставило в дискомфортну позицію. Нехай з неї виходять. Генпрокурор заявив, що в мене масштабні ухилення від сплати податків. І де вони?
— Ви про відповідь Королівської служби з податків і зборів? Чи були додаткові документи?
— Ні, я саме про ті документи. Їх отримали Генпрокуратура і ДФС. Податки сплачено. Зараз мене також звинувачують що нібито в мене є незадекларована квартира в Лондоні.
Телеканал «1+1» зняв повністю вигаданий сюжет про те, що я начебто купив квартиру в Лондоні і не задекларував її — у стилі «фільму жахів». Цю фейкову історію швидко підхопила Генеральна прокуратура. Зареєструвала провадження.
Коли ідуть журналістські розслідування проти Грановського, прокуратуру це не хвилює, а тут — взірець правди — телеканал Коломойського!
Я відразу цей фейк спростував. Потім з'ясувалося, що коли «1+1» приписував мені квартиру в Лондоні, то скористався фотографіями квартири керівного директора ЄБРР (Європейський банк реконструкції та розвитку. — УП/ЕП) в Парижі. Така невдача!
Телеканал сфальсифікував документи. Реальна інформація доступна у вільному реєстрі. Це нескладно. Кожен може взяти її. Квартира оформлена абсолютно на інших людей.
Ми будемо судитися з «1+1». Вони відповідатимуть за розповсюдження фейків. Мій адвокат попросив їх зберегти і надати нам сюжет. Знаєте, що нам відповіли?
«Оскільки, згідно з вашим запитом, датою виходу сюжету є 22 квітня 2018 року, а ваш адвокатський запит надійшов 7 травня 2018 року, тобто минуло понад 14 днів від дати оприлюднення сюжету, ефірна версія сюжету не збереглася».
Запит ми направили вчасно — все зафіксовано. Не дарма вони бояться.
Незважаючи на спростування, публічно активно продовжується «вкидання» цієї інформації. Зараз проплачені матеріали на цю та інші теми присутні у багатьох медіа. Це скоординована кампанія. Це неприємно, але це доводить, що ми рухаємося в правильному напрямку.
— Ви знаєте, хто вас атакує?
— Я знаю, хто цим точно не займається. Цим не займаються, люди, які підтримують те, що ми робимо. Увесь цей бруд — хто прямо, хто опосередковано — ллють мої опоненти.
Просто я зараз стикаюся з тим, що буде використовуватися упродовж виборчої компанії з будь-ким, хто матиме активну позицію і наважиться її відстоювати. Це просто початок.
ПРО СКАНДАЛЬНЕ ЗАСІДАННЯ КАБМІНУ
— Давайте повернемось на тиждень назад. У середу 27 травня на закритій частині Кабміну у вас виникла суперечка з прем'єр-міністром Володимиром Гройсманом.
Причина — ви попросили прем’єра призначити вам п’ятого заступника — Яну Бугрімову. Прем’єр сказав вам, що це питання не на часі. Можете розповісти, що тоді насправді сталося?
— У вас є джерела, які були присутні на цьому засіданні, я так розумію.
— Вони можуть бути зацікавлені у тому, щоб викривити інформацію.
— Тут немає що викривляти. Ви абсолютно правильно сказали. В мене була вимога призначити заступника. Мінфіну потрібна професійна людина, яка буде займатися реформою Державної фіскальної служби.
У мене два роки немає профільного заступника з податкового напрямку. Мені вже два роки не дають його призначити і вважають це нормальним. Я не вважаю це нормальним.
— Що вам сказав прем'єр?
— Що не підтримує це призначення
— А чому не підтримує? Чому ця ситуація стала критичною і такою конфліктною саме зараз. Бугрімова працює в міністерстві давно. Євген Капінус, який займався податковим напрямком до цього, став державним секретарем у грудні 2016 року, але він продовжував «вести» податковий напрямок, ходив на засідання профільного парламентського комітету.
Чому питання стало руба саме зараз, а не раніше?
— А чому ви вирішили, що воно не було болючим і критичним? Частину обов'язків я поклав на державного секретаря, а це, до речі, не правильно. Він координував роботу, профільні радники також координували роботу по податковим питаннях, але через відсутність профільного заступника все замикалося напряму на мене.
Реформа ДФС — це пріоритетна реформа, а мені не дають призначити людину, яка б постійно могла б нею займатися.
На початку 2017 року моя команда розробила комплексну реформу ДФС і Кабмін прийняв всі відповідні акти. Це був сильний та продуманий проект реформи ДФС, підтриманий експертами та бізнес асоціаціями. Ми зробили все, щоб отримати результат.
Завершилось все тим, що акти довго не підписувалися прем'єр-міністром. Впровадження гальмувалося, а потім Кабмін скасував постанову взагалі з поясненням, що реформа «не продумана».
Я — міністр фінансів, питання реформи ДФС — це сфера відповідальності міністра фінансів і я визначаю стратегію і тактику реформи. Хто інший міг прийняти рішення про скасування і яке підґрунтя такого рішення?
Так працює державне управління. Те, що зараз намагаються зробити — перепідпорядкувати ДФС напряму Кабінету Міністрів (читай секретаріату Кабміну) — не спрацює, призведе до порушення принципів державного управління та втрати довіри до реформи.
— Дозвольте мені закінчити з хронологією подій на засіданні Кабміну. Після конфлікту з прем'єр-міністром ви залишили залу?
— Моя абсолютно обґрунтована пропозиція була абсолютно необґрунтовано відхилена. Я встав і пішов.
— Ще була розмова про відставку. Ви казали, що не підете у відставку. «Якщо хочете, то звільняйте мене самі». Так було сказано?
— Так. Саме так я і сказав. Після того, як я пішов із засідання, я дізнався, що потім були прийняті якісь рішення. Я зв’язався зі своїми колегами, вони підтвердили, що розглядались рішення про ДФС. Я відразу запитав: «Розглядались? Акти були прийняті?». Декілька людей навіть не могли сказати прийняли акти чи ні, інші сказали чітко «рішення прийняті не були».
Ось так зараз працює Кабмін. Як з’ясувалося, ці рішення були оформленні як «прийняті». Я зараз дав запит на отримання стенограми засідання Кабміну, і як член Кабміну, маю на це право. Буду розбиратися з цим дивом.
Прийняті акти стосувалися перепорядкування ДФС напряму Кабміну. Також були прийняті зміни до регламенту, якими Мінфін виключався з переліку відомств, які повинні погоджувати акти Кабінету міністрів.
У п’ятницю, коли я побачив акт про зміни до регламенту, який прийшов до Мінфіну на погодження, я переконався, що дійсно — його було ухвалено. І тепер мене просять його завізувати. Я, звичайно, відмовив з позицією, що я проти, адже це призведе до розбалансування державних фінансів, порушує закон та Конституцію.
Уявіть собі, ви — міністр уряду, і ось на розгляд виноситься питання «А давайте позбавимо міністерство фінансів права погодження актів?». В принципі ви, як міністр, як державний діяч, маєте задуматися про те, а яку саме проблему це вирішить.
Тобто проблема створюється, а не вирішується. Схожа ситуація з Державною Фіскальною службою. Яку проблему це вирішує?
— Можливо, проблему прем'єр-міністра, який отримає повний контроль над Державною фіскальною службою.
— Рішення ще не оприлюднене. Постанова ще не набула чинності. Її потрібно оформити відповідно до регламентних вимог.
Це рішення порушує загальну систему державного управління. Органи, які формують політику, і які реалізують політику, повинні знаходитися в одному блоці. ДФС, казначейство, фінмоніторинг повинні бути в системі координації міністра фінансів. І, до речі аудиторська служба також.
— Але аудиторську службу раніше вивели з-під порядкування Мінфіну на користь Кабміну.
— Це апріорі неправильно. Такий підхід створює додаткові ризики у системі державного управління. Мова не тільки про концентрацію управління в одних руках. Окрім того, ці два рішення суперечать позиції МВФ.
— МВФ уже відреагував листом на дії прем'єр-міністра. Ви після засідання Кабміну говорили з прем’єром?
— Я намагався з ним поговорити.
— Тобто?
— Його не було на зв’язку. Зразу хочу зауважити, що я намагався з ним зв’язатися ближче до вечора.
— Ви конфліктували з Володимиром Гройсманом до цього?
— Зараз ми вже переходимо на психологію. Я взагалі слово «конфлікти» не дуже люблю. Я не конфліктний. Я — за результат. Але коли мені не дозволяють дійти до результату, тоді виникає ситуація, яка виглядає як конфлікт.
В мене немає персональних конфліктів. Я в команді прем'єра. Але, ми повинні тоді і працювати як команда. Я так це розумію. Головне — щоб у мене не було конфліктів з державою і національними інтересами. А таких конфліктів у мене точно немає.
ПРО ЛИСТ ДО ПОСЛІВ G7 ТА СИТУАЦІЮ ІЗ ЗАСТУПНИКАМИ
— Ви написали лист до послів країн G7. Що спонукало вас написати цей лист? Якої реакції ви очікували?
— Цей лист я написав для того, що поінформувати послів про ризики ситуації, що склалася для системи державних фінансів, а також про загрозу прогресу реформи ДФС. Коли виникають ризики такого рівня, посли мають про це знати. Я написав лист, щоб не виникло підстав для будь-якої дезінформації.
Я просто вже вичерпав всі інші механізми.
— Яка була реакція послів?
— Вони дуже стурбовані. Вони розуміють, що зараз в України непроста ситуація і нам потрібно працювати як єдина команда. Вся підтримка від міжнародних фінансових інституцій, яку Україна отримала і продовжує отримувати, насправді тримається на тому, що в складі уряду є професійний фінансовий блок.
— Але цим листом фактично ви пішли в лобову і з президентом, і з прем'єром. Ви після цього з ними говорили? Вони дзвонили вам? Можливо, сперечалися з вами?
— Я не хочу ні з ким сперечатися.
— Але у них реакція точно була.
— Я завжди орієнтований на результат і завжди використовую усі доступні мені механізми: обговорити, запропонувати, показати, чому це важливо, врешті—решт — зайняти активну публічну позицію. Просто з листом це вже була крайня міра.
— У листі ви кажете, що президент нав’язував вам заступників. Як це відбувалося?
— Зараз не в цьому питання.
— Це важливо — президент країни нав’язує вам заступника!
— Питання не в цьому. Питання в тому, що у мене два роки немає потрібного заступника — і все. Важливо, щоб посли розуміли ситуацію. Четверо з цих послів є в наглядовій раді проекту з інституційної реформи ДФС, яку я створив.
Вони розбиралися у реформі і приділяли їй значну увагу — вони також виділяли ресурси для підтримки реформи. А потім раптом Кабмін скасовує акти, спрямовані на реалізацію цієї реформи. У нас законом про держслужбу передбачено, що керівництво ДФС призначається на конкурсній основі — цього теж не відбувається.
Ми, звісно, можемо говорити «мед—мед—мед», але ж від цього солодко не стає. Є серйозні проблеми на митниці, і те, що ми говоримо, що ми попереду усієї планети — аж ніяк не вирішує проблему, і не відображає реальність. На фоні існуючих проблем — такі заяви лише зменшують рівень довіри до уряду.
— Ви уникаєте імен. Я розповім те, що знаємо ми. Кандидатуру Ігоря Уманського, як потенційного заступника міністра фінансів, озвучували депутати, у тому числі бюджетного комітету давно — ще на етапі формування вашої команди заступників.
Після конфлікту з Наталкою Яресько Уманський пішов з Мінфіну. В розмові з ЕП він говорив, що не розглядає можливості свого повернення саме в Мінфін. Потім він публічно критикував вас і президента, що, як розповідали наші джерела, дратувало президента.
На певному етапі активізувалися розмови про те, що новим міністром фінансів може стати голова парламентського комітету з питань податкової та митної політики Ніна Южаніна.
В апараті її комітету працює Світлана Воробей. Її кандидатура як заступника міністра озвучувалась у випадку, якщо Южаніна стане міністром фінансів.
Поясніть політичний розклад: який сенс призначати президенту заступником міністра фінансів Уманського, який з ним не погоджується? Які аргументи звучали для призначення Воробей? Коли взагалі востаннє була розмова, що хтось з них має бути вашим заступником?
— Про цих двох — це давня історія. Уманського спочатку починав штовхати один з депутатів. Скажемо так, один з дуже наближених до президента депутатів.
— Ігор Кононенко, правильно?
— Так. Я сказав «ні». Було багато спроб призначити Уманського, але я казав «ні».
Щодо Воробей — вважалося, що податковий комітет має мати свою квоту у Мінфіні. Я вважаю, що це не нормально і був категорично проти. На певному етапі ці намагання просто відпали.
Я хотів призначити Яну Бугрімову, бо знаю цю людину, я їй довіряю. У Яни є висока репутація, і вона ні з ким не пов’язана. Тобто вона буде професійно виконувати свою роботу. Але чомусь це блокувалося. Відсутність профільного заступника — я, як міністр, вважаю великою проблемою.
— Чисто математичне питання: п'ятий заступник — не забагато?
— У міністра юстиції шість заступників та держсекретар.
Міністерство фінансів — це системне міністерство. Ми займаємось усіма сферами, мої заступники перевантажені. Типова претензія до Мінфіну, чому заступники не приходять на наради до віце-прем’єрів або на комітети. Все просто — ми залучені у всі важливі питання, а на всіх заступників банально не вистачає.
У нас активна позиція з підтримки ключових реформ: до реформ охорони здоров’я, освіти, енергетики тощо. Ми окремо займаємося реформою Академії медичних наук, монетизацією субсидій, реформою державних банків.
Ми відповідаємо за співпрацю з міжнародними фінансовими організаціями. Врешті-решт, ми згідно закону відповідаємо за ефективне використання державних коштів. Мінфін — це і контролер ефективності витрат, і драйвер реформ.
ПРО БЮДЖЕТ, МВФ І АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
— У першому кварталі бюджет за доходами не вдалося виконати на 6,2 млрд грн. У квітні ситуація покращилась, але все ще спостерігається недовиконання плану.
— У першому було кілька факторів, він не завжди показовий. Зараз ми шукаємо спосіб вирівняти ситуацію.
— За результатами першого кварталу уряд мав вирішити: підвищувати мінімальну зарплату чи ні. Зараз ці очікування зсунулися на перше півріччя. На вашу думку, є передумови для підвищення мінімалки за результатами першого півріччя?
— Передумов немає.
— Якими мають бути показники бюджету, щоб вони з’явилися?
— Підвищення «мінімалки» — це додаткові видатки. Ми прораховували декілька варіантів, скільки це може коштувати. Підвищення «мінімалки» з квітня обійшлося б держбюджету мінімум в 13 млрд. гривень. І це мінімальна сума, яка потрібна тільки на підвищення «мінімалки» — без урахування підвищення посадового окладу працівника і тарифного розгляду єдиної тарифної системи.
Якщо врахувати підвищення тарифного розгляду у співвідношенні до «мінімалки», була б додаткова потреба у витратах на 2018 рік у 30 млрд. гривень. Перше півріччя закінчується вже через місяць. Зараз потрібно думати про Антикорупційний Суд, а не займатися популізмом.
— Тобто головна умова — це Антикорупційний Суд. А підвищення ціни на газ?
— Ситуація з Антикорупційним Судом досить однозначна — або ми йдемо у правильну сторону, або ні.
Стосовно ціни на газ також потрібно приймати якесь рішення. І це дуже непросте рішення. Ми намагаємося знайти компроміс. Однак зараз лакмусовий папірець — закон про Антикорупційний Суд.
