Від початку поточного тижня в Україні в цілому та у її столиці зокрема як ніколи часто лунають сирени повітряних тривог. Про те, чому саме зараз путінська Росія активізувалася в сенсі «небесних» загроз – далі в матеріалі ForUA.
На тлі заяви російського міністра закордонних справ Лаврова про те, що РФ розпочинає «послідовні та системні удари» по підприємствах українського військово-промислового комплексу в Києві та «центрах ухвалення рішень» зовнішньополітична служба Євросоюзу (ЄС) викликала для бесіди тимчасового повіреного у справах Росії. Про це в Х повідомила представниця Єврокомісії Аніта Гіппер.
За її словами, паралельні російські погрози іноземним громадянам та дипломатам із закликами покинути Київ є неприпустимою ескалацією конфлікту. Вона закликала Росію припинити обстріл цивільного населення та розпочати справжні мирні переговори, стартувавши з повного та безумовного припинення вогню. Окрім того, пані Гіппер також наголосила, що представництво ЄС залишиться у Києві попри російські погрози.
Тим часом Німеччина, Норвегія та низка інших держав викликали «на килим» послів РФ через погрози іноземним дипломатам. До речі, база норвезької гуманітарної організації в Україні постраждала від нещодавньої атаки РФ.
Водночас у сусідній Польщі кажуть, що розглядатимуть удари РФ по її диппредставництвах як цілеспрямовані. «Кожен випадок удару по польських дипломатичних представництвах ми будемо розглядати як цілеспрямований та навмисний. Дії Російської Федерації мають серйозні міжнародно-правові наслідки, вкотре принижуючи роль цієї держави як постійного члена Ради безпеки ООН», – наголосили у міністерстві закордонних справ РП. А державний секретар польського МЗС Ігнацій Нємчицький акцентував, що європейці не повинні піддаватися на цю російську тактику-страшилку. Пан Нємчицький принагідно зазначив, що у свіжих російських погрозах бомбардувати Київ в принципі «немає нічого нового». «Особисто мене не дивує, що Росія погрожує Україні та дипломатам західних країн… Путін використовує цю тактику, щоб посіяти страх серед нас тут, у Європі, і я просто хочу сказати, що це не спрацює. Це цілком очевидно. Це просто тактика, і вона не спрацює», - додав він.
До речі, якщо говорити про нинішню тактику країни-агресорки, то німецьке видання Bild вважає її не лише демонстрацією сили, а й частиною ширшого плану Кремля щодо посилення тиску на Україну.
Як пише Bild, Москва, не відмовляючись від наміру повністю захопити Донецьку область, може готувати активну фазу бойових дій на літо 2026 року, а удари по Києву - будуть лише одним з відволікаючих елементів цієї стратегії. Австрійський військовий експерт, полковник Маркус Райснер у коментарі виданню заявив, що Росія нині концентрує зусилля на центральній ділянці східного фронту, одночасно посилюючи тиск на Харківську, Сумську та Запорізьку області. «Мета РФ полягає в тому, щоб атакувати Україну там, де її оборона ослаблена. Україна буде змушена перекинути війська на північ і Росії згодом буде легше наступати й захоплювати Донецьку область», - підкреслив Райснер.
Між тим не всі експерти вважають, що йдеться саме про підготовку масштабного літнього наступу. Зокрема, британський аналітик з питань Росії Кір Джайлз у коментарі тому ж таки Bild зазначив, що наразі не бачить «переконливих доказів» такої операції. На його переконання, наразі для агресора важливі геть не територіальні здобутки: «Точне розташування лінії фронту зрештою не є визначальним для результату війни. Ключову роль відіграють дипломатичні, економічні та політичні чинники». На думку експерта, Росія зараз намагається підірвати стійкість України - через тиск з боку США, удари по цивільному населенню та руйнування інфраструктури. Саме в цю логіку, вважає аналітик, вписуються крайні масовані атаки на Київ.
Однак, як зазначає Bild, Україна готувалася до такого сценарію. Полковник української армії Володимир Польовий розповів виданню, що Київ усвідомлював наміри Росії, тому власне й посилював оборонні рубежі і паралельно розвивав можливості для «ударів у глибину»: по логістиці, складах та промислових об’єктах на території РФ.
Дійсно, за останні місяці такі атаки фактично стали щоденними. Українські далекобійні дрони вражають нафтопереробні заводи, паливні бази та оборонні підприємства країни-агресорки. Вищезгаданий полковник Маркус Райснер називає це частиною «стратегічної повітряної кампанії» України проти російської воєнної економіки.
За його словами, ефективність цих ударів значною мірою забезпечується підтримкою західних оборонних компаній, які постачають Україні необхідні компоненти.
Тим часом за спостереженнями оглядачки британської Guardian Наталі Точчі, у Києві сьогодні відчувається «абсолютно спокійна впевненість». «Українці не очікують швидкого завершення війни й розуміють, що попереду ще складні місяці. Але водночас бачать: російський наступ сповільнюється, а навантаження на економіку РФ зростає», - констатує вона.
До слова, схожу за смисловим наповненням оцінку ситуації озвучив напередодні і президент Фінляндії Александр Стубб. Він заявив, що ситуація для України нині «виглядає краще, ніж будь-коли». «Перший рік війни був боротьбою України за виживання. Потім були три роки стійкості. А тепер це чиста математика», - сказав пан Стубб, додавши, що, за його оцінками, РФ наразі зазнає більших втрат.
Натомість журнал Time констатує, що Україна змогла знайти власні «козирі» навіть в умовах скорочення підтримки США. Видання пов’язує це насамперед із розвитком дронових технологій, які дозволяють Києву завдавати ударів углиб Росії, атакувати логістику та оборонну інфраструктуру. В даному контексті Time проводить паралель із біблійною історією Давида і Голіафа, де результат визначають не масштаби ресурсів, а точність, технології та здатність адаптуватися швидше за супротивника.
Вищенаведені оцінки перегукуються і з публікацією Economist, де зазначається, що Україна завдає Росії дедалі відчутнішої шкоди - як на фронті, так і в економічній площині.
Загалом, впливові західні медіа констатують, що наразі як військові, так і дипломатичні шальки терезів схиляються на користь України, але, резюмують вони, питання миру це питання не Києва, а Москви. Ідентичної думки дотримується і політтехнолог та офіцер ЗСУ Віктор Таран.
«Ніхто не питає у жертви, чи хоче вона, щоб її не били. Питають у того, хто б’є, коли він припинить це робити? Так от, Росія б’є свідомо, цілеспрямовано і щоночі. Тому Росію до миру треба не умовляти, а примушувати. Путіна не треба просити зупинитися. Його треба зупиняти реальною силою. Не обіцянками про тисячі ракет, а реальним виробництвом хоча б кількох сотень на рік. Не погрозами блекауту в Москві, а системними ударами по самій Москві та інших російських містах. Удари мають наноситися по конкретних російських цілях. По військових базах і штабах, заводах що виробляють танки, ракети та боєприпаси, залізничних вузлах через які йде постачання на фронт, нафтопереробних підприємствах що наповнюють військовий бюджет Росії, та енергетичній інфраструктурі що живить військову промисловість», - зауважує експерт.
На його переконання, саме знищення військового та економічного потенціалу Росії здатне реально наблизити завершення війни, позаяк допоки ворог може виробляти зброю і фінансувати армію у звичному режимі, він не матиме жодного стимулу зупинятися.