Місцеві вибори 2020-го стали для президента і його команди по суті першими справжніми виборами. Обидві тріумфальні кампанії 2019 року вигравались Зе!командою на емоціях і новизні.
Після півтора роки при владі команда Зеленського уже не може похвалитись новизною, а емоції у виборців усе менш приємні.
Тож місцеві вибори для нової влади стали першим великим випробуванням політичних м’язів, організаційної спроможності і здатності збирати команди на місцях.
З одного боку, «Слуга народу» завела у ради різних рівнів найбільшу кількість місцевих депутатів.
Однак, з іншого – президентська партія програла вибори в усі облради, крім чотирьох, і не спромоглась здобути крісло мера в жодному обласному центрі.
Саме рівень обласних рад після реформи децентралізації став ключовим в управлінні регіонами.
В цьому плані місцеві вибори стали для Володимира Зеленського холодним душем. Настільки відчутним, що президент навіть мусив залишити свою теплу інформаційну ванну, аби знайти винних.
Хто був покараний за провал місцевих виборів, хто почав чистку губернаторів і як Офіс президента сподівається укласти несподівані політичні союзи в регіонах, дізналась «Українська правда».
Оговтатись від виборів. Тимошенко замість Трофімова
Як і прогнозувала УП, головним винним вирішили вважати уже колишнього першого заступника глави Офісу президента Сергія Трофімова, який на Банковій відповідав за регіональну політику.
Його відставка частково була спричинена тим, що Трофімов справді був винен у провальній роботі влади в регіонах. Частково ж – його конфліктом з головою ОПУ Андрієм Єрмаком.
Неприязнь голови ОПУ до його першого заступника стала явною після інтерв’ю Трофімова Дмитру Гордону, де той коментував скандальні плівки за участі брата Єрмака та заявив, що готовий стати наступним главою ОПУ, якщо президент запропонує.
В останні тижні перед виборами протистояння Трофімова і Єрмака перейшло у гарячу фазу, і було очевидним, що переможцем із нього вийде глава Офісу.
Так і сталося. Зеленський звільнив Трофімова з посади першого заступника глави ОПУ вже на 10 день після виборів.
Можливо, така швидка реакція Зеленського була пов’язана з тим, що на місце Трофімова уже був готовий кандидат.
Конфліктом своїх керівників вдало скористався Кирило Тимошенко. За часів Андрія Богдана він відповідав в Офісі за медійну політику. Однак після приходу Єрмака його відтіснив радник глави ОПУ Михайло Подоляк.
Щоб залишитися в Офісі на головних ролях, Тимошенко на самому початку пандемії COVID-19 взяв на себе логістику поставок лікарських масок, костюмів та інших засобів захисту. Саме він відповідав, скажімо, за польоти «Мрії» в Китай тощо.
Після цього Тимошенко став відповідати за проєкт президента «Велике будівництво».
Завдяки «Великому будівництву» і передвиборчим візитам Зеленського в регіони, за які відповідав той же Тимошенко, заступник Єрмака налагодив персональну комунікацію з представниками влади в усіх регіонах.
Це було додатковим плюсом в очах президента на користь призначення Тимошенка: він свій, Зеленський йому довіряє, він, на думку Зе, справився з «Великим будівництвом», він уже знає усіх представників президентської вертикалі в регіонах і працював з ними. Словом, Тимошенко став дуже зручною заміною Трофімову.
«Трофімов останнім часом жив у якомусь своєму світі, нікого туди не підпускав, і ніхто не знав, що там відбувається. Він ніколи не звітував ніде, тільки часом на нарадах, коли був уже геть якийсь зашквар, то президент міг запитати, типу «Сергій, що там таке?» Трофімов щось відповідав, а проблеми лишались», – описує ситуацію останніх місяців співрозмовник УП в Офісі президента.
Зі своїм шефом звільнилась тільки одна керівниця департаменту.
«Всі решта залишились. Там виявилась купа вакансій, у цих департаментах. Немає людей. Купа роботи, а людей немає», – розповідає джерело в ОПУ.
Власне, відставка Трофімова на Банковій пройшла майже непомітно. Але її наслідки миттєво відчули в регіонах.
Чистка в регіонах
«Ми намагаємось ставити не «ригів», але коли немає інших сильних кандидатів, то доводиться ставити таких людей як Гриневецький. Вони, принаймні, сильні орговики, пройшли якусь школу», – пояснює в розмові з УП один із співрозмовників на Банковій нову тенденцію в регіональній політиці Офісу.
Коротко її можна сформулювати так – «досвід і зв’язки» замість «нових облич».
Цей кадровий поворот збігся у часі зі звільненням Трофімова. Буквально наступного дня після його відставки, 11 листопада, Кабмін погодив призначення трьох нових голів ОДА: в Одеську, Сумську і Миколаївську області.
«На підході зараз Івано-Франківськ, Хмельницький. Їх уже познімали. Харків поки не змінили, але є великі питання. Загалом там навіть претензій до колишніх губерів немає, вони просто ніякі. І все», – ділиться планами Офісу джерело на Банковій.
«Нові» кандидати мають давню, і часом досить неоднозначну політичну історію. Наприклад, згаданий Сергій Гриневецький, призначений ще Кучмою одеським губернатором, брав участь у скандальному сепаратистському «сіверодонецькому з’їзді» в 2004 році і вимагав інавгурувати Януковича.
Василь Хома в часи Євромайдану був заступником губернатора Харківської області Михайла Добкіна. Саме при Хомі у Харківську ОДА зайшли «тітушки». Хоча, з іншого боку, на фоні попередників, у нього й справді великий апаратний досвід.
«За всі призначення зараз відповідає Кирило Тимошенко, все вирішують в Офісі. Тобто на Кабмін приходять уже готові рішення, які особливо і не обговорюються. Перед призначенням типу проводить співбесіду Чернишов (глава Мінрегіону – УП). Але це – чиста симуляція. На Кабміні кандидати показують якісь презентації, але це так само не грає ніякої ролі», – розповідає один зі співрозмовників УП в уряді.
За даними УП, вплив Тимошенка не обмежується призначенням голів ОДА. Він також намагається брати участь у питанні переформатування Кабміну.
«Зараз зняти весь уряд не вдасться, але є кілька міністрів, яких будуть міняти окремо. Наприклад, главу Мінінфраструктури Криклія. На його місце Тимошенко пропонує поставити свого друга главу Укравтодору Кубракова», – розповів УП один із поінформованих членів Кабміну.
На запитання УП, звідки він бере кандидатури на кадрові призначення в регіони, Тимошенко відповів, що Офіс шукає людей, які б змогли забезпечити в областях «керованість і порядок».
«На кожну область у нас по 5-6 претендентів зазвичай. Їх радять зовсім різні люди, в тому числі з регіонів.Загалом для нас ідеальний портрет кандидата в губернатори – це людина, яку поважають в регіоні місцева влада, місцеві еліти, бізнес, і яка зможе тримати ситуацію в руках. Бо це представник президента на місцях, він має бути владою», – зазначив Тимошенко.
За його словами, влада має намір відродити також формат Ради регіонального розвитку при президентові.
«Але ми хочемо, щоб поруч із главами ОДА, як представниками президентської вертикалі, були й мери, може не всіх, але обласних центрів. І також мери з якихось невеликих містечок, які показують якісь круті приклади, як можна керувати своїми громадами. От як мер Чорткова, наприклад», – розповів Тимошенко.
Однак, поруч з офіційною «лінією партії» не менш важливими залишаються кулуарні домовленості центральної та місцевої влад.
Той же кейс Гриневецького в Одесі може слугувати чудовою рольовою моделлю для розуміння нової регіональної стратегії ОПУ.
Майбутній губернатор, за даними УП, є креатурою одеського бізнесмена Бориса Кауфмана, в якого дуже теплі стосунки з Офісом президента.
Близьким до Кауфмана за останній рік став і нещодавно переобраний мером Одеси Геннадій Труханов. До речі, Гриневецький на цих виборах балотувався в Одеську облраду саме від партії Труханова.
«Зараз у нас міняють ще міліціонера та СБУшника, і монополія влади в області і місті опиняється в руках однієї людини – Кауфмана. Це вперше таке в Одесі буде. Боря Кауфман уже створив «бек-офіс» і ходить всім розказує, що він не Галантерник. Але йому не дуже вірять», – розповідає не під запис один із впливових одеських бізнесменів.
За даними УП, «довіра» ОПУ має бути закріплена коаліцією в облраді, де «Слуга народу» отримає місце секретаря.
«Наша головна задача, щоб президент у всіх регіонах мав точку опори. Тому ми шукаємо варіанти, як врахувати інтереси місцевих еліт і сформувати коаліції, які зможуть працювати з нами», – не під запис пояснює один із членів близького оточення президента.
«Скажімо, в Одесі всі групи, на які ми розраховуємо, погодились на такого губера. Головне, щоб попереднього зняли. І зараз у всіх регіонах ви побачите дуже несподівані наші союзи», – додає співрозмовник.
***
У своєму першому справжньому політичному бою Зеленський і його команда зазнали поразки на регіональному фронті.
З реакції президента, перестановок і руху всередині команди можна зробити висновок, що із фактом поразки команда Зеленського змирилась. І тепер, змінивши «головного по областях», намагається вскочити в останній вагон регіональної електрички.
На Банковій чомусь щиро вірять у можливість укладання геральдичних союзів з місцевими князями, і, що ще більш вражаюче – у непорушність таких союзів.
«Головна проблема у Харкові, що нема Кернеса. Був би Кернес, у нас не було б проблем взагалі. А так – кожен сам за себе», – цілком серйозно в розмові з УП розмірковує один із підлеглих Єрмака про Кернеса.
Того самого, який з ким тільки не був «союзником». І кого тільки не «кидав», коли «київський друг» починав втрачати владу.
На Банковій не бачать, чи не хочуть бачити, що для місцевих еліт центральна влада є найзручнішим ворогом.
Через програні обласні ради і міста, стрімке поширення коронавірусу, системну економічну кризу, Київ і президент будуть цапом-відбувайлом для місцевої влади, на якого можна буде звалити весь негатив.
Не варто дивуватись, коли за першого ж загострення самостійні облради почнуть висловлювати недовіру «присланим з Києва» главам ОДА.
І жоден губернатор чи заступник з ОПУ цьому не зарадить, жодна таємна угода цього не змінить. Хай навіть вона буде надрукована на бланку з новим Великим гербом України.